Український політикум повинен об‘єднатися проти "п‘ятої колони" Кремля - Віталій Скоцик

Цього тижня стало відомо про надзвичайно серйозний конфлікт всередині Аграрної партії України (АПУ), який мало не завершився рейдерським захопленням даної політсили. Глава партії ВІТАЛІЙ СКОЦИК розповів "Апострофу" деталі цієї історії, а також про те, хто зацікавлений в тому, щоб взяти під контроль АПУ під президентські вибори.

- На цьому тижні ви офіційно на прес-конференції заявили про те, що соратники Юлії Тимошенко протягом тривалого часу розвалювали вашу політсилу. Одним із безпосередніх виконавців, з ваших слів, плану з захоплення влади в партії був скандальний політтехнолог Володимир Грановський. Якщо коротко, то як і коли саме ви почали підозрювати представників партії в озвучених вами діях?

- Аграрна партія, мабуть, чи не єдина сила сьогодні у політичному житті, яка із попередніх парламентських виборів в жовтні 2014 року прогресивно розвивалася і набувала рейтингу шляхом місцевих виборів. Сьогодні ми чітко на третій позиції у місцевих виборах в загальнонаціональному масштабі, маючи дві політичні парламентські сили над нами. Тому, звичайно, особливо у світлі дуже можливої зміни виборчого законодавства, коли висока можливість зміни на пропорційну систему за відкритими списками, така партія стає надзвичайно привабливою, я би навіть сказав, тою, яка буде відігравати дуже важливу роль на президентських і парламентських виборах. Тому що округи на президентські й парламентські вибори ті самі, і той, хто включиться в президентську компанію належним чином і пройде її, зможе якісно зайти у парламентську кампанію 2019 року.

Ми розуміли, що до нас почнуть приглядатися і що будуть спроби спочатку взяти під контроль, а якщо не вдасться – просто збити і вивести з політичного кола. Основні ж акціонери політичної системи нашої держави усім відомі, а тут невідомо, хто і звідки вривається в політичне життя. Але це, власне, те, про що ми говоримо в українському суспільстві – треба змінювати державу. А як же її змінити, якщо не змінити конфігурацію політичної системи нашої країни? І от ми говоримо – де ті нові, яких ми чекаємо? Аграрна партія якраз вибудована в цьому процесі. Спочатку з нас сміялися, а потім, коли побачили, що пароплав вже тут, що ж з цим пароплавом робити? Посадити свого капітана, щоб він плив у тому напрямку, в якому потрібно.

- Я правильно розумію, що спроби взяти під контроль партію були і раніше?

- Звичайно. Це була багатоетапна робота, і з цією метою був інтегрований до Аграрної партії України Володимир Грановський. Ми ж прекрасно розуміємо: Росія не виграла війну через збройну агресію і не виграла війну через економічну атаку. Єдиний шанс покласти Україну у східному напрямку – це успішні (для проросійських сил) президентські й парламентські вибори 2019 року. Тому коли ми побачили, як змінюють власність медіаресурсів в нашій країні, ми зрозуміли, що подібна ситуація буде відбуватись й в політичних партіях. Ну, а серед політичних партій однією з найбільш незахищених й перспективних є саме Аграрна партія. Тому поява пана Грановського у цьому процесі була якраз направлена таким чином, щоб в додаток до медіаресурсів додати ще й політсилу.

І, чесно кажучи, в силу того, що ні я, ні моя команда не мали ніякого відношення до політики, тому що ми всі прийшли із реальної сфери економіки на волонтерських почуттях в 2014 році, ми не підозрювали про такого роду розвиток подій. Ми прекрасно розуміли, що після революції 2014 року, якщо не буде системної роботи, а я системний управлінець, нічого не буде. Ми можемо розказувати про те, що ми хочемо жити класно, щоб все було, але як? Іншого інструменту в демократичних системах, окрім того, що називається політичною силою, партією, просто не існує. Тому ми пішли у цей процес. Нас було п’ять чи шість людей з самого початку. Це не офіс, як тут, це був підвал. Власне, команда, яка влаштувала спробу захвату, й скористалась нашою недосвідченістю.

- В ході прес-конференції, окрім Грановського, ви говорили ще й про зв’язки [Олега] Корбана, [Михайла] Поживанова, і [Володимира] Шандри з [Юлією] Тимошенко і [Віктором] Медведчуком. В той же час, за нашою інформацією, всі ці персонажі пов’язані з екс-генпрокурором [Віталієм] Яремою та чинним заступником Адміністрації президента [Віталієм] Ковальчуком. Наскільки ця інформація відповідає дійсності?

