Підсумки зустрічі в "нормандському форматі" в Берліні 19 жовтня виявилися досить несподіваними: російський президент, очевидно, погодився на підготовку "дорожньої карти" для Мінських угод і введення на Донбас поліцейської місії ОБСЄ. Кожна зі сторін за підсумками переговорів розставила свої акценти, внаслідок чого ускладнюється розуміння реальної суті досягнутих домовленостей. Дипломати зазначають, що головний підсумок зустрічі "четвірки" — сама зустріч і згода домовлятися надалі, не більше. Без фіксування на папері найбільш гострих питань кожен буде продовжувати просувати власну позицію.
Від зустрічі "нормандської четвірки" в Берліні багато чого не очікували, про це говорили самі лідери України та Німеччини, речник президента Росії. Тим не менше за підсумками переговорів у "нормандському форматі", що завершилися вже вночі 20 жовтня, президент України Петро Порошенко заявив, що "нормандська четвірка" погодилася ввести на Донбас збройну поліцейську місію, про що вже говорять тривалий час. Окремо він зазначив, що ініціативу підтримала і російська сторона. Ще один важливий момент, згаданий Порошенком, — досягнута домовленість про створення чіткої "дорожньої карти", яка повинна допомогти реалізувати Мінські угоди. Її мають узгодити до кінця листопада, і на наступному тижні відбудуться нові переговори — у цей раз міністрів чотирьох країн. За словами українського президента, наразі "четвірка" підтримала всі пропозиції щодо цього документа. Жодні документи, зазначив український президент, у Берліні лідери країн не підписували.
Порошенко стверджує, що "дорожня карта" буде містити всі пункти Мінських домовленостей в частині безпеки: виведення іноземних військ з Донбасу, безперешкодний доступ СММ ОБСЄ до всієї окупованої території, включаючи місця відведення техніки, лінію дотику і неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону.
Нардеп від БПП і голова одного з підкомітетів Комітету Верховної Ради з закордонних справ Володимир Ар'єв вважає, що сам факт, що російський президент погодився на умови, які раніше відмітав ("дорожню карту" і поліцейську місію), свідчить про те, що справи в РФ погані. Однак Путін у своїй заяві волів розставити інші акценти: він не говорив про збройну поліцейську місію, а лише згадав якесь розширення місії ОБСЄ на Донбасі. Також він не згадав контроль ОБСЄ над кордоном як одну з умов "дорожньої карти".
У спільній заяві лідерів двох європейських країн канцлер Німеччини Ангела Меркель наголосила, що на цей момент пріоритетним є ухвалення закону про вибори на Донбасі, і вже потім можна буде говорити про збройну місію ОБСЄ. За її словами, порядок виконання деяких пунктів "дорожньої карти" вже погоджений, інші вимагають узгодження. Порошенко, на жаль, чітко не позначив позицію Києва щодо закону про місцеві вибори, лише зазначивши, що питання ще буде обговорюватися на рівні експертів, як і так звана формула Штайнмайєра, що передбачає паралельне, а не послідовне виконання пунктів "Мінська".
Петро Порошенко повторив українську позицію, що Київ буде готовий провести місцеві вибори на Донбасі, коли це дозволять зробити умови безпеки. Тобто що повинні бути виведені всі іноземні збройні підрозділи. Хоча Порошенко і не заявив публічно, що Україна повинна отримати контроль над кордоном до виборів в окупованих районах Донбасу, а ватажки фейкових республік мають бути відсторонені від влади. Меркель пояснила, що Україна контролюватиме кордон вже "в кінці процесу".
Але дипломат, колишній учасник Тристоронньої контактної групи Роман Безсмертний вважає, що Порошенко сказав чітко, що до виконання умов безпеки не буде навіть прийняття та написання закону про вибори Україною.
