Влада України продовжує не помічати проблеми Чорного та Азовського морів. Через шість років після анексії Криму Російською Федерацією залишається невирішеною проблема судноплавства в українському територіальному морі навколо півострова. Разом з тим, відпрацьована Кремлем в Азовському морі тактика економічної блокади судноплавства незабаром може бути перенесена в акваторію Чорного. Чим це загрожує Україні та чи можна проти цього боротися, розбирався "Апостроф".
Без акваторії
Після анексії Криму, Україна втратила контроль над майже 100 тис. кв. км територіального моря в акваторіях Чорного та Азовського морів. Територіальним морем називають прибережні води шириною 12 морських миль (22,224 км) від сухопутної території. Вони є частиною території суверенної держави і регулюються законом про державний кордон. Україна, як учасник Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі (SOLAS), несе відповідальність за життя екіпажів, майна та суден, що заходять в її територіальне море. Таким чином Київ зобов'язаний відповідати за долю кораблів, які входять в води навколо Криму, не маючи над ними жодного контролю.
Закон про державний кордон дозволяє закривати або частково обмежувати судноплавство в територіальному морі, але цього досі не було зроблено. Під тиском громадськості Кабінет міністрів в липні 2014 року зачинив порти Керч, Севастополь, Феодосія, Ялта і Євпаторія. Їхні адміністрації були ліквідовані. Інформація про це була передана в Міжнародну морську організацію (IMO), яка об'єднує 170 країн-учасників. Сьогодні заходження у порти Криму загрожує санкціями щодо судновласників. Як правило, після відвідування півострова, кораблі ходять тільки в РФ, де їм відповідальність не загрожує. Але, закривши торгові порти, в уряді "забули" про рибальські, які працювали ще два роки. До речі, вони були задіяні під час будівництва так званого Кримського моста через Керченську протоку.
У серпні 2019 року Державна установа "Держгідрографія" Державної служби морського та річкового транспорту України ініціювала створення морського режимного району навколо окупованого Криму. Це повинно було мінімізувати ризики для мореплавців в частині навігаційно-гідрографічного забезпечення. Завдання - зняти з України відповідальність за будь-які аварійні події, які можуть статися в результаті дій РФ у внутрішніх морських водах і територіальному морі України навколо Кримського півострова. На сьогоднішній день ініціатива реалізована не була. Але тема обговорюється на рівні експертів та політиків. Зокрема, на це питання звернула увагу нардеп від "Голосу" Соломія Бобровська. "Міністерство інфраструктури, в компетенції якого це питання знаходиться, "умиває руки" і киває на РНБО і Міністерство оборони, які в свою чергу, теж не поспішають проявляти активну позицію", - зазначила вона. За словами Бобровської, анексія Криму давала Україні право заборонити плавання навколо півострова ще в 2014 році і тим самим максимально обмежити іноземну торгову активність там. "Та сама Грузія давно заборонила плавання навколо окупованої Росією Абхазії", - відзначає нардеп.
Експерт з морського права Борис Бабин каже, що для закриття територіального моря необхідно ухвалити відповідне рішення і повідомити про це IMO. За його словами, цей крок, безумовно, ускладнить діяльність РФ в Криму. "Це робиться дуже просто. Ми пишемо лист в IMO про те, що не можемо контролювати ситуацію в територіальному морі, забезпечувати безпеку судноплавства, тому закриваємо там ходіння. Проконтролювати заборону ми не зможемо, але судно, яке порушить обмеження, рано чи пізно зайде в порт цивілізованої держави, де його чекає відповідальність. Заходити в порти не можна, але судна часто зупиняються в 12-мильній зоні і вимикають автоматичну ідентифікаційну систему (AIS). Складається враження, що в Україні ніхто не хоче сварок з Росією на морі. Тому досі цього не зроблено", - говорить "Апострофу" Бабин.
Тим часом санкції за анексію Криму приносять свої результати. Так, на початку лютого стало відомо, що створене окупаційною владою підприємство "Кримські морські порти" знаходиться під загрозою ліквідації. Причиною тому послужили санкції, введені Євросоюзом. Втім, зіграло свою роль і введення в експлуатацію транспортного переходу через Керченську протоку.
Крим
У липні 2017 року президент РФ Володимир Путін намагався врятувати ситуацію і підписав закон про включення територіального моря навколо Криму в вільну економічну зону РФ. Це було зроблено всупереч ухваленим в 2014 і 2016 роках резолюціям Генеральної асамблеї ООН про територіальну цілісність України і невизнання анексії Криму. Таким чином Путін хотів забезпечити собі хоч якесь "юридичне" прикриття протиправних дій в акваторії.
І хоча деякі скептики відзначаються, що рішення України про закриття 12-мильної зони навколо півострова носитиме політичний характер, воно необхідне разом із рішеннями Міжнародних арбітражів. Водночас, головний консультант відділу військової і військово-економічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Белесков зазначає, що для закриття 12-мильної зони необхідний власний потенціал і готовність міжнародного співтовариства. Цього зараз не спостерігається.
"Це хороше рішення, але складно зрозуміти, що від нього зараз додасться до того, що вже діє. Є санкції, які приносять свій результат. У юристів своя логіка і аргументи, а у сектора безпеки і оборони своя - як ми можемо гарантувати його виконання", - говорить виданню Белесков.
