Після перемоги "Слуги народу" на парламентських виборах лідери партії Дмитро Разумков і Давид Арахамія заявили про запровадження всіляких методів контролю майбутньої парламентської фракції. Це і створення "бригадирів", які керують групами депутатів по 20 осіб, і використання статистичних даних, які дозволили б виявити "аномалії" під час голосування. На думку Арахамії, такі "аномалії" могли б опосередковано свідчити про підкуп частини членів фракції. Своєю думкою про те, якої політики варто очікувати від недосвідчених "слуг народу", з "Апострофом" поділився журналіст Дмитро Олійник.
Про серйозну підготовку до внутрішньопартійної дисципліни також свідчить підхід до підбору кандидатів у депутати. Перед виборами "Слуга народу" заявила, що не буде проводити в парламент "старих" політиків. Почасти це була заздалегідь вибудувана PR-кампанія, почасти - здоровий розрахунок.
Маючи досвід роботи в партії, досвідчений депутат з більшою ймовірністю буде голосувати в інтересах інших сил або навіть покине фракцію. Конкуренція в парламенті змусила шукати майбутніх кандидатів у депутати серед людей без досвіду. Те, що прагматизму тут більше, ніж піару чи ідеології "нових облич", доводить Андрій Богдан, який спокійно зайняв посаду глави Офісу президента.
За задумом, всі 254 народних депутати "Слуги народу" повинні будуть працювати як єдиний організм, однак за фактом ніякі статистичні дані або бригадири не зможуть вплинути на депутата, якщо він вважатиме, що політика партії суперечить його інтересами або переконанням. Такі фактори, як відсутність ідеологічної платформи, боротьба за міністерські крісла, внесення змін до Конституції, формування ринку землі і розподіл сфер впливу у владі можуть швидко "розхитати" монолітну коаліцію на різні групи за інтересами.
Боротьба за крісла
Перша широка внутрішньопартійна дискусія може виникнути під час голосування за Кабінет міністрів. Уже на цьому етапі партія зможе перевірити себе на міцність. Не назвавши кандидата на посаду прем'єр-міністра, Зеленський залишив опонентам менше часу на критику кандидатури. Але з іншого боку, це залишило можливість для лідерів партій, а також олігарха Ігоря Коломойського, впливати своїми заявами на громадську думку, яка також може відбитися на голосуванні.
Раніше ЗМІ повідомляли, що в "Слугу народу" є як мінімум 4 групи впливу. В цілому, не маючи єдиної ідеології і явних кандидатів в уряд, депутатам буде складно спиратися під час голосування виключно на внутрішньопартійну дисципліну. Адже перш ніж людина вступає в партію, вона, як мінімум, має співвіднести свої переконання з партійними. У випадку зі "Слугою народу" це було, скоріше, схоже не на об'єднання навколо деяких цінностей, а на єдиний протест проти старих еліт, який вилився в необхідність створення політичної партії. Новим депутатам доведеться приймати чи не приймати правила гри партійних лідерів прямо під час роботи в сесійній залі і визначатися з власною позицією, коли на дискусії практично не залишиться часу.
Внесення змін до Конституції
Після того як Верховна Рада обере нового прем'єр-міністра і призначить міністрів, перед "Слугою народу" постане більш амбітне завдання - внесення змін до Конституції. Про ці плани заявляв один із ідеологів партії, правознавець Руслан Стефанчук. Правки до Конституції можуть докорінно змінити внутрішню і зовнішню політику держави, що потребує детального експертного аналізу і публічних дискусій. Це також може посіяти між депутатами розбіжності.
Важливо зазначити, що сам Стефанчук хоче уніфікувати Конституцію, кажучи про неї в контексті деталізації прав і свобод людини. Але сам ініціатор змін повинен усвідомлювати, що законопроект буде спільним, компромісним рішенням, що включає в себе інтереси різних політичних сил. Більш того, цілком імовірно, що політтехнолог Дмитро Разумков буде сприймати зміни в Конституцію як частину політтехнології з "оновлення" української політики, а глава Офісу президента Богдан - як спосіб перерозподілити повноваження державних органів.