"Українська делегація погодилася обговорювати питання політичного врегулювання до того, як будуть вирішені питання безпеки, — упевнений дипломат Богдан Яременко. — Україна, якби безпека була на першому місці, повинна була б повністю відмовитися говорити про вибори, але цього не сталося. Насправді, українська дипломатія заявляє не те, що вона робить". На його думку, ОБСЄ не зможе гарантувати непорушність кордону по всій її протяжності, і ОБСЄ не може бути гарантом. "А без цього будь-які вибори не мають сенсу і шкідливі для України... Однак якщо українська дипломатія на це пішла (погодилася на політичні кроки щодо Донбасу, — "Апостроф"), нічого її не буде стримувати і надалі. Так сприймають це партнери: прийняти закони до вирішення питань безпеки", — вважає Яременко.
На думку екс-міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, Україна, ймовірно, все-таки говорила про те, що хоче контролювати кордон на момент виборів. "Але цілком очевидно, що позиція інших трьох сторін щодо того, що повинно бути в "дорожній карті" з виконання Мінських домовленостей, інша. Тому нашому президенту було досить складно наполягати", — пояснив він. Він зазначив, що, враховуючи тези Меркель, швидше за все, йтиметься про доступ місії ОБСЄ, в тому числі до кордону. "Але яким чином це буде виконуватися, мені сказати досить важко", — додав Грищенко.
Відповідаючи на питання про реалістичність надій на введення збройної місії ОБСЄ і трактування президентів України і Росії, Грищенко зазначив таке: "Якщо домовленості не фіксуються на папері у формі, яка не дозволяє різні трактування, матимемо різне враження, про що домовилися. Це приблизно так само, як і спогади тих, хто проходить розлучення, про спільне життя або домовленості, які були досягнуті в любові і злагоді".
На думку спікерів, головний результат зустрічі в Берліні — те, що така зустріч відбулася. Про це нашому виданню сказав не тільки Грищенко, а й Роман Безсмертний. "Це — зустріч заради зустрічі, і добре, що вона відбулася", — сказав він і додав, що на зустрічі "домовилися домовлятися".
Дипломат зауважив, що в темах місії ОБСЄ і "дорожньої карти" сторони говорять кожна про своє: "Таке вже було в Парижі, коли заявили про збройну місію, а потім з Москви чітко сказали, що про це ніхто не домовлявся. Так і тепер. Українська сторона озвучила, німецька підтримала, а французи промовчали... Тому викиньте це в утиль", — підсумував Безсмертний.
На його думку, контроль над кордоном — теж поки лише постановка питання: "Єдиними продуктивними напрямами цієї зустрічі можуть бути мінімізація обстрілів, обмін незаконно утримуваних і вивезення лояльних до України людей. Рух не по метру, а по міліметру". Безсмертний вважає, що зустріч показала, що працює лише один формат: "четвірка" плюс Лондон і Вашингтон.
Дивно, що приймаюча сторона дозволила брати участь у переговорах Владиславу Суркову, який знаходиться у списку санкцій ЄС і не може в'їжджати в країни Євросоюзу. Його називають куратором так званих ЛНР і ДНР у Кремлі. На попередніх зустрічах "четвірки" в Європі (Нормандія і Мілан) Суркова не було. У Німеччині вже прокоментували, що надали на прохання Москви таке виключення. Грищенко вважає, що зробили це тому, що саме Сурков з російської сторони відповідає за Донбас і розбирається в питанні, а тому і Захід був зацікавлений, щоб той був присутнім.
Після розведення військ у трьох пілотних зонах (Петрівське, Станиця Луганська і Золоте) повинні приступити до переговорів щодо аналогічного процесу в інших чотирьох районах. Порошенко за власним зізнанням наполягав, щоб серед них було Дебальцеве. Певного прогресу — принаймні на рівні декларацій — вдалося досягти і в гуманітарних питаннях. Зокрема, пообіцяли надати доступ Міжнародному комітету Червоного Хреста до всіх заручників на окупованих територіях.
На думку Яременка, Україна в цьому плані робить все правильно і повинна бути навіть значно більш наполегливою, відстоюючи повернення до лінії розмежування, яка була зафіксована у вересні 2014 року і згідно з якою Дебальцеве контролює Україна. Питання про перспективність домовленостей про розведення сил і засобів у трьох, а потім і в чотирьох пілотних зонах Яременко зводить до більш загального — чи можна очікувати виконання Мінська: "Їх не хоче виконувати Росія, не може і частково не хоче виконувати Україна. Кожен не виконує їх по-своєму".
