Україна перед вибором: що буде далі з православ'ям

В українському православ'ї з волі Вселенського патріарха Варфоломія почалися тектонічні зрушення. По-перше, Константинополь скасував анафему, накладену Московським патріархатом на главу Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) Філарета, а заодно визнав главу Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) Макарія. По-друге, Вселенський патріархат назвав незаконним перехід Київської митрополії до Російської православної церкви в 1686 році і встановив підпорядкування церковної території безпосередньо собі. Все це в цілому є необхідним для надання автокефалії православної церкви, але Томос буде отримано тільки після об'єднавчих процесів між церквами всередині України. "Апостроф" зібрав думки експертів і церковників про рішення Синоду Вселенського Патріархату та перспектив створення єдиної помісної церкви.

ПОВНИЙ ТЕКСТ СИНОДУ ПО ТОМОСУ ДЛЯ УКРАЇНИ: ОПУБЛІКОВАНО ДОКУМЕНТ

Релігієзнавець Людмила Филипович: "Алгоритм отримання автокефалії розроблений, все йде відповідно до плану. Нічого несподіваного в рішеннях Вселенського патріарха немає. Спочатку знімається анафема з патріарха Філарета, потім видається томос про автокефалію православної церкви в Україні, але після скликання об'єднавчого собору і обрання нового патріарха. Не можна переступити через певні етапи, хоча, звичайно, хочеться, щоб все було відразу.

Потрібно зробити всі кроки. В Константинопольської патріархії не працюють абияк. За цими людьми тисячолітня історія. Вони звикли працювати фундаментально, щоб зробити все раз і назавжди.

Але те, що зняли анафему з патріарха Філарета, ще не робить канонічною церквою Київського патріархату. Просто інакше владика Філарет не був би допущений до участі у всеукраїнському архієрейському соборі і не зміг би взяти участь у виборах патріарха вже нової Церкви. Тепер він має всі права, які мають інші православні. Як і глава УАПЦ Макарій. А вони – визнані повноправні єпископи. Це рішення по праву є історичним".

Читайте також: Це перемога: Порошенко прокоментував рішення по томосу для України

Релігієзнавець Тарас Антошевський: "Йде послідовний процес по наближенню автокефалії української церкви. Тут швидкість дуже шкодить. Греки роблять один за іншим необхідні кроки, які призведуть до автокефалії православної церкви в Україні. Сучасний етап означає, що вони можуть спокійно продовжувати спілкування з українським православним єпископатом, який хоче офіційного канонічного визнання.

У чому була проблема? Існувала московська анафема щодо патріарха Філарета. УАПЦ не мала анафеми, але її єпископат не був визнаний. Тому їх звернення до Константинопольського патріархату могли сприйматися як заяви простих громадян України або, як дехто казав, розкольницьких об'єднань. Щоб вони отримали статус канонічного об'єднання єпископів або Синоду, потрібно було визнати їх хіротонію (в православній церкві посвячення осіб духовного звання в певний сан, наприклад, єпископа, священика, диякона - "Апостроф"). Тільки в цьому випадку патріарх Філарет визнавався справжнім єпископом, адже тільки в цьому випадку він міг висвячувати інших єпископів. І до тих пір, поки не була знята анафема з патріарха Філарета і митрополита Макарія, всі їх посвячення в єпископи вважалися недійсними. Це питання тепер знято.

У єпископату різних церков, які виступають за автокефалію зараз два варіанти. Або вони об'єднуються і створюють загальний церковний дім, або ні. Я спостерігаю за їхнім спілкуванням і спробами об'єднання протягом десятка років, і проблемою дуже часто були амбіції, непорядність. Те, що називають людським фактором. Але зараз вони виявилися в ситуації, коли паства вимагатиме руху назустріч один одному. Якщо вони не підпишуть якийсь документ, то приречуть себе на маргінес. Адже в Україні, крім УПЦ МП, УПЦ КП і УАПЦ, існують близько десяти дрібних православних церков, паства яких налічує десяток чоловік. Чи хочуть великі церкви скотиться до цього рівня - питання відкрите ...

