У вівторок, 18 травня, Верховна Рада на своєму позачерговому засіданні звільнила трьох міністрів уряду Дениса Шмигаля - міністра охорони здоров'я Максима Степанова, міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Ігоря Петрашка і міністра інфраструктури Владислава Криклія. Проте, призначити їм заміну поки що не вдалося. Як і коли завершиться ротація в Кабміні - читайте в матеріалі "Апострофа".
Заміна на заступника
Незважаючи на деякі побоювання експертів, звільнення опальних міністрів відбулося досить швидко і впевнено. Спочатку народні депутати відправили у відставку міністра інфраструктури Владислава Криклій (284 нардепа), потім підтримали відставку міністра розвитку економіки і торгівлі Ігоря Петрашка (за - 280 нардепів). Завершилася серія відставок звільненням міністра охорони здоров'я Максима Степанова. За це рішення проголосували 292 нардепа. Серед трьох відставлених міністрів найбільшу увагу прикував до себе Максим Степанов, адже від Ігоря Петрашка і Владислава Криклія не очікувалося якоїсь фронди, вони написали заяви про звільнення ще минулого тижня.
"В принципі, ОП впорався без проблем. Степанов дещо недооцінив свою токсичність. Не знаю, чи правду пишуть про гроші, які пропонували, але ніякої політичної доцільності не голосувати за його відставку не було. Справа в тому, що згідно соціології, Степанов більш відомий, ніж Шмигаль: вакцинація і боротьба з коронавірусом, все це це пов'язують з його прізвищем. Тому депутати виходили ще й з того, що, якби не проголосували, могли викликати вогонь на себе", - говорить "Апострофу" політолог Олексій Голобуцький.
З ним солідарний Володимир Фесенко, який вважає, що по Степанову ніяких сенсацій не відбулося. Вся справа в тому, що вже досить давно в парламентському середовищі, соціальних мережах, в експертному співтоваристві виникла значна кількість критики щодо міністра через ситуацію з вакцинацією, та й з багатьох інших питань. Десь були об'єктивні причини для звільнення, десь були явні провали і помилки самого міністра. Токсичність Степанова стала вирішальним фактором у вирішенні в Офісі президента. Посилило конфлікт з Офісом і те, що Степанов став в позу і не захотів йти, каже експерт.
"Степанова я очікую побачити в політиці. По відношенню до нього є симпатії - причому, парадокс екс-міністра полягає в тому, що йому симпатизують деякі люди з ОПЗЖ і в той же час ті люди, які були при владі після 2014 року. Він не став такою одіозною фігурою як Уляна Супрун і особливо не зачепив суспільство, він - класичний адміністратор-бюрократ від медицини. Йому не вистачало, мені здається, щирості, живої людської активності. Крім того, як я розумію по темі закупівель вакцини він увійшов в дисонанс з Офісом президента, це в підсумку його і згубило. Це, до речі, урок для всіх: коли ти занадто думаєш про самопіар, то успіх не приходить. Він приходить, коли ти перш за все виконуєш свою роботу, але при цьому не забувши про самопіар", - говорить Фесенко.
На те, що Степанов максимально намагався втриматися в кріслі міністра, пішовши на конфлікт з Банкової, звертає увагу і політолог Олексій Буряченко.
"Степанов максимально намагався втриматися на своїй посаді, переконавши деяких членів профільного комітету, які до цього були абсолютно лояльними Офісу президента. Результати 7 - за, сім утрималися, і 1 проти, говорили про те, що Степанов все ж має певні позиції серед депкорпусу. Але він переграв сам себе, тому що до голосування вже в залі ОП підготувався максимально, переконавши навіть тих депутатів, які мали відповідні сумніви щодо Степанова", - зазначив експерт.
На думку Фесенка, головними факторами при призначенні нового глави МОЗ є боротьба інтересів, а також незакінчена реформа, яка дуже неоднозначно сприймається, а тому будь-якій людині на цій посаді буде вкрай складно.
"У Віктора Ляшка - складна ситуація: він сприймається як представник ліберального табору, а це теж може викликати критику. Не всі депутатські групи, які традиційно підтримують "слуг народу", можуть підтримати його кандидатуру. Він був у фаворі у президента, особливо рік тому, а потім відношення до нього стало досить критичним. У принципі свою роботу він робить: він вміє спілкуватися, не викликає відторгнення, має якусь живинку, є якась емоційність людська, це йому може допомогти. Команді Зеленського треба відповідально підійти до голосування, щоб забезпечити результат, щоб не було збоїв", - вважає Фесенко.
Ухід Криклія і прихід Кубракова?
Прямо протилежної ситуації зі Степановим Фесенко називає відставку міністра інфраструктури Криклія, який йшов під оплески, а на його сторінці в Facebook було дуже багато позитивних відгуків в тому числі від "слуг народу" і від представників опозиції.
