У липні 2020 року уряд створив Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, яке має займатися реформою оборонно-промислового комплексу. Головою відомства став віце-прем'єр-міністр ОЛЕГ УРУСЬКИЙ. У програмі Роксани Руно "Всьо по бєспрєдєлу" на Апостроф TV він розповів, що вже вдалося зробити Міністерству за півроку роботи, які взаємини з ДП "Укроборонпром", чи вдалося побороти корупцію в сфері ОПК і якими будуть подальші кроки відомства.
— Для чого створювали Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, у чому його основні функції?
— Якщо подивитися на історію незалежної України, то весь час існував центральний орган виконавчої влади, який опікувався питаннями, пов’язаними з оборонно-промисловим комплексом країни. Спочатку це був Державний комітет, потім було Міністерство з питань машинобудування військово-промислового комплексу та конверсії, потім було Мінпромполітики, знову Держкомітет тощо.
Тому, коли у 2010 році було утворено державний концерн "Укроборонпром", як квазіструктуру, яка перебрала на себе, зокрема ті функції, які притаманні органу виконавчої влади, це було для нас абсолютно новою ситуацією. Практика показала, що це був не досить вдалий досвід, і тому за певний час в експертному колі постало питання щодо відновлення центрального органу виконавчої влади, який би опікувався оборонно-промисловою політикою в нашій країні. Той хаос, який утворився саме в діяльності підприємств, пов’язаних з оборонною промисловістю, явно не відповідав тим можливостям, які наш оборонно-промисловий комплекс повинен демонструвати.
— Хто вам зробив пропозицію піти на цю посаду?
— Цю пропозицію зробив президент України Володимир Зеленський. Ми з ним мали доволі тривалу розмову, і він переконав мене очолити це відомство, за умови погодження Верховною Радою, звичайно.
Під час розмови він виразив глибоку стурбованість тією ситуацією, яка склалася в цій галузі. Рішення щодо необхідності (створення міністерства, — "Апостроф") було ухвалене заздалегідь — ще в лютому 2020 року, коли було введено в дію рішення РНБО указом президента. Це рішення, зокрема, передбачало створення відповідного центрального органу виконавчої влади і введення відповідної посади.
Одним з основних завдань, які поставив президент України, була реформа оборонно-промислового комплексу. Насамперед його державної складової, але й безпосередньо всього оборонного комплексу, тому що це не тільки державні підприємства, а і приватний сектор нашої економіки, який із кожним роком стає ще більш потужним та більш вагомим у нашій галузі.
— У Міністерства є непорозуміння з "Укроборонпромом"? Наприкінці минулого року про це писали в ЗМІ.
— Ви знаєте, можна сказати, що за ці півроку ми проходимо певний шлях еволюції наших взаємовідносин із державним концерном "Укроборонпром". Від самого початку ми встановили діалог, і я вам скажу, що ті напрацювання, які були в "Укроборонпромі" — попередньої команди — ми розглянули. Я ознайомив їх зі своїм баченням. Багато в чому наші погляди співпадають, але були моменти, у яких вони принципово різнилися. Зрештою, ми працювали над тим, щоби виробити спільну точку зору.
Проте в певний момент виникли нюанси, які є робочими, але стали доступними всьому співтовариству. Я вважаю, що це є неприпустимим. Не тому, що це непрозоро, а тому що ті нюанси, які можуть бути, мають вирішуватися суто на рівні фахівців, а потім уже треба представляти суспільству ухвалене рішення. Компромісне воно чи ні, але є структури, які стоять вище, і ухвалюють остаточне рішення.
— Суть реформи оборонно-промислового комплексу — це оптимізація майна, яке належить державі: непотрібне продати, потрібне довести до ладу. Тут ще питання з великими площами, які належать державним підприємствам. Дехто каже, що передача цих площ забудовникам чи деяким людям — це ознака корупції, і так робити не треба. Що ви про це скажете?