У підсумку, зміни можуть торкнутися не тільки закріплення нових формулювань щодо прав і свобод громадян, а й деяких політтехнологічних тез і розподілу сфер впливу. "Слугам народу" доведеться врегулювати внутрішні розбіжності, а також зважати на інтереси інших партій, не кажучи вже про експертне середовище і думку суспільства.
Щоб провести зміни до Конституції, знадобитися 300 депутатів, і 254 "слуг народу" тут явно недостатньо. Тут Зеленський може розраховувати на Тимошенко і Вакарчука, які не раз заявляли про свою готовність до співпраці. Якщо припустити, що всі депутати від "Батьківщини" і "Голосу" в складі 46 осіб домовляться з коаліцією і проголосують за такі зміни, то вийде рівно 300 нардепів. Однак, дуже малоймовірно, що главам фракцій вдасться на практиці зібрати в залі всіх до єдиного.
Зрозуміло, можна розраховувати на групу самовисуванців, які можуть увійти до коаліції або підтримати її під час голосування. Однак і тут доведеться вести закулісні переговори, які легко можуть зачепити інтереси внутрішньопартійних груп і стати черговим каменем спотикання.
Створення ринку землі
Також варто звернути увагу на заяву заступника глави Офісу президента Олексія Гончарука, який повідомив, що хотів би відкрити ринок землі до кінця 2019 року. Це дуже амбіційне завдання, враховуючи, який обсяг роботи належить виконати новоспеченим законодавцям. Розблокування мораторію на продаж землі викличе значний ажіотаж у впливових фінансово-політичних груп, які планують розподілити між собою ринок.
Саме від умов купівлі української землі буде залежати, хто отримає з продажу і купівлі прибуток, а хто - залишиться за бортом. Інтерес олігархів до ринку землі може мотивувати останніх підкуповувати депутатів, щоб протягувати через вплив у парламенті вигідні їм законодавчі ініціативи.
Розподіл сфер впливу
Одним із важливих чинників, який, імовірно, буде сприяти розвалу коаліції, може бути розподіл владних функцій. Наприклад, після того як Баканов був призначений в.о. глави СБУ, він став на сторону своїх підлеглих у питанні ліквідації відділу "К", що суперечило позиції Разумкова. Також "Слуга народу" скоро призначить главу фракції і визначитися зі спікером парламенту. Обидві посади дозволять керівникам значно посилити свої позиції на політичній арені і вести самостійну гру.
Також призначення глави уряду і цілком ймовірні зміни в соціальній політиці можуть додати політичних бонусів новому прем'єр-міністру. Завдяки незалежності Кабміну від Офісу президента, глава уряду зможе реалізовувати власну політику. Правда, для цього йому знадобитися підтримка значної групи депутатів, які не стануть голосувати за відставку прем'єр-міністра.
Незважаючи на те, що "Слуга народу" найближчим часом буде контролювати законодавчу і виконавчу гілки влади, сама партія поки не відбулася як монолітний політичний організм. А заяви Разумкова та Арахамії опосередковано підтверджують, що партія неоднорідна, і коаліцію доведеться об'єднувати за допомогою додаткових інструментів контролю.
Розподіл повноважень в органах виконавчої влади та можливий перерозподіл влади за рахунок змін до Конституції можуть залучити до процесу голосування представників великого капіталу, які будуть намагатися створити в парламенті свої групи впливу. Не варто забувати і про людський фактор, адже у кожного в цій грі буде своя мотивація і фактори, що впливають на прийняття тих чи інших політичних рішень. Тому, як би лідери найбільшої партії не склеювали і не об'єднували коаліцію, її монолітність матиме лише тимчасовий характер, що випливає з політичної доцільності.
До виборів головною рушійною силою "Слуг народу" була перемога над Порошенком і "Європейською солідарністю". Тепер, опинившись на хвилі успіху і перемігши "дракона", "Слугам народу" важливо самим не опинитися в його ролі.
