Державний департамент США 26 липня оприлюднив офіційну декларацію про невизнання анексії Криму Росією. Сполучені Штати вкотре підтвердили свою позицію і "зобов'язуються підтримувати цю політику до відновлення територіальної цілісності України". Свою думку про значення документа, контекст і причини його появи "Апострофу" висловив російський блогер і фінансист Слава Рабинович.
По-перше, декларація Державного департаменту США про невизнання анексії Криму запізнилася роки на чотири з гаком, скажімо для початку. По-друге, Путін і його ОЗУ представляються мені абсолютно тупими імбецилами. Все, що вони роблять - це абсолютно медичний, хімічно чистий ідіотизм. Наприклад, Путін віддав наказ втрутитися в американські вибори, щоб допомогти обратися Трампу, якого він вже мав за агента і розраховував, що Трамп буде таким і далі. Всі ми прекрасно знаємо хронологію того, що сталося.
Зазначу тільки одне: закон CAATSA ("Про протидію ворогам Америки шляхом санкцій", - "Апостроф"), який був прийнятий переважною більшістю членів американського Конгресу в надзвичайному акті солідарності обох партій, був прямим результатом того, що, прийшовши в Білий дім як агента Путіна, Дональд Трамп мав завдання і виявляв ознаки наміри скасувати санкції. Американська державна машина цього не дозволила, не допустила руйнування американських державних інститутів. Більш того, вона погіршила ситуацію для Путіна, тому що американський президент не може скасувати санкції без дозволу Конгресу. Більш того, Трамп був змушений підписати цей закон, тому що прекрасно розумів, що його президентське вето буде легко подолане в Конгресі.
Відповідно, Путін своїми діями загнав себе в рамки американського законодавства, де тепер закріплено протистояння путінської Росії нарівні з протистояннями Ірану і КНДР. Цього результату Путін домігся сам. Точно так само і з декларацією Державного департаменту щодо Криму.
Читайте також: Як Путін воюватиме в Україні під час виборів: названо небезпечний сценарій
Адже результати зустрічі Путіна з Трампом в Гельсінкі насправді абсолютно дивовижні. Те, що сталося в Америці ще до повернення Трампа з Гельсінкі, було вибухом американської політичної ядерної бомби, коли переважна більшість представників обох партій була в німому подиві з приводу того, як Трамп провів спільну прес-конференцію з Путіним. Представники різних гілок американської влади публічно і голосно почали задавати питання: про що ж Трамп з Путіним говорили під час конфіденційної зустрічі тет-а-тет, на якій були присутні тільки перекладачі. У Конгресі навіть почали лунати голоси, що необхідно перекладачку Трампа викликати на слухання в Конгрес, щоб вона дала свої свідчення з цього приводу.
Запросивши Путіна відвідати Вашингтон, Трамп викликав справжній шторм, за результатами якого адміністрація президента США відкликала своє запрошення. Нібито до того моменту, поки не закінчиться розслідування спецпрокурора Мюллера про втручання Росії у вибори. Треба підкреслити, що у Мюллера немає ніяких заявлених термінів завершення розслідування. Навіть тут Трамп примудрився викликати бурю коментарів, заявивши, що візит Путіна не скасовується, а відкладається до 2019 року. Хоча як Трамп може припускати, що розслідування завершиться в 2019 році, причому на його користь?
І буквально за кілька годин ми бачимо заяву Держдепартаменту про офіційну позицію США щодо анексії Криму. Це ще раз доводить і показує, як Путін "домігся" результату, який прямо суперечить його злочинним інтересам. Що говорить про абсолютну імбецильність Путіна і його радників.
Формулювання декларації надзвичайно жорсткі. Її текст, напевно, ідеальний. Він практично повністю повторює позицію США з приводу анексії Радянським Союзом країн Балтії в 1940 році - повне невизнання акта цієї агресії і анексії.
Так, це не був вирішальний документ у звільненні цих країн. З іншого боку, це був історичний документ, що підтверджує позицію, яка не змінювалася впродовж десятиліть, поки ці країни не здобули незалежність.
Думаю, що звільнення Криму від російської окупації не змусить себе чекати довгі-довгі десятиліття, як це було при Радянському Союзі. Але при Путіні і путінізмі звільнення Криму малоймовірне, фактично неможливе. Я вважаю, що це важливий документ в розумінні того, що Крим буде звільнений, але недостатній, щоб це відбулося при Путіні і, ймовірно, під час його життя.