— Реформа, яку запроваджує президент та уряд, робиться не заради реформи, а задля того, щоб оптимізувати й отримати справжнє, нормальне, цивілізоване обличчя нашого ОПК. Ми проаналізували стан підприємств, які входять до складу державного концерну, я зараз говоритиму про державну складову. На той момент це було 137 підприємств, із яких 21 опинилося на тимчасово окупованих територіях. Була суттєва доля тих підприємств, які взагалі втратили взаємовідносини з оборонною промисловістю. Були ті, які фактично перебували на стадії банкрутства. Вони не виконували державного оборонного замовлення, не мали жодної експортної складової.
Було визначено декілька груп таких підприємств. Перша група — це ті підприємства, які підлягають передачі Фонду держмайна та приватизації. Вони взагалі не мають активів чи серйозного ресурсу, який міг би бути залучений до оборонно-промислового комплексу. Це вже розпочато, перша партія таких підприємств була визначена. Уряд прийняв рішення про передачу їх до Фонду державного майна.
Інша частина підприємств — це ті, які не мають жодного відношення до державного оборонного замовлення, але мають хороші активи, які, на наш погляд, можуть бути використані в інтересах розвитку оборонно-промислового комплексу України. Такі підприємства також будуть передаватися Фонду, але ми хотіли б залучити реалізовані кошти до Державного фонду розвитку оборонної промисловості, який планується створити. Зараз Міністерство з фахівцями опрацьовує різні варіанти можливого створення такого Фонду.
— Тобто в Міністерстві з’явиться ще й фонд. Стільки надбудов потрібно?
— Це не в Міністерстві. Він може бути при Міністерстві, а може бути прийняте якесь інше рішення. Ми будемо працювати з депутатами Верховної Ради, щоб усе це було прозоро, щоби не думали, що ці надлишкові засоби та майно, яке буде реалізуватися, будуть використані непрозоро.
Фонд — це інструмент, який буде допомагати. Оборонно-промисловий комплекс на сьогодні потребує серйозних інвестицій. І реформа власне й робиться для того, щоби ми залучали ці інвестиції. Вони можуть бути залучені за рахунок створення нормального функціонального бізнес-середовища — акціонерні товариства, холдингові компанії, які зможуть продавати акції потенційним інвесторам під керівництвом держави. Додатковим джерелом реформи та розвитку ОПК має бути цей Фонд.
На сьогодні бюджет, на превеликий жаль, не може забезпечити ту потребу в оновленні станкового парку, в оновленні технологій, яких на сьогодні потребує наша оборонна промисловість. Тому ми змушені шукати додаткові резерви, які ми могли б залучити саме до фінансування оборонно-промислового комплексу.
— У якій складовій у цьому ланцюжку найбільші корупційні ризики? Ми чуємо, що оборонка мало отримує, а насправді в НАБУ відкриті справи по схемах, коли з бронетанкових заводів виводили мільйони.
— Насправді корупційна складова може бути присутня будь-де, зокрема і при реалізації надлишкового майна. Якщо ми будемо робити реструктуризацію підприємства, а це, безумовно, треба робити, то будуть вивільнятися площі. Куди ці площі діватимуться, хто їх контролюватиме — це все питання. Безумовно, тут може бути корупційна складова, якщо робити це не під контролем суспільства, а якимись закритими схемами та методами. Тому тут має бути парламентський контроль, контроль громадських організацій — яким чином ми плануємо здійснювати саме такі дії.
— Тобто схеми на сьогодні ще немає? Ці підприємства будуть передані Фонду держмайна. А далі?
— Ті, що вже передані, там взагалі немає активів. Щодо наступної партії підприємств, ми хочемо щоби ці активи були передані та потім продані. Ці кошти вже будуть залучені для розвитку нашої промисловості.
— Покрокової схеми поки немає?
— Поки що немає. Вона зараз у стадії розробки, і ми готові до спілкування з юристами, з фінансистами, з народними депутатами, щоби ми виробили цей механізм. Щоби він був чітко зрозумілий, прозорий, і ні в кого не виникало ніяких бажань використати ці кошти. Є світові приклади. Туреччина також йшла подібним шляхом. Я не кажу, що ми, як держава, маємо цей приклад наслідувати повністю, але все позитивне, що є в наших партнерів, ми маємо враховувати. І ми будемо це робити.