- Знову ж таки, ми не застали тієї політичної системи, яка розвивалась в Україні до 2014 року. Тому, на жаль чи на щастя, більшість людей в політиці України я абсолютно не знаю. Ні їхніх імен, ні де вони були задіяні, ні з ким пов’язані…

- Але, погодьтесь, вже достатньо пройшло часу й після 2014, щоб добре орієнтуватись, хто кому брат, сват, соратник тощо.

- Я й сьогодні мало цікавився, хто там з ким пов’язаний. Мені це не потрібно. Ми робили свою роботу, будували інструмент. А що там відбувається у тому середовищу, хто там чий, для нас абсолютно другорядне питання. Тому, коли прийшли ці хлопці й сказали, що хочуть допомогти і що у них є досвід, якого у нас немає, я думав, що це саме те, що нам потрібно, нашій команді молодих і недосвідчених. Так, я бачив, що один із них був керівником одного зі штабів Юлії Тимошенко. Два інших – працювали в уряді Юлії Тимошенко.

- І це вас так само не здивувало?

- Мене на той час, на жаль, це абсолютно ніяк не насторожило. Тому що все старше покоління в політиці було раніше так чи інакше в якихось таборах. Мені здавалося, що моє людське розуміння в даному випадку дасть мені впевненість, що ці люди стануть нам корисні.

- Якщо чесно, то зі сторони це все звучить дещо наївно.

- А так і є.

- Як ви збираєтесь йти у велику політику, якщо припускаєтесь таких помилок?

- Досвід приходить з помилками. Я вже далеко не той, який прийшов у 2014 році. Але я залишився з вірою у людей. Олег Борисович Корбан прийшов майже два роки тому. Шандра разом з ним фактично. Трохи згодом був інтегрований Поживанов. Разом з ним був інтегрований Грановський.

Такого типу атаки раніше на нас не було. Хоча чотири атаки попередні ми відбили. При тому одна з них була дуже серйозна. До речі, якраз атакували ті люди, які сьогодні в таборі Юлії Тимошенко. Тому це все досвід. Великий досвід, який ми не так легко, але проходимо. Подивіться, які зубри працюють проти нас, і подивіться на команду людей, які працюють зі мною. Це такі самі, як і ви, і я, молоді прості люди.

- Хто все ж таки стоїть за цими рейдерськими атаками? З ким ви це пов’язуєте в першу чергу? Ви називали прізвища Медведчука, Тимошенко, багато хто говорить, що за Шандрою як за депутатом від БПП Київської облради стоїть Адміністрація президента.

- Думаю, що з деталями усього цього ми розберемось по ходу. Але я бачу чітку лінію Москви й Медведчука. І те, що відбувається в медійному просторі, те, що відбувається сьогодні з Аграрною партією України, – це все складові одного сценарію. Це ніщо інше, як продовження гібридної війни. Це не питання того, хто в Аграрній партії буде керувати. Це питання гібридної війни, яка продовжується нашим східним сусідом проти нашої країни.

- Віктор Медведчук увійшов в партію "За життя", навіщо йому захоплювати Аграрну партію?

- Так, але разом з тим близько місяця чи півтора тому Вадим Рабінович, який є головою партії "За життя", офіційно в ефірі одного з телеканалів закликав опозиційні сили об’єднатись і назвав разом з партією "За життя" й "Опозиційним блоком" Аграрну партію. Це не випадковість. Значить, хтось був впевнений в тому, що Аграрна партія вже є у цьому колі. Це вже був один із таких дзвіночків для мене у той період часу. Саме тоді я вперше почав думати з підозрою про Володимира Грановського. Він чітко працює також з партією "За життя", з Віктором Медведчуком і з іншими складовими, які наповнюють проросійський пул. Тому невипадково Вадим Рабінович згадав Аграрну партію і закликав єднатися. Але Аграрна партія "п'ятою колоною" в Україні ніколи не буде.

- До речі, у вівторок депутати від БПП і "Народного фронту" з трибуни Верховної Ради виступили з акцією "Ні Медведчуку". Як ви сприймаєте подібні дії депутатів, чи буде якось Аграрна партія висловлювати свою підтримку?

