Все, що відбувається у Верховній Раді - це гра на публіку - Олександр Скічко

Олександр Скічко прийшов в політику зі світу шоу-бізнесу. Він був популярним телеведучим, пародистом, в 2017 році вів пісенний конкурс "Євробачення". Однак в 2019 році він став мажоритарним кандидатом у 197 окрузі в Черкаській області від партії "Слуга народу". Вигравши вибори, він став членом фракції СН в парламенті, увійшов до комітету з питань транспорту та інфраструктури. У своєму першому в новому амплуа інтерв'ю "Апострофу" ОЛЕКСАНДР СКІЧКО розповів, чому пішов у політику, яким чином потрапив в партію, про скандали всередині фракції та про свою роботу в рамках Парламентської асамблеї Ради Європи.

- Розкажіть, чому ви вирішили йти в політику? Ви були досить успішним телеведучим і раптом така різка зміна діяльності - народний депутат.

- Глядачі добре знають мене з творчого боку і бачили тільки те, що відбувалося на екрані. Але є ще друга сторона - я практик та реаліст. У мене економічна освіта, я створив телевізійний продакшн, зібрав команду з більш ніж 50 осіб, в певний період часу мені доводилося поєднувати роль ведучого, продюсера, директора і бухгалтера. Це для більшого розуміння про мене. Тому що багато хто думає, що я - це лише телеведучий, гуморист, і тут раптом - політика.

Коли почав зароджуватися бунтарський рух проти ситуації, яка склалася в країні, а це був саме протест, довелося міняти сферу діяльності, йти боротися за майбутнє своїх дітей, за майбутнє своєї країни - інакше це не назвеш. Повірте, якби в нашій країні все було добре і корупції не існувало б в таких масштабах, то ми б не побачили такої кількості людей з різних галузей, які прийшли щось міняти. Тому я опинився серед тих людей, які хочуть змін в нашій країні.

- Як ви потрапили в "Слугу"? Ви подали заявку на сайт або вас хтось покликав?

- Не буду приховувати, на сайт я відправляв заявку, але крім цього, в студії "Кварталу" у мене багато друзів, через яких я передав своє резюме і сказав, що хочу брати участь в команді, вірю в команду і хочу брати участь у змінах.

- А була у вас якась співбесіда? З президентом, наприклад.

- Була співбесіда, але не з президентом. З Дмитром Разумковим, з Олександром Корнієнком, які тоді займалися партією.

- Потрапивши до парламенту, ви прийшли до транспортного комітету. Чому?

- Є кілька причин. Головна - дороги і розвиток водного транспорту - це основні проблеми мого округу. У Черкаській області річка абсолютно не функціонує, а могла б відродити економіку регіону. Ситуацію з дорогами навіть не буду описувати, тому що вона жахлива. Дороги в Черкасах одні з найгірших в нашій країні. Другий момент. Я деякий час працював у залізничній галузі, про це мало хто знає, але я був членом наглядової ради одного із залізничних підприємств, брав активну участь у реформуванні, активно вивчав цей сектор, роботу "Укрзалізниці", і взагалі, проблеми залізничної галузі. Тому мені це було близько, я цим займався останні півтора року, поєднуючи з основним видом діяльності.

- Ви згадали про свій округ. А що, на вашу думку, вам допомогло перемогти? У вас був доволі сильний опонент, народний депутат VIII скликання Владислав Голуб, який довго та системно працював на окрузі, маючи там впливових соратників.

- Ви сказали, що у нього там були впливові соратники, це і був, як мені здається, його головний мінус. Владислав Голуб - професіонал своєї справи, відмінний юрист, знає багато іноземних мов. Він, дійсно, депутат, який багато працював на окрузі. Але він був замішаний у скандалах, де фігурували одіозні особистості. Я не хотів би обговорювати роботу свого політичного конкурента. Це буде не об'єктивно й некрасиво. Виборці дали оцінку його діяльності. І це найчесніша оцінка.

Кредит довіри був відданий мені. Чому? Причин, думаю, багато. Перша - був запит на нові обличчя. Я жодного дня не був у політиці, я не сидів на потоках, відкатах, я не мостився біля "корита".

Безумовно, допомогла моя медійність. Людям було легше довіритися мені - хлопцеві, якого вони бачили на екрані телевізора та якого вони знали. І я не заперечую: мені допоміг виграти бренд партії "Слуга народу". Все ж таки люди голосували не тільки за мене, а й за команду.

