Зеленський - політичний кабан, якого намагаються поставити в незручну позицію два загоничі - Олексій Кущ

Кабінет міністрів з 1 серпня 2019 року ввів спеціальне мито на товари з Російської Федерації, яке буде стягуватися незалежно від інших зборів. Це дзеркальні заходи, вжиті у відповідь на введення недавніх санкцій проти України з боку РФ. В інтерв'ю "Апострофу" економічний експерт ОЛЕКСІЙ КУЩ сказав, що за допомогою такого рішення міністри намагаються піти у відставку "красиво", на мажорній ноті, одночасно створивши максимально негативну ситуацію новому президенту. Оскільки це рішення може спровокувати нову газову війну з Росією.

- Кабінет міністрів ввів дзеркальні санкції проти Російської Федерації, а також нові мита. Вони почнуть діяти з 1 серпня. Поясніть, будь ласка, що це за додаткові мита? Як вони позначаться і на російській економіці, і на українській?

- На російській економіці, я думаю, вони практично ніяк не позначаться. Справа в тому, що, якщо ми розглядаємо нашу санкційну політику, необхідно розуміти, що вона у нас має, швидше, фейковий характер, на жаль. Чому? Тому що вістря санкцій перебуває не в Україні, а у США і Європейському Союзі. У принципі, скажімо так, основні санкційні технології розробляються у Вашингтоні. Там є спеціальні закони протидії ворогам Америки, там, дійсно, є системний підхід, як ці санкції розробляються. Досить все структуровано, взаємопідпорядковано. Тобто там ніби є система, матриця, відповідно до якої американці застосовують ті чи інші санкції. На сьогодні США визначило основні сектори російської економіки, які чутливі до впливу санкцій. Це, перш за все, фінансовий сектор, військово-промисловий комплекс та енергетичний сектор. Ось по цих основних сегментах російської економіки і б'ють американські санкції.

Якщо ми порівняємо матрицю американських санкцій із нашими, ми побачимо, що у нас хіба що збігаються точки дотику тільки стосовно військово-промислового комплексу. Тобто Україна в останні роки, дійсно, значно скоротила співпрацю з Російською Федерацією саме в частині оборонного комплексу. Якщо ми подивимося на фінансовий сектор, на енергетичний, то тут повний вакуум санкцій, тобто Україна не вводить ніяких санкцій ні щодо енергетичного сектора Російської Федерації, ні щодо фінансів. Щодо фінансів є умовні санкції, які застосовуються до російських банків, але вони мають, скоріше, фейковий характер. Чому? Тому що всі ці банки благополучно продовжують функціювати і в українській банківській системі.

Щодо енергетичного сектору взагалі парадоксальна ситуація, тобто з одного боку, у нас конфлікт з Російською Федерацією, з іншого боку, ми постійно ображаємося на те, що частина транзиту природного газу піде повз нашу газотранспортну систему по "північних потоках". Тобто тут потрібно розуміти: чи конфлікт, чи війна, чи співпраця. Тут не може бути якогось гібридного варіанту - не можна перебувати в конфронтації і очікувати, що ми збережемо ті напрямки співпраці, зокрема, і щодо транзиту газу, які були до цього. Тому сьогодні Кабінет міністрів, скажімо так, пливе за течією. Це такі собі останні акорди, які наші міністри намагаються ще зіграти перед своєю відставкою. Йти потрібно на такій мажорній, патріотичної ноті - вони повинні відзвітувати перед суспільством, що вони пішли на хвилі нових санкцій проти Російської Федерації.

Щоб сказати, наскільки це буде відчутно для Росії, навіть не потрібно бути великим експертом, можна просто подивитися на структуру торгового обороту між Україною і Російською Федерацією. Ми бачимо, що основний експорт Росії, який надходить в Україну - це якраз мінеральні продукти. Простими словами - це нафта, вугілля і скраплений газ, тобто основні товари, які Росія продає в Україні. І якраз щодо цих товарів санкції не застосовуються. Тобто сьогодні Кабінет міністрів ввів спеціальне мито і квоти щодо практично всіх російських товарів, виключивши з них саме скраплений газ і кам'яне вугілля - якраз ті товари, які потрібні українській економіці і які становлять одну з істотних частин російського експорту в Україну.