- Ми воюємо вже два тижні на цьому політичному фронті, поки депутати були на канікулах. Дуже цікава штука, до речі, не відпустка, а канікули.

- Як в школі...

- Так. Тобто вони повернулися з канікул і перед ними відкрилася ситуація, що Віктор Медведчук і проросійськи сили за цей час розвернули дуже серйозну роботу у нашій державі. Тому я вдячний тим депутатам, які вийшли на трибуну і вголос заявили, що дійсно йде такий процес в медійному і політичному просторі нашої держави. Я не можу не подякувати їм за підтримку. Але ми вже два тижні у цій боротьбі, не маючи ні депутатських значків, ні посвідчень, ні своїх груп і фракцій.

- У вас дійсно немає значків і посвідчень, то чи не логічно було би з кимось об’єднатись? Якщо є спільний ворог…

- Звичайно, ми готові поєднувати наші зусилля зі всіма патріотичними силами, які є в нашій державі, з тією метою, щоб вибори в 2019 році не перетворилися на профанацію в кінцевому етапі й щоб не прийшли люди, які вже сьогодні визначені Росією на ключові посади у нашій державі. Добре, що ми не одні в цій боротьбі, ми бачимо речі, які відбувалися під Генеральною прокуратурою й у Верховній Раді нещодавно. Але це ніяким чином не говорить про те, що ми будем зливатися з якимись політичними силами. Ми будемо кооперувати наші зусилля, ми будемо працювати на користь нашої держави, відстоювати чесність виборів в 2019 році. Тому ми є одними з активних лобістів, в нормальному розумінні, зміни виборчої системи в нашій державі.

Шостого вересня пройде акція під стінами Верховної Ради за зміну виборчої системи. Ми за те, щоб були відкриті пропорційні списки на наступних парламентських виборах. Тому ми маємо змінити виборчу систему і поєднувати свої зусилля з усіма тими політичними партіями, громадськими об’єднаннями, які хочуть дійсно зробити так, щоб ми привели до влади тих людей, які зможуть будувати державу.

- І у вас вже є якісь конкретні домовленості з кимось?

- У нас є домовленості щодо страйку 6 вересня, який буде відбуватися під стінами Верховної Ради. Там низка політичних партій і громадських об’єднань, які і організовують весь цей процес. Тому в таких процесах ми задіяні як рівноцінний партнер разом з тими, хто хоче добитися зміни виборчого законодавства.

- Прокоментуйте інформацію щодо ваших зв'язків з [Олександром] Левіним. Ця інформація, а також взаємини з [Ігорем] Коломойським зараз активно мусуються в ЗМІ. Зокрема, той же Володимир Грановський стверджує, що ви вели переговори з Коломойським щодо фінансування своєї виборчої кампанії.

- Щодо Левіна дуже проста ситуація. У Аграрної партії є три радники на сьогодні, серед яких і Олександр Леонідович Левін. Він відповідає за дорадницькі функції з міжнародної співпраці. До речі, зараз він у Вашингтоні, працює у цьому напрямку. Тому Левін був зі мною із самого початку і буде далі співпрацювати.

- Втім, саме Левіна пов’язують з екс-міністром Едуардом Ставицьким, який нібито через нього давав вам у 2015 році гроші на фінансування партії.

- Зі Ставицьким ніколи не зустрічався і ніяких перемовин з ним не вів.

- І гроші через радника він на партію не давав?

- Я хотів би, щоб в Аграрній партії було більше грошей, але я радий, що їх нема. Тому що ми живемо з того, чим фінансуємося. Наші конкуренти, шість парламентських партій, мають 500 з лишком мільйонів гривень щорічного державного фінансування. Аграрна партія в минулому році, не маючі жодної копійки державного фінансування, зібрала 17,6 мільйонів гривень, офіційно відвітувавши в НАЗК і про надходження, і про витрати наших грошей. І в цьому році ми орієнтовно зберемо стільки ж. З цих 17,6 мільйонів 40% - членські внески. Покажіть мені ще хоча б одну партію, де було б 40% членських внесків, а 60% добровільних пожертвувань. Вісімсот фізичних осіб вносили гроші на рахунки Аграрної партії в минулому році.

Наше фінансування вибудовано знизу до верху. А історії про Ставицького, перед тим історія про Коломойського в першу чергу вкидалися тими, хто планував рейдерську атаку з метою налякати керівників обласних організацій.

- Виходить, що вдалось.