- Але ви усвідомлюєте, що якби не Зеленський, то ані ви, ані велика частина вашої фракції ніколи не потрапила б у політику?

- Безумовно. Хоча я не можу сказати, що ніколи. Я б сказав, що так швидко та просто перейти зі звичайного українця в політику нам було би набагато складніше.

- Але чи не здається вам це трохи несправедливим та дивним, особливо враховуючи досвід більш прогресивних в політиці країн, наприклад, США. Адже там ти не відразу потрапляєш у Конгрес. Кандидати вчаться, проходять свій політичний шлях, а тут не важливо хто ти - фотограф або бізнесмен, раз - і ти в Раді.

- Ви описуєте ідеальну модель. Але зараз між досвідченими політиками та недосвідченими, але чесними громадянами країни, які хочуть щось змінити, люди вибрали друге. Я думаю, що наша країна не проводила активних змін, тому що, як говорили, "не було політичної волі", але, на мій погляд, просто не було бажання. Не було реальних прагнень до цих змін. Навчитися можна всьому, але якщо ти звик красти та займатися корупцією, а також лобіювати чиїсь інтереси, то від цього відійти набагато складніше.

- А чи не відчуваєте ви у вашій фракції нестачу знань? Чи не позначається це на законодавчій роботі?

- Нам часто кажуть, що ми дуже швидко все ухвалюємо, але при цьому, в кожному законопроекті до кінця не розбираємося. Мені, як новій людині, здається, що все, що відбувається в сесійній залі складно назвати роботою або обговоренням. Всі обговорення відбуваються в комітетах. Ми там працюємо набагато продуктивніше та ефективніше. Там не потрібно доносити меседжі для ЗМІ, там йде конструктивна робота над законопроектом. І більш того, у нас в комітеті, наприклад, немає політичної приналежності. Хтось вносить правку, ми її обговорюємо. Якщо в ній є розумне зерно, то ми готові її прийняти. Тому, мені здається, що основна робота над законопроектами повинна проходити в комітетах. Більше того, не можна бути фахівцем у всіх галузях. Іноді чую старих політиків, їх про що не спитай - на будь-яке питання є відповідь. Я був присутній на розгляді кожного законопроекту, який знаходиться в нашому комітеті. Ми вивчаємо найдрібніші деталі. Стосовно ж інших законопроектів, то я справді розбираюся в них по суті, але я довіряю команді, яка над ними працює. Є комітет антикорупційної політики, наприклад, вони свої законопроекти краще знають, вони в цьому варяться.

Під час розгляду в сесійній залі мало що можна змінити! Те що там відбувається - це більше гра на публіку. Десь присутні емоції. Але якщо ти зацікавлений в якихось правках, то ти можеш прийти до комітету і донести свою позицію. Там людей потрібно переконувати.

- А якщо з'являються якісь питання та спірні законопроекти, як ви на фракції їх обговорюєте?

- Активно. В нашій фракції є практика, створювати (для обговорень) малі групи. Наша фракція - це міні Рада. Можна підсвітити проблему, а працювати над нею в групі. У нас була створена робоча група по імперативному мандату, була створена робоча група із земельних питань. Туди делегуються люди, які все обговорюють та ухвалюють рішення. Мені імпонує те, що немає закритості й немає примусовості. Ти на фракції можеш сказати все, що ти хочеш, більше того, ти можеш сказати це і президенту, тому що засідання фракції практикуються за участю президента. І це правильно, тому що ми знаємо приклади, коли оточення може закрити президента. У нас такої проблеми немає, ти можеш задати будь-яке питання. Дуже часто від мажоритарників порушувалось питання соцеконома, з приводу того, як насправді допомагати людям: знайшли консенсус, що буде ДФРР (Державний фонд регіонального розвитку, - "Апостроф") - це більш складна процедура, вона передбачає співфінансування, але в цілому, це така ж допомога регіонам.

Ми компроміси знаходимо. Навіть якщо п'ять-шість спікерів на фракції висловлюють свої негативні оцінки, вже в цьому випадку законопроект може відправитися до малої робочої групи, щоб знайти оптимальне рішення.

- А як часто такі зустрічі фракції проходять?

- На сесійному тижні постійно. Один раз в тиждень точно, на минулому пленарному тижні - два рази.

- Повернемося ще до турбо-режиму Ради. Нардеп Олександр Дубинський в одному зі своїх інтерв'ю сказав, що закони пишуться незрозуміло яким чином та незрозуміло де. І частіше за все, спускаються зверху. Ви згодні з твердженням цього депутата?