"Криклій я думаю не загубиться, напевно, буде працювати, а хто знає - може і повернеться у виконавчу владу, я цього не виключаю. На мій погляд, він - талановитий адміністратор, здатний хлопець", - зазначив Фесенко.
Можливого наступника Владислава Криклія, Олександра Кубракова, вважають одним з улюбленців президента. "Велике будівництво" - це один з проектів, який подобається президенту Зеленському та він особисто опікується ним, кажуть, що він знайомий з Кубраковим і добре оцінює його діяльність. Тому його і міністром висунули, хоча сам Кубраков не дуже хотів. Але я не виключаю, що при призначенні Кубракова опоненти президента будуть говорити про корупцію в дорожньому будівництві. Тим більше, було перерозподіл коштів з ковідного фонду на дороги. Тому критика на адресу цього міністра буде, але з огляду на позицію президента, консолідовано проголосує фракція "Слуги народу". Так, і в цілому, голоси за його призначення будуть проявом лояльності до президента", - додав експерт.
Сумнівається в компетенціях майбутнього міністра інфраструктури Олексій Бурченко, який вважає, що будівництво доріг, яким той займався - тільки маленький елемент в питанні напрацювання і реалізації державних політик в сфері розвитку інфраструктури та інфраструктурних проектів.
"У мене є обґрунтовані сумніви, що кандидат в міністри дійсно може як формувати цю політику, так і відповідно її реалізовувати. Хочеться почути від кожного з міністрів і від прем'єр-міністра, який буде пропонувати їх на посади, бачення плану стратегії розвитку своїх галузей, і як прем'єр-міністр зможе його інтегрувати в план розвитку стратегії країни в цілому. Якщо це не буде представлено або буде представлено просто формально, то ніякого сенсу в замінах в Кабміні я не бачу", - говорить експерт.
Економіка: податківця замість Петрашка?
Звільнення Ігоря Петрашка з поста міністра економіки практично не викликало жодних емоцій. Його ключова проблема полягала в тому, що якоїсь особливої роботи не побачили - міністра просто не було в інформаційному полі.
"Петрашко - якийсь "блідий" міністр. Там якраз в умовах кризи треба було демонструвати свою активність, ініціативи, бути мотором економічної політики, а він був в тіні і в прямому і в переносному сенсі", - говорить Фесенко.
Сказати, яким міністром стане можливий наступник Петрашка, нинішній глава ДПС Олексій Любченко, складно. З одного боку, він має досвід в адміністративній діяльності, але з іншого - чи зможе він стати стратегом і ефективним координатором по виробленню нової економічної політики на посаді віце-прем'єра - невідомо.
"Тобто може бути ситуація, коли Любченко, якщо його відразу висунуть на віце-прем'єра, зможе взяти на себе тягар управлінських завдань. У Гройсмана в уряді міністр економіки Кубів був першим віце-прем'єром. Свого часу, наприклад, в першому уряді Азарова таку роль виконував Клюєв. Він просто був головним орговиком, тягнув поточну роботу уряду. Може, Любченко буде виконувати цю роль. Тобто не так займатися якоюсь стратегією. Але питання тоді - хто займеться стратегією, тому що треба думати про стратегію економічного зростання?", - зазначає політолог.
Більш скептичний щодо кандидатури майбутнього міністра економіки Олексій Буряченко, який вважає, що людина, яка розбирається в зборі податків і зборів, є фінансистом, а не економістом.
"Фінанси є тільки однією зі складових економіки і далеко не найперша, якщо ми говоримо саме про державне регулювання. Тому у мене є обґрунтовані сумніви, що Любченко в межах своєї компетенції і життєвого досвіду зможе стати ефективним міністром економіки", - говорить Буряченко, відзначаючи , що "чистий" віце-прем'єр підійшов би Любченку більше.
"Якраз на позиції віце-прем'єра Любченко, можливо, себе краще реалізував, як би це парадоксально не звучало, оскільки позиція віце-прем'єра передбачає координаційну функцію багатьох міністерств. Якщо Любченку поставити задачу ефективного збору податків і боротьби з тінню разом з деолігархізацією, і якщо він зможе на позиції віце-прем'єра ефективно координувати міністерства і силові структури, саме там ця людина буде ефективною, що дозволить реалізувати максимально потенціал вміючого ефективно збирати податки чиновника", - говорить експерт.
А Любченко як міністр економіки - це не зовсім виграшна історія, вважає він.
"Мінекономіки це робочі місця, це стратегічні галузі, в Україні це не завжди про прибуток, а скоріше про реалізацію державних політик і Конституції України, в тому числі її соціальної функції", - підсумовує Буряченко.
Утім, схоже, в Офісі Зеленського з прізвищами кандидатів на вакантні посади визначилися. А значить, трьох нових міністрів все-таки призначать, хоч і не зовсім як по маслу. Банковій доведеться пообіцяти кожній групі "слуг", а можливо і ситуативним союзникам поза монобільшістю якісь "плюшки". Без них процес може зупинитися...