- Так, на жаль, налякали. Спрацювали насправді дуже класно. Тому що є три основні емоції, які керують людьми, і серед них основна – страх. Тому запустили інформаційну атаку про те, що Скоцик домовився з Коломойським, що гроші будуть Коломойського і таким чином викинуть всіх керівників обласних організацій. А ще зробили одну дуже цікаву штуку. Коли ми заходили в бордову кампанію, єдина область, у якій не поставили жодного борда – Івано-Франківська. Чому? Тому що там [Олександр] Шевченко (засновник та колишній директор гірськолижного курорту "Буковель", - "Апостроф") йде кандидатом в депутати. Коли почали виясняти, чому так вийшло, Олег Борисович Корбан, який відповідав за бордову кампанію, сказав, що це все через помилку. Ціла область – "помилка".

- Наскільки все ж таки поширилися ці чутки на обласні представництва, чи спілкуєтесь ви з ними зараз? Яка там ситуація?

- Я повернувся з Одеси, де ми збиралися з керівниками обласних організацій, активом, передовими членами із наших південно-східних областей. Ви знаєте, дуже цікава ситуація. Саме південно-східні області дізнались першими, що відбувається, тому що вони фактично пройшли те саме, тільки не в політичному полі, коли їхні області намагались приблизно такими ж самими різного типу інформаційними атаками завезти в проросійську площину. Вони зреагували дуже швидко – Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська і Одеська. Саме оці люди в першу чергу зрозуміли, що і до чого, а вже далі в комунікації з іншими регіонами до людей почало доходити – почекайте, тут щось не те в цьому процесі, Скоцик-то з нами чотири роки, завжди нам все розказував, завжди з нами був у цьому процесі, а зараз що вони зробили? Олег Борисович Корбан проводив наради з керівниками обласних організацій без голови партії, на які постійно запрошував Поживанова, Шандру і Грановського. Звичайно, люди, які не мають досвіду політичної роботи, коли їм постійно розказують якісь речі, вкладаючи в голову емоцію страху, починають реагувати відповідно. І проти кого? Звичайно, проти голови партії.

- А ви про це все коли дізнались? Ви знали, що відбуваються такі зустрічі без вашої участі?

- Реально інтенсифікація всього цього пішла орієнтовно з середини червня. І я її дійсно поєдную з розвитком активізації Віктора Медведчука у медійному просторі. Якщо подивитись уважно на цей період часу, він публічно перейшов в політику, з'явився у партії "За життя", ми чули про зміну власників декількох телевізійних каналів, і в цей же період часу пішла інтенсивна робота щодо Аграрної партії України. Тому не має чому дивуватися, це ще одна складова великої гібридної війни проти України.

- А яку роль, на вашу думку, у цій історії відіграє Юлія Володимирівна?

- Юлія Володимирівна, звичайно, є дуже цікавим кандидатом на позицію президента нашої держави. Якщо ви уважно подивитеся на інтерв’ю Віктора Медведчука для Independent, то там він чітко сказав, що бачить найбільш підготовленим і готовим до президентських виборів Юлію Володимирівну Тимошенко. Тому зрозуміло, що дуже вигідно покласти під Юлію Володимирівну таку Аграрну партію, яка сьогодні дуже інтенсивно працює в сільському середовищі. Сільське середовище емоційне. До сільських людей прийти, з емоцією сказати – я ж вас усіх захищу, я це все зроблю – легко. Але вам ніхто не повірить. Тоді як Аграрна партія давно там головний гравець. Тому, звичайно, якщо Аграрну партію поставити під контроль або збити в цьому процесі, у Юлії Володимирівни з’являються серйозні шанси виграти президентські вибори, а там і парламентські.

Ми знаємо, що фактично з усіма нашими керівниками обласних організацій проводилися зустрічі. Частково персонально Юлією Володимирівною, частково її помічниками. На цих зустрічах прямо пропонувалися посади губернаторів, голів рад, заступників губернаторів, депутатські позиції. Маса всього. Але їм не вдалося нікого забрати. Лише один голова перейшов у цьому процесі. Тому вирішили піти зовсім інший сценарієм, більш жорстким – взяти партію під контроль.

- Ви декілька разів сказали про те, що Аграрну партію було би вигідно поставити під контроль "Батьківщини", а якщо конкретно – який відсоток АПУ принесла би Юлії Володимирівни у зв'язку з цим?

