У кінці листопада 2016 року має відбутися чергове засідання представників країн-учасниць "нормандського формату", на якому обговорюватимуться проекти "дорожніх карт" щодо імплементації Мінських угод. Високопоставлене джерело в дипломатичних колах у приватній бесіді розповіло "Апострофу" про процес підготовки "дорожньої карти". За його словами, сьогодні сторони готують чотири проекти документа: український, російський, франко-німецький, а також варіант ОРДЛО. За наявною інформацією, найбільш імовірно, що як компромісний варіант буде затверджений франко-німецький проект. Але це може відбутися вже в новому 2017 році, оскільки між сторонами конфлікту є занадто великі суперечності щодо трактування і черговості виконання Комплексу заходів.
До кінця цього місяця Україна, Росія, Німеччина, Франція, а також ОРДЛО повинні будуть представити свої рекомендації та міркування щодо виконання політичного компоненту, розробки виборчого законодавства, модальності проведення виборів, розгортання поліцейської місії ОБСЄ в зоні конфлікту, встановлення контролю над кордоном та інших технічних аспектів. Варто зазначити, що сьогодні в Києві, Москві та Берліні розгорнута закрита експертно-аналітична робота з метою вироблення пропозицій щодо наповнення та моделювання імплементації "дорожньої карти".
Завдяки витокам інформації, що циркулює в дуже вузьких дипломатичних колах, стало відомо про ключові пункти підготовлюваного меню щодо Донбасу, з яким переговорники знову сядуть за круглий стіл. На думку джерела "Апострофу", переговори можуть просунутися поки що тільки стосовно прийняття виборчого законодавства і паралельного розгортання збройної місії ОБСЄ. З решти питань - наразі глухий кут, всі чекають завершення виборів у США.
Російський проект
Кремль вимагатиме від Києва прийняття політичних рішень у частині ухвалення окремого закону про вибори на Донбасі, а також амністії. При цьому російські переговорники домовляються про те, щоб Київ не погоджував проект закону про вибори із самопроголошеною владою ДНР/ЛНР, оскільки їх не особливо хвилює смислове наповнення цього документа. Для Кремля важливо, щоб процес реінтеграції був запущений в українському парламенті. Щодо змін до Конституції в частині особливого порядку місцевого самоврядування для ОРДЛО, то Москва розуміє, що в нинішньому парламенті для Порошенка провести це рішення просто неможливо. Тому голосування стосовно Конституції в Кремлі готові відкласти на потім. Загалом, з цим згодні представники ФРН і Франції.
Далі йде компонент безпеки. Російські дипломати згодні на те, щоб озброєна місія ОБСЄ з "легкою стрілецькою зброєю" розгорнула свою діяльність на непідконтрольній території Донбасу. Однак тут є важливий момент. Врешті-решт, формувати і контролювати такий миротворчий контингент, створений з числа лояльних партнерів, повинна Москва.
Завдання такої місії – навчання та проведення тренінгів для народної міліції, спільне патрулювання неконтрольованої частини російсько-українського кордону, забезпечення охорони порядку під час агітації та безпосередньо на виборах. Якщо буде розгорнута така місія, то допускається можливість відведення важкого озброєння безпосередньо на кордон. Щодо звільнення Дебальцевого, як того вимагає українська сторона, росіяни не згодні йти на поступки. Хоч у випадку прогресу в ході переговорів допускається можливість демілітаризації населеного пункту та його околиць під контролем ОБСЄ.
Окремо прописується допуск міжнародних організацій та моніторингових служб у зону конфлікту, які в першу чергу займаються вирішенням соціально-гуманітарних питань. Повний контроль над кордоном Україна отримує лише після виборів, а також закріплення в Конституції особливого порядку місцевого самоврядування для Донбасу.