Там єдина, скажімо так, більш-менш чутлива позиція для Російської Федерації - це мінеральні добрива. Дійсно, кілька років тому до мільярда доларів імпорт із Росії мінеральних добрив досягав. Чому? Тому що ми фактично за рахунок абсолютно неефективної внутрішньої політики зі створення такого квазігазового ринку всередині країни, коли ціни на газ для промисловості у нас зараз вище, ніж у суміжних європейських країнах, ми фактично повністю знищили свою хімічну промисловість.

- Виходить, нашим аграріям нашу продукцію купувати дорожче, ніж брати в Росії?

- Саме так. Відповідно, наші добрива, які вироблялися на українських хімічних підприємствах, стали неконкурентоспроможними, тому що фактично за рахунок того, що у нас одна з найвищих цін на природний газ для промисловості серед країн Центральної та Східної Європи, ми фактично відсікли від мінімальної, навіть нульової рентабельності всю хімічну промисловість. Тому ми закуповували на сотні мільйонів доларів саме російські добрива - це єдина позиція, яка більш-менш чутлива для РФ. Але все одно, за оцінками Кабміну, це торкнеться постачань товарів приблизно на 500 мільйонів доларів, а це навіть менше 1% від торгового обороту РФ з усіма країнами світу. Тому, скажімо так, це як укус комара в спину слона, який нічого не помітить.

Єдине важливе для нас питання, яке потрібно задати у зв'язку з цими санкціями, - наскільки вони будуть якісно оформлені. Адже Україна вже має сумний досвід трьох судових розглядів у рамках Світової організації торгівлі (СОТ). Це справа щодо нашого транзиту в центральноазіатські республіки і Монголію, який був заблокований РФ; це розслідування з блокування поставок нашої продукції (машинобудівного і залізничного обладнання) на російський ринок і це справа про антидемпінгові мита, які Україна ввела проти аміачної селітри, яку ми купували в РФ.

Всі три розслідування в рамках Світової організації торгівлі ми програли, хоча до цього Міністерство торгівлі та економічного розвитку України говорило про те, що у нас просто залізобетонні аргументи, і ми виграємо всі три справи. Тепер варто очікувати, що Росія може порушити проти України нову справу щодо цих мит і квот, які ввела Україна, і тепер подивимося, як наші чиновники якісно оформлять ці санкції, щоб Росія не змогла оскаржити їх в рамках арбітражу по лінії СОТ.

- В Європі зараз думають над тим, щоб скасувати частину якихось санкцій проти РФ. Дані Росстату з 2012 року по 2018 роки показують, що в минулому році в Росії було найбільше зростання ВВП. Тому виникає питання: чи не переоцінюють взагалі у світі і в Україні, зокрема, санкції щодо Росії?

- Насправді явище санкцій досить істотне для Російської Федерації, і воно проявляється не в прямому впливі самих санкцій. Росії не так страшні ось ці прямі санкції, які вводяться проти неї, як ті непрямі наслідки, які виникають у зв'язку з санкційним пакетом. Є таке поняття, як внутрішня самоцензура інвесторів, вона означає, що якщо найбільші світові економіки, такі, як США, Європейський Союз вводять проти якоїсь країни санкції, то інвестори як би автоматично обмежують інвестиції в цю країну. І не тому, що їм хтось забороняє - Вашингтон чи Брюссель, просто це ніби така внутрішня солідарність західного фінансового світу. Тому для Росії небезпечні непрямі наслідки санкцій - це уповільнення інвестицій у російську економіку, це відтік капіталу, який у фінансовій системі триває вже кілька років. Самі санкції, дійсно, особливого впливу не мають.

- Якою буде відповідь Росії після цих останніх санкцій?

