RU  UA  EN

Пʼятниця, 29 березня
  • НБУ:USD 38.85
  • НБУ:EUR 42.05
НБУ:USD  38.85
Політика

Допомогти Збройним Силам України! Посилання для переказів

Абсолютна перемога "Слуги народу" на виборах в Раду - погано для країни - Дмитро Гордон

Відомий журналіст про вибір українців і своє ставлення до політики

Відомий журналіст про вибір українців і своє ставлення до політики Фото: Євген Котенко / Апостроф

ДМИТРО ГОРДОН закликає не вірити соціологам, тому що практично всі вони куплені різними політсилами і лише маніпулюють думкою українців. В інтерв'ю "Апострофу" відомий журналіст розповів, що він як самодостатня і багата людина ніколи не піде в політику, оскільки не хоче займатися фігнею. А також зробив свої прогнози на майбутній склад парламенту та формування коаліції.

Першу частину інтерв'ю читайте тут: У Європі дуже багато негідників і продажних собак - Дмитро Гордон

- Дострокові парламентські вибори відбудуться 21 липня. За різними соціологічними даними, підтримка виборцями "Слуги народу" в районі 45-48%. Ви вірите цим підрахунками?

- Закликаю всіх: не вірте соціології. Соціологи - негідники, практично всі. Вони куплені певними політичними силами, і відпрацьовують гроші. Соціологія - це потужна маніпуляційна машина з впливу на кожного українця і, природно, вони впливають.

Звичайно, "Слуга народу" хоче набрати більш як 50% голосів. Але, є два моменти. Перший - цього не вийде, і другий - це погано для країни. Не повинно бути монополії однієї партії - це реально погано для будь-якої країни, а для нашої, з незміцнілою демократією - тим більше. Тому я думаю, що буде коаліція, як мінімум, двох партій - "Слуги народу" та "Сили і честі" Ігоря Смешка.

- Чому? Ще "Батьківщина" дуже активно говорить про створення коаліції.

- Я думаю, що "Слуга народу" не захоче увійти в коаліцію з "Батьківщиною". Про це говорять і лідери партії "Слуга народу".

- Нібито навіть готують Юлію Володимирівну на посаду прем'єр-міністра.

- Я до Юлії Володимирівні - як до людини, як до жінки - ставлюся з дуже великою симпатією. І взагалі, я про неї можу говорити тільки хороше. Я ніколи про неї не буду говорити поганого. Але в даному випадку, я думаю, що цього не вийде.

- У вашому уявленні немає ідеального кандидата на пост прем'єр-міністра України?

- Крім Смешка - немає. Не в образу Володимиру Зеленському, за якого я голосував у другому турі і якого я ніжно люблю і поважаю багато років, я все одно вважаю, що найкращим президентом для України був би Смешко. Я в цьому впевнений. Він підготовлений, він пройшов усі щаблі державного управління, він знає цей механізм повністю - від початку до кінця.

- Розкажіть, за рахунок чого живе партія, за рахунок яких внесків і фінансування.

- Партія "Сила і честь" - це партія середнього класу. Взагалі була унікальна історія на президентських виборах - ніхто не вірив, що Смешко може хоч щось набрати. Наші шановні олігархи при зустрічах говорили мені: "При всій повазі, 0,2%, але не вище".

- Вони пропонували фінансування?

- Ні-ні Навіщо? Ніхто в Смешка не вірив. У мене коло спілкування дуже велике. Є люди, з якими я зустрічаюся раз на місяць, щоб просто обговорити ситуацію. Наприклад, Леонід Данилович Кучма чи Леонід Макарович Кравчук. Всі сміялися. По-перше, мені говорили, що його не знають. По-друге, говорили: "Слухай, люди тут працюють роками. А гроші? Для того щоб виграти вибори, треба від 100 до 250 мільйонів доларів. А для того щоб набрати хоч 2-3%, треба 10-20 мільйонів доларів". Ми спростували їх усіх. Він зібрав 1,8 мільйона гривень. Заплатив внесок зі своїх задекларованих грошей.

- А після президентських виборів надходили пропозиції фінансувати партію "Сила і честь"? Скільки пропонували?

- Я не скажу, що багато, але надходили пропозиції від низки багатих людей мені особисто. Цифри називалися мільйонні в доларах.

- А чому відмовилися?