- По-перше, треба зрозуміти які законопроекти. Є ті закони, які подаються Офісом президента, є законопроекти уряду і є у нас хлопці зі списку, які брали участь в написанні таких законопроектів. Величезна кількість законопроектів взагалі була написана попередніми скликаннями ВР. Вони мають позитивне зерно, але не було політичної волі для того, щоб за них проголосувати. У кожному з них потрібно розібратися і, якщо там є якісь корупційні моменти, то треба їх прибрати або не приймати такі законопроекти взагалі. Так, у перші тижні турбо-режиму ми ухвалювали законопроекти, які були написані Офісом президента та Кабміном, але зараз ми перебуваємо в таких умовах. Хоча більша частина законопроектів приймається більш ніж 300 депутатами, тобто, ми приймаємо закони не тільки голосами своєї фракції.

- У перші тижні Верховної ради ви стали фігурантом невеликого скандалу, пов'язаного з кнопкодавством. Чому в новій Раді з'являються проблеми, які були притаманні всім старим скликанням? Може місце псує людей?

- Почнемо з того, чому я був замішаний. Тому що між прізвищами Литвиненка та Скічка, всі вибрали Скічка, адже набагато вигідніше дати заголовок про медійну особистість.

Я згоден з тим, що це було неправильно. Більше того, сам Сергій визнав, що так чинити не можна і він це зробив помилково. Була емоційна ейфорія від того, що потрібно було забезпечити конституційну більшість. Він віддав свою зарплату на благодійність і я теж. Зробили висновки. Це сталося через недосвідченість. Я впевнений, що це не повториться.

- Як ви зараз оцінюєте монолітність фракції? Періодично спливають розмови про різні протиріччя, конфлікти між мажоритарниками та списочниками, в тому числі, і з Офісом президента. Навіть деякі депутати кажуть, що, нарешті, зрозуміли, що Україна - це парламентсько-президентська республіка, мовляв, у нас є певна влада і ми не дозволимо з нами поводитися як з чимось другорядним. Що ви на це скажете?

- По-перше, народний депутат дійсно має владу, контрольну функцію, законодавчу, зрештою - це чиновник першого рангу і він прирівнюється до президента (дія закону "Про державну службу" не поширюється на президента і народних депутатів, а тому ні президент, ні народні депутати не можуть бути "чиновниками першого рангу", - "Апостроф"). Але є певний курс, який обрала партія, є певні обіцянки, які були дані щодо тих законопроектів, які спочатку ініціював президент - про незаконне збагачення, про недоторканність, про імпічмент президента, про штрафи за прогули в Раді. Мені здається, це не обговорюється, це те, що обов'язково має бути прийнято, тому що ми це обіцяли людям. Що стосується інших законодавчих ініціатив, наприклад, з ФОП або скасуванням пайового внеску - про це потрібно говорити. Не можна сказати, що коли приходить законопроект від Кабміну, то він ідеальний. Його потрібно доопрацьовувати, але не тому, що вони не хочуть його зробити ідеальним, а тому що на це потрібен час і це робота багатьох умів. І чим більше умів, тим краще цей законопроект. Саме для цього існує робота в комітетах та фракціях. Я не бачу, щоб хтось когось примушував. Президент чує нас і це найважливіше.

- Ви вже згадували про імперативний мандат. Були чутки, що нібито це все було спущено зверху для того, щоб приструнити незгодних.

- Це було створено для того, щоб уникнути ситуації з "тушками", які існували в попередніх скликаннях. Коли перекуповували депутатів і вони перебігали з фракції у фракцію, а там кожен голос мав значення. І з огляду на той факт, що багато депутатів тих же мажоритарників отримали свій мандат, в тому числі тому, що вони йшли від "Слуги народу", то у нас не повинно бути перебіжчиків. Але цей законопроект був прописаний дуже двояко. Була дуже тонка грань між авторитарною системою та відсутністю зради. Тому була створена мала група для вивчення цього питання, напрацювання правильних правок і розробки зовсім іншого законопроекту про імперативний мандат.

- Зараз він перебуває на стадії повної переробки?

- Так. Я скажу про себе: я прийшов сюди працювати в команді, я прийшов сюди з партією "Слуга народу". Я вважаю, що мають бути якісь правила. Але в той же час має залишатися можливість для народного депутата на розробку власних ініціатив, на волевиявлення, на те, щоб будь-який крок ліворуч чи праворуч не сприймався як ухилення від лінії партії. Ось цим і займається робоча група.