- Я думаю, швидше за все, ми це відчуємо і в контексті так званого газового пакету, і в контексті поставок енергоресурсу в Україні. Зараз перед нашою економікою стоїть кілька серйозних викликів. Перший виклик - це можливе блокування поставок нафтопродуктів, і Росія у відповідь на ті санкції, які зараз були введені стосовно неї з боку Києва, може заблокувати поставки нафтопродуктів не тільки з Російської Федерації, а й з Білорусі, так як Білорусь перебуває в єдиному економічному просторі з Росією, і Кремль може створити умови, за яких білоруси не зможуть постачати нафтопродукти, в тому числі, дизельне паливо в Україну. А втрата білоруських поставок для нас буде дуже суттєвою, тому що білоруський дизель в українському ринку займає суттєву питому вагу. Знову ж, газовий пакет.

Не варто забувати, що в кінці 2019 року спливає базовий газовий договір між "Нафтогазом" і "Газпромом" про транзит та поставки російського природного газу. Вже зараз експерти пророкують нову газову війну, яка може вибухнути вже в зимовий період 2020 року. Я думаю, що ось ці санкції, які нами були введені, на росіян особливо не вплинуть, але вони дадуть їм привід зайняти більш жорстку позицію як щодо газового пакету, так і щодо, скажімо так, комплексного енергетичного пакету, коли включаються і поставки в Україну нафти, нафтопродуктів, кам'яного вугілля. Тобто восени у нас може бути досить серйозна ситуація з дефіцитом вугілля на теплових електростанціях, а вже взимку 2020 року може виникнути і проблема з транзитом російського газу.

- Чи можна говорити про те, що ці санкції, які за пару місяців були введені практично три рази, при цьому знаючи, що це не полегшить прямі переговори з Росією, були введені спеціально, щоб Володимиру Зеленському не жилося добре?

- Якраз ви тут дуже правильно зауважили. Зараз у Зеленського є два загоничі, умовно кажучи. Тобто Зеленський – це, умовно, такий політичний кабан, якого намагаються загнати в якусь незручну для нього позицію два загоничі. З одного боку - це політичні еліти, які програли ці вибори. Це не просто, скажімо так, програш президентських виборів, це взагалі програш тих політичних еліт, які п'ять років перебували при владі. Ось вони зараз намагаються створити максимально негативний, скажімо так, фон для входження Зеленського у владу, тобто якомога більше рогаток, як можна більше таких ось вовчих ям, куди можна потрапити. А, з іншого боку, природно, що цим користується Російська Федерація, яка завжди використовувала внутрішньоукраїнський конфлікт між політичними елітами в своїх інтересах.

Тому зараз Росія, з одного боку, за допомогою санкцій дуже чітко маркує ті політичні сили всередині України, з якими вона готова вести переговори, і ми це побачили вже по осінніх санкціях минулого року, коли під санкційну політику з Російської Федерації потрапили навіть ті українські політики, які займали відверто проросійську позицію і на всіляких ефірах використовували проросійську риторику, і раптом несподівано вони потрапили до санкційного пакету. Це говорить про те, що Росія показує таким чином, що вона більше не буде миритися з ситуацією, коли, умовно кажучи, вдень деякі українські політики говорять про любов до Росії, про любов до Пушкіна, а ввечері вони підбивають баланс стану своїх рахунків у західних банках, які наповнюються, зокрема, за рахунок використання преференцій, які вони мали за допомогою поставок тих же енергоресурсів з Російської Федерації.

Зараз Росія дуже чітко маркує ті політичні еліти, з якими вона бажає вести переговори. Ми це бачимо за останніми подіями, за візитами деяких українських політиків до Москви. І вона буде показувати українському суспільству саме ті політичні сили, з якими вона готова вести переговори і вирішувати проблеми. Природно, для Росії зараз потрібно максимально підвищити ціну вирішення цих проблем. Тому для РФ максимально вигідна та ситуація, яка зараз складається в нашій країні. Внутрішньополітичний конфлікт між політичними силами, які заявляють приблизно одні й ті самі зовнішньополітичні, економічні позиції - прагнення до Європи, євроатлантична інтеграція. На цьому конфлікті між цими силами створюється максимально зручний плацдарм для Кремля. Тобто зараз Росія створює політичний плацдарм для входження в український політикум під парламентські вибори.