- Я чесно всі пропозиції довів до Ігоря Петровича. Він сказав: "Ніколи я з ними працювати не буду. Я не хочу. Мені не потрібні ці гроші". Він дуже порядна людина, йому важливо, що про це подумає його сім'я, що скаже дружина, діти. Мені взагалі все одно.

- До речі, у вас не було бажання піти в політику?

- Ні, в жодному разі. Я не ходок більше в політику. Я був депутатом Київради, пішов звідти, і більше я в політику не ходжу. Я поясню чому. Я заможна людина, чиї гроші прозорі, задекларовані з 1995 року. За всі свої гроші я можу відзвітувати - у мене є документальні підтвердження, я живу і кайфую. А політика - це наступ собі на душу, на серце, це жити не своїм життям, і внутрішнього комфорту в політиці не буває. Ти розумієш, що ти живеш своє безцінне життя і займаєшся фігнею. Ти починаєш злитися: якого біса? Чому я, самодостатня нормальна людина, ні від кого не залежний, повинен жити в цьому стаді і приймати умови життя стада? Мені це неприємно. Тому в політику я не йду.

Дмитро Гордон: "Я був депутатом Київради, пішов звідти, і більше я в політику не ходжу" Фото: Євген Котенко / Апостроф

- А що ж тоді рухає людьми, які йдуть в політику?

- Зараз поясню. Я став керівником штабу партії Ігоря Смешка "Сила і честь", щоб підставити йому плече. Мені дуже хочеться, щоб вони у великій кількості зайшли в парламент, тому що мені важлива моя країна, особливо її капіталізація. Я ніколи не приховував, що маю чимало нерухомості в Києві, і капіталізація країни дасть капіталізацію мене особисто. Я борюся за себе особисто і за свою сім'ю в даному випадку. Я завжди говорю правду. По-перше, мені приховувати нема чого, по-друге, так простіше. Щось легке можу приховати, якщо це стосується когось іншого. Щодо себе - я нічого не приховую.

Чому люди йдуть в політику? Туди йде кілька категорій. Одні йдуть захистити свій бізнес. Інші - тому що у них є якісь нереалізовані комплекси з дитинства, їм хочеться кимось командувати, хочеться почепити на себе депутатський значок, приїхати в рідне село і сказати: "Я вже депутат Верховної Ради". Деякі туди йдуть тупо накрасти. Є деякі амбітні люди - хочуть бути біля керма. А є дуже маленький прошарок наївних людей, які хочуть добитися якихось змін. Колись і я був таким наївним дурнем, був просто ідіотом. Але швидко все зрозумів. Мені здалося, що після Майдану все буде інакше. Але мені це вже здавалося вдруге, а двічі наступати на одні й ті ж граблі - це вже ознака дурості.

- Зараз, до речі, теж багатьом здається, що все буде інакше. У нас новий президент, якому повірила величезна кількість українців.

- Я йому теж вірю. Йому особисто я вірю. Що стосується його оточення - багатьох із них я не знаю.

- Давайте повернемося до партій. Другими відповідно до соцопитувань йде "Опозиційна платформа - За життя". Як ви вважаєте, завдяки чому у них така величезна підтримка?

- Я вважаю, що вони неправильно назвали партію. По-перше, це довго: "Опозиційна платформа - За життя". Їм треба було назвати партію просто: "Русский мир". Це було б зрозуміліше. Тим більше, що вони і є "русский мир". Коли я бачу окремих представників, я згадую відому приказку про жабу і гадюку. Що сказати? Віктор Медведчук - кум Путіна, символ взагалі російських інтересів в Україні, безумовно, ворог України. Дуже розумна людина. Зауважте, я не кажу, що він дурний, недалекий. Ні, з інтелектом там все в порядку. Але це ворог України, і веде в парламент багатьох ворогів. Не всіх - в їхньому списку є гідні люди.

- Наприклад?

- Григорій Суркіс. Я вважаю його гідною людиною. Я його дуже поважаю і вважаю його патріотом України, людиною, яка дуже багато зробила для нашої країни. Але ця команда вся, звісно... Це сумно. Однак у цієї "секти" є свої послідовники. Ви що думаєте, в Україні мало хто любить Путіна? Таких вистачає. Я думаю, що відсотків 10, якраз ті, хто підтримують "За життя" - це апологети Путіна і "русского мира". Україна нормальна демократична країна, люблять - голосують.

- Основна теза цієї партії - мир в Україні? Вони якраз виступають за прямі переговори з РФ.

- Не треба плутати мир і капітуляцію. Це дві різні речі.