- Я думаю, навіть якщо брати поточні рейтинги Аграрної партії, вони там близько 3%, то навіть ці 3%, особливо в ситуації, коли основні десять кандидатів в президенти, мають не більше 8-10%, це дуже суттєво. Уявляєте, що таке 3%, коли підтримка 8%? Це реально в екстраполяції дуже серйозна доля, яка може вирішити долю президентських виборів, а з ними і парламентських. Тому для Юлії Володимирівни Аграрна партія є надзвичайно важливою в цьому процесі. Електорат Аграрної партії для неї, та й для всіх кандидатів у президенти, може бути визначальним на виборах.

- Але 3% - це все ж таки не такі великі цифри, особливо для таких серйозних дій, як рейдерство...

- Ні, почекайте. Це за тими рейтингами, які роблять рейтингові агентства. А якщо ви подивитися чотири хвилі місцевих виборів, які відбувалися за останні два з половиною роки, Аграрна партія вийшла на 15% підтримки. Це дані останніх виборів, які відбулися у квітні поточного року.

Рейтинги зазвичай у більшості не опускаються нижче населеного пункту, де 100 000 мешканців. А у нас в населених пунктах, в яких менше 100 000, проживає майже 13 мільйонів людей. Тобто до 13 мільйонів людей, на відміну від місцевих виборів, рейтинги і опитування не доходять. І люди, які сидять в штабах, чітко розуміють цю ситуацію. Зважаючи на результат Аграрної партії якраз у тому середовищі, де населення менше 100 000, і розуміючи, що там, де більше 100 000 мешканців, Аграрна партія має 3%, звичайно, вплив партії на вибори величезний.

- А якби, наприклад, вибори в парламент відбулися завтра, то скільки представників вашої партії увійшло би до парламенту?

- Аграрна партія однозначно пройшла би до парламенту. Я думаю, що на фоні тих, хто не визначився чи шукає нові сили, Аграрна партія реально могла би претендувати сьогодні на 5-7%. А при тій роботі, яку ми робимо до парламентських виборів в наступному році, ми можемо претендувати й на вищий результат.

- З якою або якими партіями ви готові були би розглядали коаліцію?

- Коли ми прийдемо до Верховної Ради – буде видно. Але точно скажу, що мови про об'єднання ні з ким бути не може.

- Якби Юлія Володимирівна прийшла зараз до вас з пропозицією майбутньої коаліції, ви як би до цього поставилися?

- Коли б ми бачили "Батьківщину" і нас у тій Верховній Раді, яка буде, якщо це було б на користь нашої держави, були би узгоджені ідеологічні моменти й наші бачення співпадали б, ми співпрацювали би з "Батьківщиною" на користь всього українського народу. Але те, що робить "Батьківщина" стосовно нас на сьогодні, я невпевнений, що ми морально будемо готові з ними співпрацювати у коаліції наступного парламенту.

- Ви особисто якось намагались виходити на зв'язок з представниками "Батьківщини"?

- А для чого? Здати партію чи стати черговим сподвижником Юлії Володимирівни в цьому процесі? Ні. Наша дорога інша – ми йдемо самостійно на парламентські і президентські вибори, а там будемо поєднувати свої зусилля на користь держави з тими прагматичними політичними силами, які будуть в парламенті. Сьогодні ніхто не може сказати навіть, хто виграє вибори президента. Але реально від результатів виборів президента буде залежати конфігурація у наступному парламенті. Втім, ми там будемо. Але з ким ми будемо поєднувати зусилля – побачимо в реальній ситуації.

- Які у вас відносини з власником МХП Юрієм Костюком? Зараз так само в ЗМІ з’являється багато повідомлень стосовно його причетності до фінансування партії.

- Ми знайомі з Юрієм Анатолійовичем, тому що я завжди був у великому бізнесі в нашій державі. Останній раз я зустрічався з ним, мабуть, рік чи півтора тому. Втім, у нас нема ніяких політичних спільних процесів, хоча є певні працівники його компанії, на місцях, які є депутатами від Аграрної партії. Але вони там проживають, вони можуть бути депутатами сільської Ради чи громади. Так само багато й інших компаній є в цьому процесі. Але Юрій Анатолійович не є ніяким чином членом Аграрної партії і участі у фінансуванні також не бере.

- Яка причина виходу з партії Романа Безсмертного? Тривалий час він був номер два в партії. Це якось пов'язано з тими подіями, що почали відбуватися влітку?

