Україна має боротися за повернення анексованого Криму та окупованого Донбасу, але вона може скористатися їх тимчасовою відсутністю для того, щоб провести реформи. Таку думку висловив в інтерв'ю "Апострофу" відомий український історик ЯРОСЛАВ ГРИЦАК.
Про необхідність повернути Крим і Донбас
Завжди варто (боротися за повернення окупованих територій, - "Апостроф"), бо це справа міжнародного права. Ніхто держави не віддає. Чого ми маємо віддавати ці території? Це не якісь абстрактні поняття, а виписані роками принципи. Вся історія Європи чи світу – це боротьба за постійні території, за кордони і таке інше. І це виникло не де-небудь, а в Європі. Тому що Європа була завжди територією, на якій була боротьба. Але після війн з’явилась нова політична система, за якою не може більше так статися, щоб одна європейська державність воювала з іншою європейською державністю. Це означає, в першу чергу, принцип недоторканності кордонів, їх ніхто не рухає. Всі несуть відповідальність.
А Путін прийшов і цю систему поламав. Причому поламав цинічно. Це як, знаєте, хтось будує скляний будинок, а хтось приходить із залізним ломом і ламає цей будинок. Ось це наочний приклад того, що робить Путін. Путін поламав систему, і зробив це саме через Україну, в Україні. І це не було би злочином, якби Україна не вимагала по відношенню до себе, до геополітики, до світу та Європи поваги й повернення цих територій. Тому що інакше це поверне нас усіх до старих принципів.
Про шанси України на зміни
Відсутність Донбасу і Криму - це трагедія, але в той же час це дає шанс Україні, шанс і можливість стати однорідною і краще пройти процес реформ. Менше буде різних суперечок щодо мови, щодо Януковича й іншого. Треба скористатися відсутністю Криму і Донбасу зараз для того, щоб робити швидкі реформи... А друга річ - робити консолідацію, коли країна звертається у Євросоюз. І тут я кажу, що це не є унікальність країни, такі ситуації дуже часто траплялись. Треба подивитися, які системи можна розглядати. Мені здається, що це система примирення...
...Я думаю, що, на жаль чи на щастя, це повернення (Криму і Донбасу, - "Апостроф") не є предметом найближчих років... Ми мусимо змиритися з тим, що це надовго. Але це питання не вічне. І Путін, думаю, це також відчув. Тоталітарна система міцна на коротку мету, але вона програє на довшу. Нам треба думати, як далі примирятися, і думати про це зараз. Але головне для мене в цій ситуації, окрім того, що війна, що стріляють, - те, що треба тримати двері відкритими, тримати контакти, не закривати двері до цих (окупованих, - "Апостроф") територій, до тих людей, які там. Треба готуватися до цього сьогодні. Я не кажу, що це досконалий процес, але ми маємо його пройти.
Повний текст інтерв'ю Ярослава Грицака читайте на "Апострофі" найближчим часом