Проект від ОРДЛО
У цілому пропозиції ДНР/ЛНР практично нічим не відрізняються від російського проекту "дорожньої карти". При цьому, на думку джерела, не виключено, що цей документ готувався російськими фахівцями для проформи, щоб окремо підкреслити суб'єктність самопроголошених "республік" і представити їх стороною конфлікту, а себе (РФ) – як посередника і медіатора. Зокрема, ОРДЛО виступають проти будь-яких форматів розгортання миротворчих місій. Охорону порядку повинні забезпечувати загони народної міліції. Від Києва вимагають спочатку прийняття політичного компонента – змін до Конституції в частині децентралізації влади у другому читанні, обов'язкового погодження з керівництвом ДНР/ЛНР окремого закону про вибори, повної амністії, заборони націоналістичним партіям брати участь у виборах тощо. Також паралельно з місцевими пропонується провести довибори за вакантними мажоритарними округами до парламенту. Тільки після проведення виборів Київ, згідно з Мінськими угодами, починає вести діалог про модальності отримання контролю над неконтрольованою ділянкою російсько-українського кордону.
Український проект
Загалом позиції українських переговорників достатньо зрозумілі та передбачувані. Спочатку кордон, потім вибори.
Українська сторона вимагає забезпечення безпеки в зоні конфлікту, виведення незаконних російських формувань, а також важкого озброєння. Визволення Дебальцевого та завершення розведення сил в узгоджених пунктах стануть ключовими пунктами переговорного меню української сторони. Також системно досліджується процес встановлення контролю над кордоном за допомогою збройної місії ОБСЄ. При цьому українські переговорники категорично проти того, щоб російські представники брали участь у збройній місії ОБСЄ. У Києві побоюються легалізації російських найманців під соусом миротворців на Донбасі.
Після цього в Києві згодні на амністію для тих, хто не скоював військових злочинів і не порушував права людини, ухвалення закону про вибори на Донбасі (судячи з усього, це буде доповнення до вже чинного законодавства щодо місцевих виборів). Потім йде встановлення контролю над кордоном і нарешті – проведення виборів.
Франко-німецьке бачення
Берлін і Париж схилятимуть Київ і Кремль зупинитися на компромісному варіанті, який фрагментарно обговорювався ще на крайніх переговорах у Берліні. Згідно з франко-німецьким проектом "дорожньої карти", першочерговим завданням стане створення умов у зоні конфлікту для проведення місцевих виборів. Київ повинен буде ухвалити закон про проведення місцевих виборів на Донбасі. З чуток, такий законопроект українська сторона вже розробила.
Другий пункт – це безпека. Буде продовжено роботу з розведення сил по лінії дотику. І першим кроком з досягнення реального режиму верифікації вогню стане розгортання збройної місії ОБСЄ. Раніше "Апостроф" вже писав про плани розгорнути умовно франко-німецьку місію, а також місію під мандатом Кремля. І, судячи з усього, саме цей варіант буде активно обговорюватися на наступних переговорах. І поки це план-максимум для Франції та Німеччини, бо там розуміють, що досягти консенсусу з інших питань (демілітаризація Дебальцевого, моніторинг неконтрольованої ділянки кордону, ведення агітації та заходження в зону конфлікту українських партій, ЦВК та інших інституцій) поки що нереально.
Щодо контролю над кордоном, то це найскладніше питання, яке гальмує всі переговори. Тому франко-німецький формат пропонуватиме Україні встановити не контроль, а тривалий моніторинг спільно з ОБСЄ над неконтрольованою частиною кордону до виборів. Тільки після виборів, наступного дня, розпочнеться процес взяття кордону під контроль України.
У Берліні вважають, що це буде компромісним варіантом для Кремля і Києва. У ключових західних столицях готуються до виборів, і це розуміють у Києві. Адже їхні переговорні позиції досить сильні. Тому українському керівництву вигідно тягнути час. У зв’язку з цим, за словами джерела, до кінця цього року головні гравці сподіваються хоча б узгодити модальності проведення виборів у частині ухвалення виборчого законодавства і вироблення консенсусу щодо шляхів досягнення безпеки. Водночас малоймовірно, що "дорожня карта" в цілому буде затверджена в цьому році.