- А ви казали президенту або голові ОП Андрією Богдану про те, що ви самостійні, зі своїм баченням, щоб знайти цю тонку грань між самостійністю і приналежністю до ідеології партії?

- Так. Був такий законопроект, у багатьох виникли питання, була фракція, було спілкування з президентом, багато сказали які ризики вони бачать, президент сказав: "Добре, давайте тоді створимо робочу групу, яка буде над цим працювати". На мою думку, це консенсус. Головне, що президент чує і немає такого: "Я сказав - треба прийняти!".

- Ваша команда прийшовши до влади, стала швидко оновлювати багато державних структур, створюючи їх, можна сказати, "під себе". Наприклад, Центральну виборчу комісію, яка згідно із законом повинна відпрацювати ще 7 років. Результати виборів, пораховані тим складом, ваша команда визнала. Так в чому ж була необхідність міняти минулий склад?

- Це ініціатива Офісу президента. З точки зору перезапуску в цілому всієї системи, то, напевно, це правильно.

- Просто нове - не завжди краще. І з боку це виглядає, ніби нова влада, так само, як і стара (і я на прес-марафоні сказала про це президенту), намагається все підім'яти під себе.

- Я говорю це з точки зору перезавантаження взагалі. Безумовно, повинні бути ті люди, яким можна довіряти. Але чи потрібно було це робити з ЦВК - я не готовий дати відповідь. Але причини для розпуску були. І довіра в наш час - це критерій номер один. Люди, в першу чергу, обрали нашого президента, тому що вони йому вірять.

- А чи було засідання фракції з питання ЦВК? Пояснювали, що потрібно проголосувати за цих, тому що вони професіонали в юриспруденції, наприклад?

- Але ми ж не повний склад ЦВК затверджували...

- Звісно, там були кандидати від інших фракцій, але у вас більшість,

- У нас було спілкування на фракції з приводу ЦВК, але не таке предметне. Ми в той момент розглядали таку кількість законопроектів, що питання ЦВК гостро не стояло. У нас не було великих розбіжностей з цього приводу.

- А з приводу "формули Штайнмайєра" було предметне обговорення з президентом? Не всі зрозуміли те, що було винесено на публіку. Тобто, був певний комунікаційний провал. Хоча б на рівні фракції обговорювалось, що несе ця формула?

- У нас була зустріч з президентом з цього приводу. Мені здається, що всі хвилювання трохи передчасні. Ми бачимо зараз реакцію світових лідерів, які пояснюють, що ця формула необхідна для того, щоб перейти з Мінського в Нормандський формат. Ця формула не передбачає того, що ми капітулюємо або здаємо наші території. Тому скажу чесно, в нашій фракці не було великих побоювань з цього приводу. Я думаю, що вони з'явилися в суспільстві, бо це було роздуто ЗМІ. За допомогою цього відбулася маніпуляція думкою людей про те, що це капітуляція і зрада. Тому що коли говорять про "формулу Штайнмайєра", то ніхто не пояснює суть цієї формули. Всі говорять про те, що це капітуляція. А що за капітуляція? Там будуть проведені вибори за українським законодавством та під контролем ОБСЄ? Більше того, президент під час своєї прес-конференції чітко визначив, що вибори на Донбасі можуть відбутися за умови нашого повного контролю над кордоном. Я згоден з такою позицією та з таким планом.

- У суспільстві багато побоювань з приводу "червоних ліній", за які нова влада не готова зайти. І ці моменти дуже чутливі для нашого суспільства.

- Мені здається, президент доволі чітко дав зрозуміти свою позицію з приводу ситуації на Донбасі, "формули Штайнмайєра" та розуміння того, за які лінії ми не можемо зайти. Всі умови переговорів не можна повідомляти широкому загалу і ми повинні це зрозуміти. І люди теж повинні це зрозуміти. Була ситуація з військовополоненими, коли зірвався перший обмін, бо з'явилася певна інформація в ЗМІ. Потрібно уберегтися від таких моментів та довіритися президенту. Він окреслив свої "червоні лінії", загальний напрямок, цінності, але обговорювати деталі абсурдно, з точки зору дипломатії.

- А чи знаєте ви щось з приводу законопроекту про спеціальний статус? Дія минулого завершується 1 січня 2020 року, у вашій партії сказали, що буде розроблений новий. Ви чули щось про те, як він буде виглядати?

