Це день, коли ми згадуємо, ким ми є і заради чого стояли.
Для мене цей день завжди буде особливим. У 2013-2014 році я брав участь у Революції Гідності – у Харкові біля Тараса та в будівлі ОДА й у Києві на Майдані Незалежності.
Бачив, як люди різного віку й професій виходили не заради гасел чи політичних партій, а заради власної гідності, свободи та права жити у вільній країні. Бачив страх і рішучість, холод і теплі долоні незнайомців, які тримали один одного, щоб не дати темряві поглинути нас.
Тоді ми всі відчули головне: гідність – не абстракція, а особистий вибір. Свобода – не подарунок, а відповідальність.
Сьогодні, у час великої війни, ці слова мають ще більшу вагу. Ми знову боремося за те саме – за право бути собою, за право України існувати. Але тепер ми платимо набагато більшу ціну. І тому пам’ять про Майдан – не тільки про минуле, а й про продовження нашої боротьби зараз.
Кожен із нас несе частинку того вогню, який запалили на Майдані. Він не згас – він став сильнішим, загартованим війною. І поки ми тримаємося за свою гідність, свободу та взаємну підтримку, Україну неможливо зламати.
Слава всім, хто стояв тоді.
Слава всім, хто бореться зараз.
Слава Україні.
Джерело: facebook.com/glushkoua
