У четвер, 18 липня під час переговорів в Мінську, учасники Тристоронньої контактної групи по врегулюванню конфлікту на Донбасі домовилися про обмін заручниками в форматі 208 на 69. Де тут можуть бути "підводні камені" і чому українській стороні не варто беззастережно довіряти своїм візаві, "Апострофу" пояснив координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець.
Обмін заручниками може виявитися одним з елементів стратегії Росії з повернення Донбасу в Україну на власних умовах. Згадаймо про те, що буквально напередодні один з українських політиків, чия політична сила фактично афілійована з Кремлем, представив в Європарламенті свій мирний план щодо врегулювання ситуації на Донбасі.
Тому, якщо така домовленість дійсно була досягнута, і вона буде реалізована, то вона ніяк не могла відбутися без вказівки з Москви. Адже ми всі прекрасно розуміємо, хто насправді керує "ДНР" і "ЛНР". Тобто, ми бачимо піар-акцію, з боку керованих Кремлем політичних сил .
Проте була інформація про те, що домовленість була анонсована, але в Москві вперлися. Тоді це ще раз свідчить про те, що Кремль використовує полонених, як важіль впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні.
Якщо нинішня українська влада згодна з тим, що питання припинення війни та повернення заручників використовуються для маніпуляцій і піару проросійських сил, то це перетворюється в проблему для всієї держави. Якщо ж не згодна, то я б запропонував прибрати з цього процесу політичні партії, які називають себе українськими, але насправді є філією Кремля.
Інакше тоді можна викрутити руки всій країні. Сьогодні вони вимагають за допомогою заручників виконання мирного плану на власних умовах, а потім вимагатимуть щось іще. Це одна з форм гібридної агресії, при якій Москва домовляється про розв'язання ситуації в Україні сама з собою.