- Я тут можу сказати дві речі. По-перше, я вдячний Роману Петровичу за той період часу, що ми разом працювали. Роман Петрович – досвідчений політик, виважений і достатньо молодий, незалежно від того, що він працював фактично зі всіма президентами нашої держави. Тому його амбіція йти на президентські вибори абсолютно виправдана, він має на це право і ніколи це не робив. По-друге, аналізуючи ситуацію сьогодні, я бачу, що, мабуть, одним із елементів, чому Роман Петрович пішов з Аграрної партії, був той час, коли прийшли якраз ці хлопці. Він інтуїтивно відчував, можливо, що це дуже нехороша річ, що вона якимсь чином може завершитись не так, як я своїм наївним поглядом, як ви кажете, дивився в майбутнє. Важко судити, але ми з і Романом Петровичем прекрасно відпрацювали майже два роки, він був у мене керівником центрального апарату, приніс величезний досвід у цей процес. Ми і сьогодні нормально спілкуємось, у нас нема ніяких розбіжностей.

- Він вас якось попереджав про те, що може відбуватись?

- Так, він попереджав, були розмови про те, що це не ті люди, з якими можна співпрацювати. Можливо, якби я тоді дослухався б нього і зайняв більш жорстку позицію, ми не дійшли б до тієї ситуації, в якій є наразі.

- Який у вас зараз план дій? 13 вересня буде зібрання політичної ради партії. Що там буде вирішуватися?

- 13 вересня ми визначимо представництво на наступний з'їзд Аграрної партії України, визначимо дату, коли буде проходити з'їзд, заслухаємо звіт контрольно-ревізійної комісії щодо ситуації, яка відбувається в партії. Можливо, будуть певні кадрові рішення в цьому процесі. Думаю, що сам з'їзд відбудеться або наприкінці жовтня або на початку листопада. Політична рада визначить дату. Також на з'їзді ми будемо ухвалювати рішення щодо участі чи неучасті Аграрної партії в президентській кампанії 2019 року.

- Чи очікуєте ви якісь провокації?

- Звичайно. Нам розслаблятися ніяк не можна, хоча атаку ми відбили, але я думаю, що можуть буди ще різні сценарії, інсинуації, особливо 13 вересня на політичній раді партії. Тому що, повторюсь, роль Аграрної партії у виборах 2019 року, на щастя чи на жаль, дуже висока. Тому боротьба за партію буде...

- Ви маєте на увазі парламентські вибори?

- І президентські, і парламентські.

- Те, що вся ця історія вийшла у публічній простір, пішло на плюс у вирішенні цієї ситуації? Чи будуть в такому разі ще спроби зі сторони Медведчука і компанії?

- Я був змушений вивести все в публічне середовище, тому що атака була серйозна, і ми, звичайно, не могли розраховувати на швидкий і тихий сценарій. Ми вчасно зрозуміли все, що відбувається, і вчасно вивели це в публічне середовище. Тому ця боротьба, яка відбувається вже два тижні за Аграрну партію України, яка сьогодні помічена і Верховною Радою, і іншими інституціями в нашій державі, продовжиться. Так легко ця ситуація не звершиться, але думаю, що ми вистоїмо.

- Які висновки ви зробили?

- Не можна стати генералом, якщо ви не пройшли війни. Я все це сприймаю як загартування перед великою політичною боротьбою. Це як університет завершити. Ти вчишся 4-5 років, а потім йдеш у доросле життя.

- Це все більш такі філософські речі, а як щодо практичних висновків? У вас є команда, якій ви можете довіряти?

- У нас переважно молоді люди, які разом зі мною прийшли чотири роки тому. Імена їх сьогодні мало кому відомі, але це, безумовно, люди, які за рік-два займуть ключові позиції у нашій державі. Дуже класна команда, з якою цей бій ми сприймаємо як виклик, виклик особистий, політичній, професійний і виклик всьому українському суспільству.

Ми прекрасно розуміємо, якщо ми здаємось як команда, як Аграрна партія, ми фактично здамо вибори 2019 року. А від цього залежить, якою буде наша держава після виборів. Ми ж усі хочемо заможної, потужної держави. А її без структурованої політичної системи і нормальних людей у Верховній Раді та виконавчій гілці владі не вибудовати. Тому наша команда загартовується в боях. А коли проти тебе воюють такі серйозні хлопці, як Віктор Медведчук і Володимир Грановський, то ти чогось вартий в цьому процесі.