У 2012 році таємні служби Білорусі нібито готували вбивство журналіста Павла Шеремета за допомогою вибухівки. Це стало відомо з опублікованих аудіозаписів за участю ймовірно глави Комітету держбезпеки Білорусі Вадима Зайцева, які були записані у 2012 році. На них нібито обговорюється вбивство Павла Шеремета шляхом підриву, коли він ще працював в Росії. Саме в такий спосіб і був вбитий журналіст, але це сталося в Києві, в 2016 році. На думку аналітика Українського інституту майбутнього ІГАРА ТИШКЕВИЧА, головним вигодонабувачем від оприлюднення плівок про можливу підготовку білоруським КДБ вбивства Павла Шеремета є Кремль, який намагається таким чином підвищити рівень суспільного протистояння в Україні, розкачати ситуацію в Білорусі, загострити протистояння Білорусі й України та позбавити Мінськ можливості купувати азербайджанську нафту з транзитом через Україну.
Коли інформація десь випливає, то треба задавати питання, чому саме зараз і чому саме у такий спосіб. Якщо говорити про контекст, то чи вважав Лукашенко Шеремета своїм особистим ворогом? Швидше за все, так. Чи було у 2012-2013 роках у білоруських чиновників роздратування, яке могло спричинити саме таку розмову? Так. Бо перед виборами 2010-го Шеремет випустив декілька фільмів про Лукашенка. У 2011 році у Лукашенка була дуже складна ситуація на східному напрямку. Бо з одного боку, коли Білорусь опинилась під санкціями, Росія примусила її до входження у "Митний союз", а з іншого боку Москва тиснула на Мінськ, щоб примусити до продажу ключових державних компаній – МАЗ, "Білоруськалій", підприємств ВПК. А Шеремет на той час все ще працював у російських ЗМІ. Чи могли білоруські спецслужби стежити за Шереметом у Москві? Так. Але стеження могло відбуватися і з боку російських спецслужб, бо уже тоді Шеремет почав розуміти, що путінська Росія – це дещо не те, де він хотів би жити, і це проявлялося в його постах. Саме через це він і переїхав в Україну.
Якщо ці плівки справжні, то чи міг їх самостійно записати Іван Макар, який їх оприлюднив? Я дуже сумніваюся. Макар – лейтенант "Алмаза", антитерористичного підрозділу МВС. "Алмаз" не займається технічним прослуховуванням. Тим паче, до стеження за керівником КДБ не допускають навіть співробітників технічного прослуховування. Відповідно, постає питання – хто зібрав цей пакет і передав його Макару?
Я можу сказати лише, кому це може бути вигідно.
Плівки можуть бути справжніми або фейковими. Якщо вони справжні, то з одного боку це привід для доручення їх до "справи Шеремета". Якщо це частина спільної операції з метою отримання свідчень, як пише Нацполіція, то документи можуть бути долучені до справи, як належний доказ. З іншого боку – це буде привід для розслідування щодо Лукашенка. Але якщо експертиза покаже, що це компіляція навіть з частиною правдивої інформації, то експертиза буде негативною. Якщо це фейк, то це теж привід для розслідування, хто проводить інформаційну атаку.
Давайте подивимося в українську площину. Рейтинги Володимира Зеленського падають, у нього є конфлікт, принаймні з НАБУ. Є питання щодо кадрових проблем в Офісі Генпрокурора, є питання до СБУ і військових. З одного боку міністр внутрішніх справ Арсен Аваков співпрацює із Зеленським, але Аваков – не людина Зеленського і це лінія конфлікту у майбутньому. Крім того, відомство Авакова веде розслідування у справі Шеремета. І станом на сьогодні закінчення цього процесу поки не видно. У справі проходять люди, яких велика частина українського суспільства вважає невинуватими. На початку цього року увага суспільства до правових цінностей підвищена. І якщо така інформація з'являється сьогодні, то для України це певний політичний виклик, який може спричинити додаткові запитання до Офісу президента і Міністерства внутрішніх справ. Дані записи можуть стати додатковою "розтяжкою" для Авакова. Бо долучити їх може бути погано, а не долучити – ще гірше.
Записи можуть мати вплив на справу Шеремета. Але питання в чому? Записи датуються 2012 роком – Шеремет загинув у 2016-му. Треба буде шукати мотив Лукашенка убити журналіста саме в 2016-му році. Але у 2016-му Лукашенко навпаки – відпускав політичних опонентів. Тож тут постає доволі цинічне питання політичної доцільності цього вбивства білоруськими спецслужбами.
Тепер білоруська площина. Там є політична криза, Лукашенка раніше уже звинувачували в політичних вбивствах. Але опублікована інформація навряд чи матиме вплив на людей, які підтримують Лукашенка. Не дасть це додаткових бонусів і його політичним опонентам, бо всі і так знають, що Лукашенко – диктатор. Хоча роки два тому така інформація була б як вибух бомби.
Ця інформація Лукашенка не "зніме". Вона опублікована з метою тиснути на нього, обмежити його політичні та економічні маневри, адже ближче до травня Білорусь намагатиметься знайти контакти з ЄС, щоб Лукашенко спробував продати свою конституційну реформу. Така інформація може цьому зашкодити.
Тепер білорусько-російсько-українська площина. Наприкінці 2020 року закінчилися переговори Білорусі та Росії щодо нафти – Москва просто висунула вимоги, які Білорусь прийняла. Разом з тим, 29 грудня "Білорусьнафта" та Азербайджанський SOCAR підписали першу в історії Білорусі довгострокову угоду на постачання сирої нафти як альтернативи російської. Це постачання може йти лише через Україну – через порти та нафтогон "Одеса-Броди". І маємо ще заяву Дмитра Кулеби, що Україна не буде поспішати вводити економічні санкції проти Білорусі.
Тепер українська влада буде змушена реагувати на звинувачення і зростання політичної кризи навколо справи Шеремета. Це можна зробити двома засобами: перший – шляхом наведення ладу в українських силових відомствах, другий – досягненням швидких результатів у справі Шеремета. Ні перше, ні друге в найближчі тижні не можливе. Щоб зменшити гостроту проблеми, Київ може вдатися до певних різких кроків на білоруському напрямку. Це означатиме окрім політичного протистояння ще й економічний блок – цілком можлива пауза в нових спільних проектах, в тому числі і транзиті азербайджанської нафти.
Для України Білорусь – це контрабанда російських товарів, в тому числі й подвійного призначення, які взяти за адекватну ціну більш нема де. Для Білорусі Україна – це ринок, який є певним компенсатором втрат на російському ринку. Якщо все це зникає, то що отримує Росія? Загострення політичної кризи в Україні та Білорусі, паузу в реалізації нових спільних проектів між країнами, можливо нафтових. Можливо, політичний Мінськ звалиться ще більше в глибини Російської Федерації.
Тож поки що здається, що головні вигоди від публікації цієї інформації отримує Кремль.