- Поки його немає. Обговорювати те, чого немає - дуже складно. У момент прийняття будь-якого законопроекту, а особливо щодо такого важливого та гострого питання, потрібно залучати громадськість до обговорення. Ми будемо це робити. Але поки не варто переживати про приводу того, чого ще немає.

- Останній блок питань про ПАРЄ. Ви увійшли в українську делегацію в ПАРЄ.

- Як заступник. Там є постійні члени, а є заступники.

- ОК, але це все одно дуже важливий напрям. Чому ви вирішили направити частину своїх зусиль в цю сферу?

- Захист України повинен відбуватися не тільки всередині країни, а й на міжнародній арені. Ситуація, яка склалася в цьому році в ПАРЄ, є показовою не тільки для нашої країни, вона показова в цілому для всієї Європи. Тому що організація, яка декларує захист, приймає ряд резолюцій щодо певних порушень з боку Росії, а потім повертає РФ в ПАСЕ- це дуже поганий знак. Він ставить під питання життєздатність та функціонування даної організації. На це ми хочемо звернути увагу. Саме тому наша делегація не їде на цю сесію

- Яким чином ви маєте намір звертати увагу, якщо ви там не присутні? Наскільки я знаю, частина наших депутатів там все-таки присутня, і проводить неформальні зустрічі, причому, ця частина депутатів ще з минулої делегації. Це і Олексій Гончаренко, і Сергій Власенко, і Сергій Соболєв. Голова делегації Єлизавета Пасько також сказала, що буде проводити там неформальні зустрічі. Наскільки ризиковано не бути присутнім офіційно на осінній сесії?

- Це рішення було прийнято ще в червні місяці, коли діяла стара делегація. Як бачите, нас не почули. Отже те, чи почують нас, чи ні не залежить від нашої присутності на Парламентській асамблеї. Демарш - це форма залучення уваги.

Ми повинні показати, що ми не можемо з цим миритися. Більше того, в зв'язку з тим, що ми не поїхали, нам вдалося консолідувати певних партнерів. У нас є домовленості щодо підписання угоди з "Балтік плюс" (Група в ПАРЄ для протидії Росії, до якої увійшли Україна, Латвія, Литва, Естонія і Грузія, - "Апостроф"). Нам дуже приємно, що наші міжнародні партнери не залишаються осторонь, нас підтримують. Адже насправді великий прецедент, коли ПАРЄ переступила через себе та власні принципи і на це потрібно звернути увагу. Якщо ж просто поїхати, то це буде означати, що ми згодні з цим.

- Відбуваються у вас якісь консультації з цього приводу з президентом? З огляду на той факт, що міжнародка - це все ж таки його сфера.

- Насправді, це сфера багатьох держустанов - і президента, і Верховної Ради, і МЗС. У такій коаліції проходять обговорення. Я не можу сказати, що ми обговорюємо це повним складом делегації.

- Ви обговорюєте особисто або в чатах, як розповідала Пасько?

- Ми 24 години на добу на зв'язку. Дуже часто з'являються повідомлення у whats app з якоюсь новою інформацією навіть о 12 годині ночі. Це спосіб донесення інформації у ХХІ столітті. Це краще, ніж цю інформацію нікому не доносити, а чекати моменту засідання. Це не скасовує того, що ми збираємося всі разом, обговорюємо особисто та приймаємо рішення. Але це існує, як спосіб швидкої комунікації. У нас є чат фракції. І є чат груп, і чат комітетів. Але це тому що ми живемо в такий час.

- Які законопроекти по-вашому Рада повинна прийняти найближчим часом?

- Наприклад ті, над якими працює наш комітет. Це про внутрішній водний транспорт і законопроект, над яким я працюю безпосередньо - про залізничний транспорт. Законопроект про Водний транспорт повинен перезапустити експлуатацію річки. Це дозволить розвантажити дороги та відкрити нові можливості для інвестицій.

І залізнична галузь потребує уваги. На жаль, за останні п'ять років вона доведена до катастрофічного стану. Незважаючи на те, що "Укрзалізниця" декларує прибуток, я вас запевняю, що це тільки на паперах, а фактичний стан набагато гірше. Це зношення основних потужностей та брак локомотивної тяги. Найжахливіше, що це все між собою пов'язано. Скільки б ми не виростили сьогодні сільськогосподарської продукції, як би ми добре не вклали гроші в розвиток портової сфери, але якщо у нас не буде чим довезти необхідні ресурси, то це не матиме ніяких результатів.