Білий дім вирішив закрити секретну програму ЦРУ з постачання озброєння та підготовки повстанців у Сирії, які воюють проти президента країни Башара Асада. Про це з посиланням на джерела повідомило видання The Washington Post. Програма була відкрита попередньою президентською адміністрацією в 2013 році. Рішення про зупинку програми нібито було прийняте напередодні першої зустрічі президента США Дональда Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним і може свідчити про намір Вашингтона дати Москві сигнал про бажання покращити відносини. Про те, які висновки можна зробити з цього рішення і які проблеми глави Кремля демонструє більше Україна, ніж Сирія, "Апострофу" розповів російський політичний оглядач Дмитро Галкін.
Трамп з Путіним про щось домовилися по Сирії - ми це добре бачимо. Це, насамперед, створення окремих зон деескалації на тих територіях, які вже звільнені від "Ісламської держави" і які планують далі звільняти. І це, звичайно, велика поступка з боку Росії, тому що режим Асада, що володіє найбільшими військовими можливостями, цілком міг зайняти ці території, які залишає ІД. І тому те, що Путін погодився на ці зони деескалації, дуже швидко збільшує політичні перспективи для тих сил, які входять в коаліцію, створену США.
Інша справа, що, швидше за все, в США просто змінилися пріоритети. Вони більше не ставлять на арабську помірну, демократичну опозицію, а ставлять на курдів. І в умовах, коли відносини з Туреччиною стають досить складними, ця ставка, напевно, себе виправдовує. Набагато більше, ніж в той період, коли Туреччина була дуже близьким союзником США на Близькому Сході, з яким не варто ні в якому разі сваритися. Тому я думаю, що така зміна ставки з демократичної опозиції на курдські збройні формування зробила можливим це рішення про припинення фінансування, дуже важливе тепер вже для Росії.
Саме демократична опозиція є головним і найнебезпечнішим для Асада ідейним супротивником. Тому що Асаду найважче домовитися з принципових питань саме з демократичною опозицією. Тобто з курдами і, загалом, напевно, навіть з поміркованими ісламістами йому це зробити простіше. Основну вигоду в цій ситуації, звичайно, отримають курди та Асад, головні союзники США й Росії відповідно.
Але все-таки для нас, мабуть, головне питання не в тому, що відбувається в Сирії, а в тому, чи є взаємозв'язок між подіями в Сирії і тим, що відбувається в Україні. І в тому, наскільки Росія зможе виконувати свої домовленості - як в Сирії, так і в Україні. Тому що в мене, чесно кажучи, останнім часом немає впевненості в тому, що Путін контролює російський силовий блок та може змусити його діяти в межах своєї логіки.
Звичайно, до відкритого протистояння справа не дійде, але цілком можливо, що ці люди і далі можуть підривати домовленості, яких домагається центральне керівництво. Ми бачили це в Україні. Цілком очевидно, що Захарченко (проголосивши так звану "Малоросію", - "Апостроф") виступив проти тієї лінії, яка проводиться російською владою. Правда, його швидко поставили на місце, але все одно це демонстративний крок.
Думаю, така ж ситуація можлива і в Сирії, оскільки незрозуміло ні наскільки щільно контролюються російські сили, розташовані в цій країні, ні як режим Асада контролюється. Здається, що контролюється він зовсім погано. Тим більше, не будемо забувати, що є ще іранська позиція. Іран зовсім не має ніяких підстав підтримувати ті домовленості, яких досягнули Трамп і Путін.