- Безумовно. Вони виступають за формат чотирьох: Київ, Луганськ, Донецьк і Москва...

- Який Луганськ і Донецьк? Нема Луганська і Донецька - є Москва. Луганськ і Донецьк - це українські міста, українські території, якими керує Москва, поставивши своїх маріонеток на чолі цих так званих територіальних утворень.

- Так, але я кажу про виборців, які вважають за краще віддати голос за цю партію.

- Повторюю: у нас достатня кількість людей, які люблять "русский мир", Росію і Путіна. Вони голосують за партію "За життя". Ми живемо в демократичній країні, де заборонити їм це робити або переслідувати їх за це не можна. Я філософськи підходжу до цього. Я розумію, що у Медведчука є свої послідовники. У Шарія теж є свої послідовники. Подивимося, скільки він набере - це буде його результат. Це теж нормально. Це і є демократія. Будь краще, ніж Шарій, ніж Медведчук - і за тобою підуть люди. А якщо не можеш - значить, за ними йдуть. Це нормально.

Дмитро Гордон: "Будь краще, ніж Шарій, ніж Медведчук - і за тобою підуть люди" Фото: Євген Котенко / Апостроф

- Що стосується партії "Голос" Святослава Вакарчука: їхній електорат схожий із виборцями "Слуги народу", і у них дуже схожа риторика.

- Чим мені подобається "Голос"? Тим, що вони забирають голоси у Порошенка. Я не хочу, щоб Порошенко потрапив до Верховної Ради, як не хотів, щоб він став президентом. Я вважаю, що він бездарно просрав свій шанс підняти Україну. У нього був історичний шанс, але він його змарнував, будучи розумною, освіченою і грамотною людиною. Але жадібність перемогла в ньому бажання увійти в підручники новітньої української історії. Тому Петру Олексійовичу треба відпочивати, займатися мемуарами і витрачати гроші.

- Але ми бачимо, що він абсолютно не налаштований писати мемуари, а дуже активно зараз...

- Тому я й кажу: те, що Вакарчук пішов у політику - це добре. Чесно кажучи, Слава слабкий політик. Він дуже хороший артист, великий, я вважаю, автор і виконавець, символ покоління. Це людина оголеного нерву. Я його фанат. Але як політик він слабкий, йому не потрібно було йти в політику взагалі. Його головне завдання - забрати голоси у Порошенка.

Із приводу того, хто пройде, хто не пройде, мені конфігурація уявляється такою: "Слуга народу" - перше місце поки, але можуть бути зміни. За друге місце, я думаю, посперечаються "Сила і честь" та "За життя". Я думаю, що Юлія Володимирівна, напевно, неймовірним зусиллям пройде. Слава Вакарчук п'ятим зайде - небагато візьме, але зайде. Порошенка там не буде. Гриценка - ні, Гройсмана - ні, Ляшка - ні, "Свободи" - ні.

- Вакарчук активно їздить по країні, дає безкоштовні концерти. Чи не вважається це прямим підкупом виборця?

- Правильно робить. Він не говорить жодного слова про свою політичну силу - він співає. Молодець, і я б так робив.

- Як ви вважаєте, чому Порошенку не допоміг ребрендинг його партії в "Європейську солідарність"? За цей місяць він змінився - став простіше, без охорони ходить.

- Він втратив голову, перестав відчувати реальність. За ці п'ять років облизування зі сторони соратників, коли йому всі говорили: "Ви найкращий, народ вас любить. Люди про вас говорять. Ви ж "армія, мова, віра, томос". І все, він втратив відчуття зв'язку з реальністю. Він не розуміє, що відбувається. Його ненавидять, по-перше, за невикористаний шанс, за втрачені можливості. А потім – ці кражідки, ця фабрика в Росії, корупція в Укроборонпромі, про яку він напевно знав. Тому, Петро Олексійович, треба йти.

Читайте також

Концтабір на окупованих територіях, що означатимуть для України вибори Путіна

Путін фальсифікував результати виборів 2024 року, щоб показати підтримку, зокрема й на окупованих територіях України

РДК у бороду, ЛСР у ребро: головні цілі Путіна на "виборах"

Кремль хоче намалювати підтримку Путіну на захоплених територіях України, щоб легітимізувати їхню окупацію

Людина, яка змогла: чому Залужному вдалося звільнитися з військової служби

Обставини визнання Валерія Залужного непридатним для несення військової служби викликали питання у суспільстві