Україна фактично заборонила транзит продовольчих товарів через свою територію в так звану "Придністровську Молдавську Республіку". Це стало продовженням політики торговельних та інших обмежень для невизнаної "держави" (багато в чому - аналога так званих ДНР-ЛНР) на території Молдови, яка становить загрозу національній безпеці України. Рішення Києва можна пояснити не лише цим, а й іншими цілями - солідарністю з країною, на території якої є квазідержава, що фінансується Росією, і бажанням запобігти повороту Кишинева до Росії і Придністров'я, за який виступає президент Ігор Додон.
Заборона транзиту
Офіційний Київ заборонив транзит продовольчої продукції в невизнану "Придністровську Молдавську Республіку" (ПМР) через українську територію. Згідно з повідомленням Держспоживслужби України, з 20 травня транзит дозволено лише після погодження з Національним агентством з безпеки харчових продуктів Республіки Молдова. Таким рішенням Київ продовжив політику тиску на підконтрольний Росії молдавський регіон.
За словами "міністра сільського господарства і природних ресурсів" Придністров'я Єфімія Коваля, у 2017 році через Україну в Придністров'я доставили більше 6 тис. вантажів з 29 країн світу. Після введення заборони, боїться Коваль, Придністров'я буде платити штрафи за простій на українській території вантажів, що прибули морем, тоді як машини з продовольством будуть просто розвертати. І це, переконують у Тирасполі, не може не позначитися негативно на продовольчому забезпеченні Придністров'я, якщо врахувати зовнішню залежність так званої ПМР. Майже половина імпорту в Придністров'я припадає на Росію. Тоді як експорту — лише 8%. Частка українського імпорту в Придністров'я становить 11%.
Як сказав "Апострофу" керівник програми дослідження Південно-Східної Європи центру "Українська призма" Сергій Герасимчук, рішення про заборону транзиту необхідно розглядати в більш широкому контексті відносин України з Молдовою. "Влада" Придністров'я звинувачує Україну в "блокаді" ще з середини минулого десятиліття.
Однак не варто вірити заявам Тирасполя, що це рішення поставить під загрозу продовольчу безпеку регіону, кажуть співрозмовники видання. Так, на думку директора Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, рішення, безумовно, вдарить по напівофіційним місцевим корпораціям, які пов'язані з російським капіталом, але не призведе до колапсу. А іншого способу боротися з контрабандою, джерелом якої є злочинний регіон, на цей час немає.
Україна, за його словами, своїми рішеннями останніх років намагається виключити будь-які прояви загроз нацбезпеці з боку Придністров'я. До таких заходів можна віднести посилення контролю Нацгвардією ділянки українсько-молдовського кордону, зупинку транзиту військових вантажів та вантажів подвійного призначення до 2015 року для російських військових у Молдові, що "зірвало програму переоснащення російського контингенту".
"Україна планомірно використовує свої можливості, щоб дати підтримку Молдові і синхронізувати свої зусилля щодо недопущення ескалації в регіоні", — додав Кулик.
"Я не думаю, що це може стати кроком до примирення [Тирасполя з Кишиневом] або загнати представників придністровської сторони в глухий кут, — прокоментував Герасимчук. — Це скоріше демонстрація Україною того, що аж так нехтувати українською стороною як посередником не можна. І також придністровське самопроголошене керівництво повинно усвідомлювати, що в той час, коли на Сході України йде українсько-російська війна, коли Крим анексований, рішення так званого "президента" Придністров'я, щоб поруч з їх "прапором" піднімався російський триколор, явно не на користь того, щоб Україна ставилася до Придністров'я нейтрально".
Від Росії в цьому випадку навряд чи варто очікувати чогось більшого, ніж продовження традиційної риторики, тому що Москва і Тирасполь регулярно звинувачують Україну в провокаціях, упередженості і ставлять під питання її роль посередника у форматі мирного врегулювання 5+2 (Кишинів і Тирасполь беруть у ньому участь як сторони конфлікту; спецпредставники ОБСЄ, України, Росії – як посередники, ЄС і США – як спостерігачі). Але все в кінцевому підсумку залишається на рівні риторики.
Придністров'я і безпека
У Придністров'ї ще з 1990-х розташовуються російські миротворчі сили та військовослужбовці оперативного угруповання російських військ, які охороняють склади з озброєннями — у цілому більше 1,5 тис. чоловік. Кишинів і міжнародна спільнота в особі, наприклад, ОБСЄ і НАТО, неодноразово вимагали від Москви виведення її армії з молдавської території. Однак російська Держдума не ратифікувала міжнародні угоди, що передбачали виведення військ.
2 травня Конституційний суд Молдови визнав перебування російських (як і будь-яких інших іноземних) військ на лівому березі Дністра неконституційним і постановив, що 11% території країни окуповані Росією. У травні президент Молдови Ігор Додон, відомий своєю проросійською риторикою, заявив, що після остаточного врегулювання придністровського конфлікту російські війська мають бути виведені з країни, оскільки Молдова є нейтральною державою.