— Законопроект № 3822 "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" депутати проголосували в першому читанні. "За" проголосували лише 227 нардепів — на 2 голоси більше, ніж небхідний мінімум. Яке ваше ставлення до цього законопроекту?
— Насправді процес ухвалення цього закону має свою історію. Сам проект був розроблений фахівцями "Укроборонпрому", Мінекономіки та нардепами ще до створення нашого Міністерства. Коли відбулося моє призначення на посаду, ми зібралися в профільному комітеті Верховної Ради та домовилися про створення робочої групи, яка мала доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням тих реалій, які склалися на момент утворення Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості. Така робоча група була створена, її очолює перший заступник міністра. У ній працювали й народні депутати, і секретаріат комітету, і представники "Укроборонпрому". Зрештою, робота велася протягом 2–2,5 місяців.
Мабуть, не всі зауваження Міністерства й побажання "Укроборонпрому" були враховані, але ми спільно з депутатами дійшли до якогось компромісного варіанту, який зрештою був представлений на розгляд Верховної Ради. Якраз тоді весь цей негатив, який відбувся у відносинах міністерства і "Укроборонпрому", був зокрема пов’язаний із підходами до проекту закону. Після того, як був призначений новий очільник державного концерну, ми вийшли на спільну позицію про те, що ми рухаємося далі вперед. Нічого ідеального у світі, усе потребує доопрацювання й покращення.
— Вас не влаштовує, що буде друге читання, що внесуть правки?
— Я не можу говорити, що нас щось не влаштовує. Є позиції, які б ми хотіли в цьому законі посилити. Це насамперед стосується ролі Міністерства в процесах, які пов’язані з реформуванням підприємств "Укроборонпрому". Я вважаю, що держава, в особі центрального органу виконавчої влади, який відповідає за цю політику, має мати більш серйозний вплив, і це більш конкретно повинно там звучати. Я сподіваюся, що народні депутати підтримають таку позицію, і ми на друге читання отримаємо трошки іншу версію цього проекту закону.
— На адресу вашого Міністерства лунають закиди, що воно бажає підпорядкувати авіабудівні заводи напряму "Укроборонпрому". Це правда?
— Так, це правда. Коли ми розглядали процес реформування оборонної промисловості, доповідалося це і президенту України, і прем’єр-міністру. Було розуміння, що ми рухаємося в напрямку створення структури на базі тих підприємств, які на сьогодні є в складі "Укроборонпрому" та які підпорядковані Державному космічному агентству України. Першим етапом є корпоратизація тих підприємств, які будуть складати основу ОПК, які не підуть на приватизацію. На базі цих корпоратизованих підприємств будуть утворені холдингові компанії за напрямками. Зокрема, коли йшла мова про державну компанію "Аерокосмічні системи України", передбачалося, що холдингові компанії, пов’язані з "Антоновим", "Авіадвигунобудуванням" та Державним космічним агентством, утворять ракетно-космічний центр "Південний".
Таким чином, якщо процес трансформації "Укроборонпрому" мав іти в напрямку до оборонних систем України, то авіаційні підприємства, які повинні були скласти основу компанії "Аерокосмічні системи України", мали б контролюватися Міністерством. Це долучення частини підприємств космічного агентства та підприємств, які виходять з оборонних систем в іншу холдингову компанію.
Авіаційні профспілки виступали за те, щоби негайно вийти з "Укроборонпрому" та перейти до Міністерства. Їхня позиція була зрозумілою, тому що ті кошти, які той самий "Антонов" перераховував на утримання державного концерну, з кожним роком ставали все більшими й більшими. Якщо проаналізувати цю динаміку, то у 2018 році це було на рівні 19 млн, у 2019 — 37 млн, у 2020, до утворення міністерства, — 50 млн, а вже після появи міністерства — 100 млн вони перерахували. І далі цей процес продовжувався, тому, звичайно, колективи були не дуже задоволені та висловлюють таку позицію.
Але на сьогодні ухвалене таке рішення — і ми його виконуємо - що трансформація та корпоратизація авіаційних підприємств буде здійснюватися під керуванням держконцерну "Укроборонпром".
