Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що дипломатичне відомство працює над форматом візового режиму між Росією і Україною. Зараз, за його словами, міністерство аналізує можливі ризики для громадян України, які проживають в Росії, і в решті решт прийде до рішення, як і коли це можна буде здійснити.
Питання запровадження віз для росіян піднімають не вперше. У жовтні Верховна Рада збиралася голосувати за постанову про звернення до Кабміну про скасування безвізових поїздок для громадян РФ. Тоді подібний намір був зустрінутий неоднозначно через ймовірні негативні наслідки для українців, які перебувають на заробітках в Російській Федерації. Зокрема, сам Клімкін висловився проти введення візового режиму з Росією. Втім, голосування в парламенті восени так і не відбулося. А тепер виявилося, що питання з порядку денного не знято, хоча його ефективність і своєчасність викликає багато питань у експертному співтоваристві.
Директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця:
Візовий режим треба було вводити з початком війни - це убезпечило б нас від тисячі "туристів", які приїхали, як ви пам'ятаєте, в березні-квітні й захоплювали адміністративні будівлі в Харкові та Донецьку, зривали українські прапори, вішали російські триколори. Тоді ніякої реакції щодо закриття кордонів і тим більше введення візового режиму абсолютно не було. Ну, тепер, слава Богу, через два з половиною роки війни додумались вводити візовий режим.
Візовий режим забезпечує внутрішню безпеку країни. У нас країна розхристана, 400 кілометрів кордону немає, забрали кордон акваторії Азовського моря, забрали Крим, а ми думаємо, вводити візовий режим чи не вводити. Це просто абсурд. Ми думаємо про тих заробітчан, але не думаємо про безпеку 45 млн людей в середині країни, про безпеку наших об'єктів. Якби ми про це думали, ми б відразу ввели візовий режим, тому що це – один із інструментів внутрішньої безпеки країни. Я вважаю, що це буде ефективне рішення, тому що зараз за перетин кордону ви максимум можете відскіпатися штрафами. А в кращому випадку вам просто скажуть: "Більше не перетинайте кордон". А з візовим режимом вас можуть вже за 200 км від кордону, в середині країни, зупинити і подивитись ваш паспорт. Якщо у вас немає візи – то тоді вас арештовують і депортують. Скільки у нас тут росіян ходить, які незаконно перетинають кордон? Я думаю, сотні, а, може, і тисячі. І це ж потенційні диверсанти.
Я не можу пояснити такий нігілізм нашої влади, що почала піднімати питання введення візового режиму тільки зараз. Це абсолютний алогізм. Схоплюються за Крим, коли він вже окупований, за інші запізнілі рішення, що ніякій логіці не піддається. Ще декілька місяців тому пан Клімкін виступав категорично проти введення візового режиму. Тепер, очевидно, вони вирішили проаналізувати ситуацію. Можливо. Але це – мій логічний висновок, який жодним чином не може пояснити такі непрогнозовані дії нашої влади.
Аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко:
Зараз піднімати питання візового режиму з Росією якось нелогічно й недоречно. Якби Україна це зробила в березні 2014 року під час анексії Криму або в вересні 2014-го під час інтервенції російських збройних сил – це був б адекватний логічний крок, спрямований на захист національної безпеки України і для демонстрації готовності захищати Україну від можливих деструктивних факторів, які надходять з Росії. Однак якщо найближчим часом буде ухвалено таке рішення, то це буде означати, що Україна – нелогічна, несистемна, непослідовна у своїй зовнішній політиці й відстоюванні національних інтересів. Це буде означати, що Україна немає якоїсь цілеспрямованої стратегії, як себе захищати, і це буде скоріше емоційне рішення, ніж раціональне.
Крім того, візовий режим з Росією необов'язково буде сприяти зміцненню національної безпеки України. Справа в тому, що запровадження візового режиму – недостатньо. Якщо у нас не буде належним чином посилюватись кордон, якщо Державна прикордонна служба не буде належним чином викривати спроби контрабанди й корупції під час перетину кордону, то немає і сенсу від запровадження візового режиму з Росією.
Є багато інших обмежувальних заходів, які можуть бути більш ефективними: наприклад, запровадження попередніх онлайн-декларацій громадян, які хочуть в'їхати в Україну, або щось на кшталт того, що Європейський союз пропонує Україні після запровадження безвізового режиму, щоб довести ціль перебування без сплати візового збору і без оформлення офіційного дозволу на в'їзд.
Близько половини громадян України не підтримують цю ідею з різних причин: у когось там родичі, хтось вважає, що це неефективно. Але прокачування цієї ідеї – це, скоріше, популізм, спрямований на те, щоб показати, що нинішній уряд готовий рішуче відстоювати національні інтереси України. Це рішення, можливо, не було б популізмом, якби включало обговорення наслідків.
Наскільки я розумію, є запит на таке рішення, воно активно обговорюється, певні політичні кола готові зараз ухвалити це рішення, однак чекають реакції інших органів влади. Там потрібно узгоджувати між Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Міністерством закордонних справ, Держприкордонною службою. Запровадження візового режиму з країною, з якою тривалий час були тісні відносини – це дуже тривалий процес.
Очевидно, що у відповідь Росія захоче відігратися на кількох мільйонах українських громадян, які там працюють. Це може бути ускладнення процедури отримання дозволу на роботу – буде більше бюрократичної тяганини. Можливо, як це було з Грузією 10 років тому, буде більше свавільних і безпідставних затримань українських громадян на підставі порушення міграційного законодавства. Також не виключається, що у відповідь Росія введе симетричний візовий режим. Але більшою небезпекою я вважаю не його, а дискримінацію і ускладнення умов перебування українських громадян на території Росії.
Політолог Петро Олещук:
Чи слід вводити візовий режим – це питання досить-таки складне. Теоретично, якщо ми говоримо про рух у напрямку Європи – то це має означати в тому числі і введення якихось обмежень, скажімо так, на східному напрямку. Однак тут виникає цілий ряд питань, які пов'язані з іншими формами співробітництва української та російської держав.
Ні для кого не секрет, що у нас досі діють дипломатичні відносини, вони не розірвані. Далі - ми якимось чином не припиняємо повністю економічне співробітництво з Росією, ціла низка російських установ, фірм продовжують свою роботу на території України. Тут слід згадати російські банки, яких у нас більше ніж достатньо. І прикладів можна наводити безліч.
Виходячи з цього, напевно, сам безвізовий режим – не є більш пріоритетним питанням порівняно з іншими, тому що все-таки він більше вдарить по звичайним громадянам і, відповідно, створить для них певні проблеми. У той же час, потрібно піднімати питання співпраці з Росією не пересічних громадян, а, в першу чергу, політиків, великих бізнесменів тощо.
Чому підняли це питання зараз? Я думаю, що це така резервна тема, яку різні політики починають згадувати в двох випадках: перший випадок – наближення виборів, другий – серйозна кризова ситуація в країні і якісь не найбільш однозначні дії влади. Знову-таки ні для кого не секрет, що епопея з безвізовим режимом для України з ЄС закінчилася не так, як очікували українські громадяни і політики. І багато хто звинувачує в цьому Клімкіна. Клімкін бере популярну тезу "давайте введемо візовий режим з Росією", показує себе патріотом, таким чином перекриваючи, принаймні частково, негатив, пов'язаний з його ім'ям. Але я думаю, малоймовірно, що дуже скоро до реалізації цієї ідеї прийдуть.
