Фінал суду над Януковичем: довгий процес завершився "вчасно"

Оболонський райсуд Києва після тривалого судового процесу все-таки визнав екс-президента Віктора Януковича винним у державній зраді, засудивши його до 13 років ув'язнення, заочно. А тим часом Всесвітній економічний форум у Давосі відвідали троє учасників президентських перегонів - Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Анатолій Гриценко. Також ПАРЄ нарешті прийняла резолюцію з приводу захоплення Росією українських моряків в Азовському морі. Ключові події минулого тижня та їх наслідки для України прокоментував експерт Міжнародного центру перспективних досліджень ІГОР ПЕТРЕНКО.

Про суд над Януковичем

Безумовно, ця справа має політичне забарвлення, оскільки ми судимо все ж таки політика, екс-президента. Звичайно, що одразу було бажання в тому, щоб використати ефект від результату засідання на виборах, зокрема і президента. Розуміємо, що така стратегія захисту, з одного боку, була задумана для того, щоб прокурори і суд допускали якомога більше помилок, щоб потім це все оскаржувати. З іншого - і суд, і прокурори розуміли доцільність виведення справи на певний період часу і відповідно його завершення, це теж була така гра, і вони погоджувались з нею. Фактично дозволили значну частину судового процесу перетворити у виправдання того, чому і як окупували Крим, хто і що робив, хто і в чому був винен. Так, розуміли, що ця справа є достатньо складною, справа має три епізоди, за якими Януковича і звинувачують. Насторожує цікавий момент: йому було визначено посібництво, але ж треба тоді встановити і тих, кому він допомагав, однак про це не говорять. У будь-якому разі, думаю, що мотиви певного впливу на суд із тим, щоб його розгляд завершився саме в певний період часу, є логічним, тому що ми розуміємо, що будь-якому представнику чинної влади будуть закидати: "А як так? Ви ж суд над Януковичем так і не завершили". Також тут треба пам’ятати, що ми говоримо про справу розстрілу людей на Майдані.

Думаю, тут завдання полягало більше в тому, щоб вибити ґрунт з-під ніг у критиків, щоб вони їх не закидали, що справу Януковича не завершили. Якщо так подивитися, то для суспільства Янукович і його справи - менш важливі, адже у нас є питання тарифів, соціально-економічного життя, питання корупції, питання миру і війни тощо. Це набагато важливіші питання, ніж держзрада Януковича. Крім того, ми повинні розуміти, що це заочне засудження, що рішення суду ніяким чином не вплине на теперішнє життя, та й на Януковича особливо це рішення не вплине, тому що він сидить десь у своїй резиденції в РФ, і думаю, що подорожувати не планує. Це така незначна сатисфакція для тих, хто щиро ненавидить Януковича за страждання України. Знову ж таки, тепер політики, які обіцяли посадити Януковича, зможуть покласти це рішення суду до своєї "скарбнички".

Однак у мене є багато питань з цього приводу, зокрема, чому ми говоримо про державну зраду, але не говоримо про економічні злочини, до яких може бути причетний Янукович і члени його "сім’ї"?! Я пам’ятаю дуже добре, як багато нинішніх політиків розповідали про те, що де і які схеми знаходяться, де і як вони працюють, хто до цього долучений. Але чомусь після того, як вже відбулась зміна влади, про це ніхто не говорить, хоча б можна було вести ці справи паралельно. Проте чомусь про це не говорять, і обрали саме таку класифікацію його злочину, як державна зрада.

Щодо "посіпак" Януковича є багато запитань, дійсно, немає позитивних судових рішень, деякі є, але це були, скажімо так, люди середньої або нижчої ланки. Очевидно, що ті схеми, які були побудовані, були дуже грамотно продумані і, можливо, їх треба було просто краще вдосконалити і зберегти, ніж довести до якогось судового розгляду і їх розкрити і прикрити. Можливо, в цьому і є причина, що розслідування відбувалося так повільно. Насправді, 4,5 років - це такий термін, який повинен був би показати значні результати у розслідуванні злочинів колишньої влади, особливо, розуміючи те, що зараз вони особливого впливу не мають, навряд чи Януковича хтось може в парламенті послухати. Але все ж таки ми маємо дуже повільний рух, а у деяких справах - взагалі повну тишу і безвідповідальність.