Морські уроки
А тим часом опитані "Апострофом" експерти вважають, що випробуваний росіянами в Керченській протоці досвід блокування судноплавства незабаром може бути перенесений на простори Чорного моря. За словами керівника моніторингової групи "Інституту Чорноморських стратегічних досліджень" Андрія Клименка, РФ буде блокувати для судноплавства захоплені нею під час окупації Криму морські родовища газу, найбільші з яких знаходяться біля узбережжя Одеської області, і повз яких проходить основний морський маршрут з портів України до протоки Босфор і назад.
Показово, що проходження Керченської протоки штучно збільшено з 5-7 до 30-40 годин. "Замість максимальних 5-7 годин технологічного очікування дозволу на прохід Керченською протокою, які були до липня 2018 року, з січня 2019 спостерігається очікування в середньому близько 30-40 годин - як на шляху в Азовське море, так і на зворотному шляху. Це очікування штучне - воно пов'язано з тим, що судам не дається дозвіл на прохід Керченською протокою до тих пір, поки на кожне судно не прибуде на катері оглядова група Берегової охорони ФСБ РФ і не проведе перевірку документів і огляд судна. Час такого огляду становить не більше 1 -2 годин. Але кораблі все одно чекають в середньому 30-40 годин. Ситуації бувають різні, наприклад, оглядова група з якихось причин довго не прибуває на судно, потім виявляється, що немає вільного лоцмана (який здійснює проводку судна через протоку, - "Апостроф" ) тощо. Іноді оглядова група проводить огляд дуже швидко, а потім просто сидить на судні та п'є чай, витримуючи час", - розповідає Клименко.
Він зазначає, що тривалість перешкоджання проходження протокою залежить від політичної ситуації. Наприклад, перед Нормандським самітом глав держав в Парижі та перед першими слуханнями за позовами України до Росії в міжнародних судах, кораблі пропускали значно швидше. Але останнім часом терміни очікування знову збільшилися.
Вихід на патрулювання в Азовському морі нових артилерійських катерів ВМС України типу "Гюрза-М" змусив кораблі Берегової охорони ФСБ РФ відмовитися від практики зупинки судів безпосередньо по курсу прямування. За оцінками Клименка, в середньому в місяць в Маріуполь та Бердянськ прибувають 60-80 судів, стільки ж, відповідно, йде назад. Тобто ВМС України прикривають близько 150 рейсів на місяць.
Гюрза-М
"Головне завдання будь-яких ВМС, окрім відсічі агресії, полягає в захисті свого судноплавства. В Азовському морі до цього додаються, безсумнівно, й інші специфічні завдання - захист узбережжя і портів від загрози з моря, блокування можливих дій з моря з боку формувань ОРДЛО. Прогнозувати дії РФ в Керченській протоці неможливо. Це великий і постійний елемент невизначеності. Можна тільки припускати. Ми припускаємо, що у відповідь на візит президента України до Бердянська в зв'язку зі створенням там бази ВМС України, Берегова охорона ФСБ РФ може отримати наказ посилити режим проходу Керченської протоки, а в окремих випадках може його взагалі закривати під будь-яким приводом. Тим більше, що вся ця історія базується на російському міфі про те, що на маріупольських та бердянських судах може перебувати українська диверсійна група, яка хоче підірвати улюблену іграшку Путіна - Керченський міст", - зазначає "Апострофу" Клименко. І неважливо, що понад 90% судів, що проходять Керченську протоку, не належать українським компаніям. В основному це компанії країн ЄС і Близького Сходу.
Чим зустрічати
Керівник Українського мілітарного порталу Тарас Чмут стверджує, що, якщо влада не зверне увагу на свою морську політику, рано чи пізно ситуація в акваторії Чорного моря загостриться. За його оцінками, сьогодні Україна не здатна протистояти агресії на морях.
"Сьогодні флот це не тільки війна, а й економіка. Якщо ми втратимо контроль над ситуацією в Чорному морі, ми втратимо як мінімум 30-40% ВВП. Експорт українського зерна і металу проводиться морським шляхом, РФ вже готова блокувати пересування по ним, закриваючи райони на навчання. Далі може бути більше", - сказав "Апострофу" Чмут.
На сьогоднішній день ВМС України базується на двох основних базах - Західної військово-морської бази в Одесі і Південної військово-морської в Миколаєві. Також триває будівництво Азовської військової в Бердянську. Корабельний склад становить 16 бойових кораблів і катерів. Як уже розповідав "Апостроф", в 2020 році очікується створення основи майбутнього "москитного флоту". До семи вже наявних малих броньованих артилерійських катерів - "Аккерман", "Нікополь", "Бердянськ", "Лубни", "Кременчук", "Вишгород" і "Костопіль" повинні додасться ще п'ять кораблів вітчизняного виробництва. Також очікується поставка американських патрульних катерів типу Island і Mark VI.
За словами Белескова, Крим і Чорне море є форпостом для РФ з південного стратегічного напрямку. Тут Путін буде показувати свою силу.
"Корабельний склад, авіація, протикорабельні ракети РФ в Криму сприяють агресивній поведінці. Думаю, ця агресія буде проявлятися проти всіх, особливо НАТО. Виняток, можуть скласти США. Але вони, як і сили Альянсу скоротили свою присутність в Чорному морі", - говорить "Апострофу" експерт.
В той же час, західні партнери України висловлюють стурбованість мілітаризацією моря і обіцяють надавати підтримку. На початку квітня на полігоні "Алібей" відбулися успішні випробування ракетного комплексу "Нептун". Ракета вразила плавучі мішені під час випробувань в акваторії Чорного моря. Але чи змінить баланс сил на користь України формування кістяка "москитного флоту", а також поява протикорабельних ракет? Поки що відповідь на це питання - негативна...
