Сьогодні, 24 серпня, в Києві відбудеться великий військовий парад, в якому візьмуть участь 4 тисячі військовослужбовців і безпрецедентна кількість військової техніки - близько 200 одиниць. Публіка побачить нові зразки зброї і зможе переконатися в тому, що армія розвивається і вже здатна дати відсіч агресору. Але так було не завжди. Протягом 23 років, з 1991 по 2014 роки, всі програми реформування Збройних сил України (ЗСУ) в умовах постійного браку коштів зводилися лише до поступового скорочення чисельності армії. Більш того, ніхто не знав, проти якого супротивника ця армія буде воювати. Це призвело до того, що ми не змогли відбити російське військове вторгнення і зберегти територіальну цілісність країни. Але саме війна і дала відповідь на питання, яка армія нам дійсно потрібна. Втім, парад не повинен сильно заспокоювати. Грошей, як і раніше, не вистачає і сьогодні на Хрещатику ми побачимо лише загальні обриси тих Збройних сил, які нам ще належить побудувати.
Після розпаду Радянського союзу Україна отримала величезне армійське угруповання чисельністю трохи менше мільйона військовослужбовців. Вони були зведені в 14 мотострілецьких, 4 танкові та 3 артилерійські дивізії, а також 8 артилерійських бригад. На території України базувалися три повітряні армії, 7 вертолітних полків, 9 бригад ППО. У розпорядження Міністерства оборони України після 24 серпня 1991 року перейшло понад 20 тисяч танків і бойових броньованих машин (ББМ), понад 1000 бойових літаків і, що найголовніше, величезний ракетно-ядерний арсенал, що налічує понад 1200 боєголовок на міжконтинентальних балістичних ракетах, більше 1000 крилатих ракет повітряного базування з ядерними зарядами, а також кілька сотень одиниць тактичної ядерної зброї. Все це перетворювало Україну в могутню військову державу з третім за потужністю ядерним потенціалом.
Однак вже 11 вересня 1991 року Верховна Рада ухвалила концепцію оборони та будівництва збройних сил, яка передбачала відмову від ядерної зброї і нейтральний статус України. Крім того, у 1992 році парламент ратифікував Договір про звичайні збройні сили в Європі (ДЗЗСЄ), згідно з яким слід було позбутися від 5300 танків, 2400 ББМ і 477 літаків. З цієї пори почалося неухильне скорочення чисельності ЗСУ. За станом на кінець 1995 року було скорочено понад 400 тисяч військових, а в середині 1996 року Україна позбулася ядерної зброї, замінивши її гарантіями безпеки за Будапештським меморандумом. Одним із підписантів цього документа є Російська Федерація, котра, до речі, отримала від України 11 стратегічних бомбардувальників і 581 крилату ракету в рахунок сплати боргів за газ.
Остання шахтна пускова установка міжконтинентальних балістичних ракет (ШПУ), розташована в Первомайському районі Миколаївської області, була підірвана в кінці жовтня 2001 року. Це відбувалося на очах автора цих рядків в надзвичайно урочистій обстановці за участю американських фахівців. Від українського ракетно-ядерного щита залишилися переобладнані під музеї одна ШПУ і два стратегічних бомбардувальники, здатні виконувати завдання за призначенням.
Військовий фотограф фотографує підірвану останню шахтно-пускову установку для міжконтинентальних балістичних ракет РС-22 відразу після вибуху у вівторок, 30 жовтня 2001 року, поблизу Первомайська, Миколаївської обл.
Загальну радість щодо того, що Україна стала без'ядерною країною, навіть позбувшись від потенційних носіїв такої зброї, не поділяли лише присутні на церемонії ракетники. У сивих полковників обливалося кров'ю серце від розуміння того, що їх скорочують, від того, що в кінці своєї кар'єри вони побачили знищення найпотужнішого на планеті роду військ, якому вони присвятили все своє життя, причому - саме американцями (адже саме проти США і будувалися ці ракети) абсолютно без бою... "Хоча б тактичні ракети можна було б залишити. Про всякий випадок", - тихо перемовлялися між собою офіцери. Те, що сталося через 13 років після описаних вище подій, російське військове вторгнення показало, що в словах офіцерів була логіка.
На наступний рік після ліквідації останньої ШПУ (до того часу чисельність ЗСУ становила близько 300 тисяч чоловік) була прийнята перша програма реформування та розвитку Збройних сил, яка передбачала поетапний перехід на контрактну форму комплектування до 2015 року. Коли в 2005 році президентом став Віктор Ющенко, терміни виконання були пересунуті на 2011 рік. Однак хронічна нестача коштів не дозволила завершити процес і в 2009 році виконання програми було призупинено.