Для припинення дії мирної угоди від 1992 року, що визначає роль російських військових, Кишинів ще повинен вийти з неї в односторонньому порядку або розірвати за взаємною згодою з Росією. Однак, оскільки угода носить назву договору про припинення вогню, поки Кишинів не може собі дозволити розірвати її за своєю ініціативою через іміджеві втрати, вважає Герасимчук. Тим більше, що і так є рішення ОБСЄ, згідно з яким Росія зобов'язана вивести свої війська. До того ж, за більш ніж 20 років конфлікту склався статус-кво. "Усі сторони розуміють, що нічого кращого придумати не можна. Особливо в світлі останніх подій в Україні, Карабасі. У Республіці Молдова дійсно заморожений конфлікт", — пояснив заступник голови правління "Української призми".
Україна зайняла спільну з Кишиневом позицію щодо російських військ, що розташовуються в ПМР. Київ раніше підкреслював, що російські війська повинні покинути молдавську територію, а замінити їх мають учасники міжнародного миротворчого контингенту. Зайвим буде пояснювати, чому Придністров'я, де знаходиться близько 1,5 тис. російських військових, являє небезпеку для України. Наприклад, перед святкуванням 9 травня українські прикордонники в Одеській області не пропустили в країну громадянина Молдови з військовим квитком та "паспортом" Придністров'я. Його запідозрили в планах влаштувати провокації на українській території. В України з невизнаною республікою загальний кордон в 140 км. Рівно два роки тому Київ вийшов з п'яти договорів з РФ, що забезпечували функціонування російського військового контингенту в Придністров'ї.
Врегулювання конфлікту
Україна бере участь у мирному форматі 5+2. Але остання така зустріч відбулася майже рік тому, у червні 2016 року в Берліні, і багато фахівців песимістично оцінюють перспективи врегулювання. Напруга між Кишиневом і Тирасполем не спадає. Не поліпшило ситуацію і обрання президентом кандидата від соціалістів Ігоря Додона, який багато в чому підіграє Москві, виступаючи за надання Придністров'ю особливого статусу. До того ж Вадим Красносельський, обраний "президентом республіки" півроку тому, стверджує, що не готовий вести переговори про врегулювання, обговорюючи статус регіону в складі об'єднаної Молдови.
Тирасполь турбують плани Молдови та України про спільний контроль придністровської частини українсько-молдовського кордону — для початку його хочуть встановити на КПП "Кучурган-Первомайськ", а всього таких КПП має бути 13. Відповідна домовленість була досягнута під час лютневого візиту прем'єра Молдови Павла Філіпа до Києва. За підрахунками придністровських чиновників, це завдасть економіці невизнаної республіки збитку в $38 млн.
Із точки зору Тирасполя, каже Герасимчук, ці рішення України і Молдови, а також супутні проблеми, повинні були б стати приводом активізувати перемовини у форматі 5+2 і піти на якісь поступки, якби придністровці мислили раціонально. Проте самостійність керівництва Придністров'я, як і раніше, під питанням. "Отже, нам слід очікувати реакції Росії: чи готова Москва вступити в торг, зокрема з придністровського питання, з країнами Заходу, з Україною, і наскільки конструктивною може бути її позиція", — сказав Герасимчук.
Кулик також зазначає, що нинішньому "президенту" Придністров'я буде вкрай складно довести, що невизнана республіка не є загрозою для України і не керується з Москви її куратором від Кремля віце-прем'єром Дмитром Рогозіним.
У відповідь на заяву "міністра закордонних справ" ПМР Віталія Ігнатьєва, що Тирасполь може звернутися до РФ з проханням підтримати безпеку на спільних українсько-молдавських КПП, народний депутат від БПП, член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Ірина Фриз написала на своїй сторінці в Facebook, що Україна може і зовсім закрити ці пункти. У разі ж появи поблизу українського кордону російських військових буде розглядатися і повне закриття кордону до відновлення територіальної цілісності Молдови. За словами Фриз, Україна залишає за собою право використовувати будь-які невійськові методи для мінімізації ризиків, які виходять від Придністров'я, адже звідти підготовлені російськими фахівцями люди вирушають на Донбас.
За відновлення мирного переговорного процесу між Кишиневом та Тирасполем виступає навіть Росія. Не секрет, що Москва, що раніше неодноразово вислуховувала прохання представників так званої ПМР про включення регіону до складу РФ, робить ставку на його інтеграцію до складу Молдови, тільки на вигідних для себе умовах.
Україні невигідно брати на себе роль спонсора врегулювання придністровського конфлікту та спонсора об'єднання або реінтеграції Молдови, впевнений Віталій Кулик: "Це призведе до фактичного перекроювання електоральної карти Молдови. Враховуючи перемогу проросійського кандидата в президенти Додона і його спроби змінити виборчу систему, політичну карту за рахунок голосів придністровців, це може мати негативні для України наслідки".
"Це рішення про заборону транзиту спрямоване не тільки на Росію, яка утримує там свій контингент, або маріонеткове керівництво Придністров'я, але і на владу Молдови, — сказав "Апострофу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко. — Це може бути спробою завадити тому, щоб Молдова зайняла більш лояльну до Кремля позицію. Враховуючи, що Ігор Додон схильний до поступок по відношенню і до Росії, і до Придністров'я".