Про результати форуму у Давосі для України

З чим українські політики повернулися з форуму? Було чути заяви про нові інвестиції в країну. Тут треба розуміти те, що там понад 200 панелей різного спрямування, багато різних освітніх, економічних програм тощо. Там дійсно можна поспілкуватися з людьми, які презентують свої особисті досягнення, що вони зробили, як вони це зробили, прийняти ці моделі для роботи або залучити певну підтримку і показати там якісь наші досягнення. Це насправді уже гарний майданчик, який би міг це дозволити зробити, але треба розуміти, що політична і соціально-економічна, безпекова ситуація в Україні - це є досить серйозний запобіжник для будь-якого інвестора, який хотів би до нас прийти. Хоча, ризикованість нашої країни є менш стримуючим фактором, ніж питання неможливості гарантування безпеки власності. Наприклад, те, що йде війна, це є чинником, який може вплинути на неповернення інвестицій, але зважаючи на те, що у світі зараз перенасичення коштів, і їх більше, ніж того, куди їх можна вкласти, то багато інвесторів розглядають ризиковані країни, але їм треба розуміти правила гри. Якщо ці правила гри є чіткими і зрозумілими, тоді добре, навіть неважливо, чи це демократична країна, чи авторитарна.

І все ж таки Україна залишається країною з гібридними правилами гри, які можуть змінюватись - і це найголовніший стримуючий чинник. От якби ці правила були закріплені в Конституції, а вона, у свою чергу, була не просто словом, а Основним Законом, то ситуація була б зовсім іншою. А у нас зараз країна перебуває в ручному режимі фактично, а керує нею Порошенко, а ми розуміємо, що керувати такою серйозною машиною в ручному режимі - це шлях до серйозних потрясінь, бо не може одна людина нормально контролювати всі ці процеси. А це означає, що в країні серйозні проблеми, й інституції не працюють, а цьому випадку не варто очікувати якогось покращення.

У Давос поїхало три кандидати в президенти України. Звичайно, такі "оглядини" на подібних заходах відбуваються: представники урядів інших країн і представники міжнародних організацій слухають, про що говорять ці кандидати, які пріоритети виставляють, чи сприймають вони якісь певні пропозиції. Хоча вони розуміють, що перед виборами всі кандидати будуть намагатися бути кращими, ніж вони є насправді. У будь-якому разі, це серйозна можливість показати себе, заручитися підтримкою. Ми розуміємо, що Україні зараз дуже важко без наших західних партнерів, тому й мати хороші відносини з ними - це вже запорука успіху.

Крім того, ми маємо розуміти, що українські вибори можуть бути найбруднішими, із застосуванням різноманітних технологій, адміністративних ресурсів, і у нас зараз відрив між основними конкурентами незначний. У нас є лідер всіх рейтингів - це Тимошенко, але далі є 3-5 кандидатів, які потенційно можуть увійти до другого туру. І саме цей відрив буде штовхати до того, щоб вести гострішу боротьбу. І тоді питання визнання виборів - і внутрішнє - суспільством, і зовнішнє - нашими партнерами, маючи хороші стосунки із одним із кандидатів, може зіграти їм на руку. Однак сьогодні ще незрозуміло, хто із західних партнерів і на кого ставить на президентських виборах, тому що, як правило, наші партнери намагаються не показувати свою підтримку. Також вони розуміють ту невизначеність, яка й досі існує, з приводу того, хто і як буде далі грати. Безумовно, вони можуть приглядатися, проводити якісь закриті зустрічі. Думаю, в разі якщо майбутній президент буде позиціонувати себе як людина, яка тримає курс на реформи, яка планує лишатись в лоні ЄС і дотримуватися демократичних принципів, то він буде прийнятний для Заходу.

Про резолюцію ПАРЄ щодо агресії РФ в Азовському морі

Те, що Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо ситуації в Азовському морі та захоплення українських моряків - однозначно плюс для України. Донесення до урядів відповідних країн - важливо. Та знову ж таки, всі ці резолюції мають рекомендаційний характер, вони не мають впливу на РФ, яка не змінить свою політику і не звільнить через неї українських моряків. Це важливе питання з точки зору донесення інформації до громадян інших країн, які потім впливають на уряди своїх країн, щоб у них була більш активна позиція стосовно цього питання. Та всі ми розуміємо, що це питання відповідальності саме президента країни і його намагання проявити дипломатичний хист і виходити на новий рівень переговорів. Це питання виключно звільнення моряків, життя людей. Були намагання, які, по суті, нічим не закінчилися. Тому резолюція, звісно, позитивний крок, але він мало зможе зарадити саме у цій ситуації.

Ми ж розуміємо, що питання бранців також має політичний відтінок. У нас є низка політиків, які на цій темі спекулюють, тому що люди співчувають цьому, і якщо ти десь щось робив хороше для захисту полонених, то це також тобі плюс до рейтингу. Думаю, що до завершення виборчого процесу, а його завершать парламентські вибори, ніяких зрушень не буде. Насправді цей час дає можливість, щоб вийти на якісь переговори і завершити їх. Можливо, РФ доведе справу до кінця, до вироку відповідно, а потім уже буде готова йти чи на якийсь обмін чи помилування. Тому ще рік буде затягуватися ця ситуація.