Тролейбус із закликом вступати на військову службу на контрактній основі в Запоріжжі, 12 березня 2009 року
Реформування ЗСУ з метою переходу на контрактний принцип комплектування відновилося в 2012 році, коли президентом став Віктор Янукович. Нова програма була розрахована до 2017 року і затверджена 2 вересня 2013 року. Як і всі попередні, вона передбачала подальше скорочення чисельності ЗСУ, яка наприкінці 2012 року становила 184 тис. осіб. Кардинального збільшення фінансування не передбачалося, тому знайти кошти на переоснащення армії, соціальний пакет і підготовку контрактників планувалося за рахунок розпродажу "зайвого військового майна" - військових містечок, озброєння і техніки.
Модель армії, яка повинна була бути сформована після завершення реформ, не передбачала ведення бойових дій проти якого-небудь конкретного супротивника. Вважалося, що ЗСУ повинні бути "мобільними і добре оснащеними", спроможними у будь-який момент подавити локальний конфлікт, розв'язаний умовними "бандформуваннями". Навіть військові навчання часто припускали битви саме з "бойовиками". Наприклад, саме таку легенду мали масштабні маневри, розгорнуті у вересні 2006 року. Загони "бойовиків" придушувалися з застосуванням армійської авіації, десанту і бронетехніки.
Українські десантники під час тактичних навчань, Житомирський полігон, 2006 год
У той час Росія вважалася стратегічним партнером, а з країнами НАТО Україна тим паче не планувала воювати. Саме тому, анонсуючи нову програму реформування і розвитку збройних сил 23 травня 2012 року, тодішній секретар РНБО Андрій Клюєв, зокрема, заявив, що в найближчі п'ять-сім років збройна агресія проти нашої країни малоймовірна", тому час для військової реформи є. Між тим, до початку російської інтервенції на той момент залишалося менше двох років... Вже в 2016 році один з офіцерів Генштабу в особистій розмові зізнався автору цих рядків, що Росія тоді взагалі не розглядалася як вірогідний супротивник. "Швидше, ми могли припустити війну з Румунією", - заявив офіцер.
Однак в 2013 році Віктор Янукович підписав указ про скасування строкової служби в армії, заявивши, що в рамках реформи ЗСУ переходять повністю на контрактний принцип комплектування. Якість такої реформи викликало сумнів, тому що питання фінансування, соціального захисту та переозброєння не були вирішені і не могли бути вирішені навіть шляхом розпродажу майна. А в 2014 році почалося російське військове вторгнення, відбити яке армія виявилася не готова, тому що ніхто її до цього не готував.
Українська армія зразка березня 2014 року виявилась абсолютно не готова відбити військове вторгнення противника (Севастополь, військовий аеродром Бельбек, 4 березня 2014 року)
І все ж саме анексія Криму, а також бойові дії на Донбасі показали, хто насправді є нашим супротивником і яка армія нам потрібна. Її чисельність була збільшена до 250 тисяч чоловік. Був також створений потужний стотисячний резерв, що складається з ветеранів, котрі повоювали на Сході. Оборонні витрати збільшилися до 5% від ВВП (понад 110 млрд грн). А військовий парад, який пройде сьогодні, 24 серпня, стане своєрідним оглядом нової бойової техніки. Хрещатиком проїдуть танки "Булат", бронетранспортери БТР-4, бронеавтомобілі "Дозор-Б" і модернізовані бойові машини десанту. А багато солдатів, маршируючи в парадних "коробках", будуть тримати в руках нові вітчизняні автомати "Форт", які поступово замінюють у військах старі радянські АК-74.
Втім, поява нової техніки в армії не повинна вводити в оману - проблем ще достатньо. Як пояснив член комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони, координатор групи "Інформаційний опір" Дмитро Тимчук, оборонні витрати в 110 млрд, хоч і є безпрецедентними для України, але в реальності вони не так вже й великі. "Адже ВВП у нашої країни маленький. Тому вийшла наступна ситуація. Після того, як з 1 січня було підвищено грошове утримання військовослужбовців (це був абсолютно правильний крок, тому що не можна захищати Батьківщину, отримуючи при цьому копійки), але після цього 75% бюджету стали йти на утримання армії. І лише решта 25% - на модернізацію і закупівлю нового зброї. Тоді як міжнародний норматив - це 40% бюджету на утримання, 30% - на бойову підготовку і стільки ж - на закупівлю нового озброєння. У такій ситуації, як у нас, куди вигідніше відремонтувати якийсь старий бронетранспортер, ніж вкладати колосальні кошти в розробку нових зразків військової техніки", - пояснив Тимчук. Саме тому, за словами директора інформаційно-консалтингової компанії Defence Express Сергія Згурця, поки український ВПК намагається взяти кількістю. "Якісно ситуація не надто покращилася", - говорить експерт.
Саме тому зміцнілою армією варто пишатися, не забуваючи про те, що сьогодні на Хрещатику ми побачимо поки лише загальні обриси тих Збройних сил, які нам ще належить побудувати.