Я вважаю, що українська держава має важелі на них вплинути, тому що це національне питання.

Питання з відновленням Київської митрополії до кінця незрозуміле. Що ми бачимо: анексія Київської митрополії Московським патріархатом не визнається, і, значить, Константинополь відновлює митрополію, і вона може розраховувати на автокефалію. Але фактично митрополія існує віртуально. Її зараз немає, а є УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП, які існують з точки зору українського законодавства. Щоб процес рухався далі, може статися відновлення київської митрополії на основі зазначених церков і їх єпископату з перспективою томосу з рук Константинополя...

Ще один дискусійне питання - територія митрополії, яка кілька століть тому включала, наприклад, сучасні Білорусь і Литву. Але зараз не сперечатися потрібно, а навпаки - в тиші прийняти необхідні рішення в руслі отримання томосу.

Читайте також: Повний розрив: з'явилася реакція РПЦ на рішення по томосу для України

Священик УПЦ МП Аліпій Світличний на своїй сторінці в Facebook: "Я б порадів за Філарета (Денисенка), адже зняття анафеми не просто повертає його в правове поле Церкви, але дає йому шанс на порятунок душі.

Однак сам Константинополь при оголошенні про зняття анафеми в Філарета, що було виголошене Архієрейським собором РПЦ, входить порушенням церковних же канонів в область анафеми. Оскільки Філарет відлучений був не від Константинопольської церкви, а від Російської православної церкви, а через відлучення від Російської Церкви, відлучений від всієї повноти Православної Церкви.

Після визнання розколу, вчиненого Філаретом, за добру справу, Константинополь, не може бути православною церквою, вийшовши з неї добровільно своїми діяннями. І це так само вірно, як і Римська церква більше не православна Церква, зробивши свого часу злодіяння розколу і єресі".

Колишній глава інформаційно-просвітницького відділу УПЦ МП і прес-секретар Блаженнішого митрополита Володимира протоієрей Георгій Коваленко: "Наступний крок в напрямку томосу залежить не тільки від рішень Константинополя, а й від тих процесів, які будуть відбуватися в Україні... Чи знайдуть спільну мову гілки українського православ'я? Це питання не до Вселенського патріарха, а до нас. Справжні християнські домовленості – там, де кожен шукає не тільки свій інтерес, а готовий пожертвувати, поступитися для загального блага і любові, що була заповідана Христом. Якщо це буде продемонстровано, то шанси домовитися збільшуються.

Але потрібно розуміти, що одна історія української автокефалії для ієрархів, а інша - для духовенства і віруючих. У ієрархів можуть бути амбіції і навіть матеріальний інтерес. І це запит на те, щоб створювалася Церква не імперського типу як в Москві. А та Церква, що шукає відповіді на питання людей і є моральним авторитетом, і формує фактично світоглядний порядок денний в країні. Для порівняння: якщо ми хочемо перемогти корупцію, то без світоглядних змін це неможливо. Те ж саме і в церковному середовищі...

Передбачаю багаторічний соборний процес зовнішнього інституціонування Церкви і наповнення її внутрішнім змістом. Питання - охрестити, повінчати, відспівати – буде вирішено, якщо виникнуть дві церковні юрисдикції в країні (тобто нова Церква і нинішня УПЦ МП - "Апостроф"). Кожен піде туди, куди хоче. Але є ще потреба суспільства в якомусь християнсько-соціальному посилі. Щоб християнство стало частиною нашого життя не тільки в сенсі культового обряду, а в сенсі світоглядному. І тут видача документа (томос - "Апостроф") нічого не вирішує. І якщо в цьому плані буде розвиток, то у цього проекту є майбутнє. А якщо всі питання будуть витися навколо посад в цій Церкві і нічого не зміниться, то дуже швидко настане розчарування ...

Як об'єднуватися? Якщо вибирати формат за зразком "кого більше, той отримує все", то це невдалий приклад з української політики, коли той, хто отримав 51% голосів на виборах починає відразу знищувати того, у кого 49% голосів. Мені здається, що нова Церква повинна піти іншим шляхом.