Вельми непростий для України 2021 підходить до фінішу. У ньому ми бачили політичні війни, важливі відставки та призначення та боротьбу, що посилюється, за рейтинги як з боку влади, так і опозиції. "Апостроф" зібрав найважливіші політичні події за минулий рік.
"Ожила" Рада безпеки
У лютому на українську політарену повернулася Рада національної безпеки, яка раніше була своєрідним почесним зісланням або пенсією для вищих держчиновників. Рада безпеки, яка ніколи не використовувалася як інструмент політичної боротьби або репресій, почала вводити санкції проти різноманітних компаній і фізосіб в обхід судів. Під "каток" потрапили чинні та колишні політики, екс-чиновники, бізнесмени, контрабандисти, крадії у законі та журналісти.
Перша ж хвиля санкцій проти нардепів Тараса Козака та кума Путіна Віктора Медведчука стала відчутною підмогою для зростання президентського рейтингу та ґрунтом для тверджень експертів про спроби Зеленського залучити на свій бік частину патріотичного електорату, який не сприймає Порошенка. Щоправда, реальними успіхами щодо доказу держзради Медведчука у суді влада так і не змогла похвалитися, досягнувши лише його домашнього арешту. Втім цього вистачило, щоб серйозно послабити кремлівського фронтмена в Україні.
Крім відсутності реальних посадок, дуже скоро стало ясно, що махали "санкційною шашкою" в РНБО в досить рендомному порядку, і при складанні проскрипційних списків припускалися помилок. Більше того, представники команди влади відкрито визнали, що ці помилки були пов'язані з корупцією в правоохоронних органах. Внаслідок санкції як "пожежний" інструмент, рідко підкріплений кримінальними справами, був розкритикований як ззовні, так і всередині України.
Засідання РНБО
Боротьба з олігархом
Практично весь рік Банкова піарила свою ініціативу щодо боротьби з вітчизняними товстосумами, яка мала вилитися у прийняття двох законодавчих ініціатив. Перша з них передбачала створення списку олігархів виходячи з певних критеріїв, а друга – мала підвищити для олігархів податки для товстосумів. "Слуги" досить довго і непросто збирали голоси для обох проектів, а незгодних навіть виключали із фракції.
При цьому наявність прийнятого "антиолігархічного" закону зовсім не гарантує, що він виконуватиметься. Швидше за все, олігархи незабаром стануть "звичайними бізнесменами" та "інвесторами", формально переписавши своє майно, а також медіа-активи на "прокладки". Головна проблема Банкової – інституційна. Протидіяти загрозливій активності "господарів життя" мають АМКУ, НАБУ, САП, БЕБ та низка компетентних органів, а реєстрами війни не виграють. Що ж до податкового проекту, то він у результаті "правильної" обробки був досить відчутно вихолощений, переклавши частину податкового навантаження на звичайних українців.
Згадані ініціативи спровокували конфлікт Зеленського із найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим. Під час посилення протистояння президент навіть анонсував держпереворот, до якого нібито був причетний Ахметов. Нічого в результаті не сталося, але відносини між сторонами зіпсовані всерйоз та надовго.
Проте Зеленський і Ахметов поки що обмінюються попереджувальними пострілами і демонструють один одному свої можливості, а не атакують. Водночас, відкрита сварка із власником значної частини українських ТЕС та обленерго на тлі вугільного дефіциту викликає побоювання щодо можливих проблем під час опалювального сезону.
Рінат Ахметов
Вигнання Разумкова
Гучна "антиолігархічна" кампанія влади припала не до смаку не тільки неугодним владі товстосумам, а й деяким відомим членам Зе-команди. Конфлікт Банкової з керівництвом Верховної Ради восени переріс у відставку Дмитра Разумкова, який очолював парламент, а також був першим номером "Слуги народу" на позачергових парламентських виборах 2019 року. Поза всяким сумнівом, взаємні претензії між Разумковим і Банковою з'явилися ще задовго до початку "деолігархізації": спікер часто протистояв спробам більшості виносити на голосування різноманітні "корисні" ініціативи в обхід такої умовності, як регламент Верховної Ради і відкрито висловлював незгоду з лінією Банкової.
В результаті після своєї відставки він створив міжфракційне об'єднання "Розумна політика", до якого приєдналися пара десятків "слуг", похитнувши позиції монобільшості. Разумкова відразу почали називати новою опозицією, він з'явився на радарах соціологів, "відкусивши" у президента 7-8% рейтингу. Втім, поки що екс-спікер не визначився з політичним позиціонуванням, але щипати рейтинг "зелених" він цілком здатний. Тим більше, що він став завсідником каналів Ріната Ахметова, допомагаючи йому атакувати Банкову.
Дмитро Разумков
Переформатування Кабміну
Численні ротації у технократично-безликому Кабміні теж певною мірою привертали до себе увагу українців. Упродовж року пройшли дві хвилі звільнення міністрів. Перша з них пройшла у травні, під неї підпали міністр інфраструктури Владислав Криклій, міністр економіки Ігор Петрашко та голова МОЗ Максим Степанов, яких замінили, відповідно, Олександр Кубраков, Олексій Любченко та Віктор Ляшко.
Своєрідним проміжним етапом очищення Кабміну можна вважати звільнення у липні "вічного" міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який обіймав цю посаду понад 7 років. Колишній бізнесмен, який буквально зріс із системою, залишив у МВС безліч своїх призначенців і пішов без відкритого конфлікту з владою, почавши критикувати Банкову вже після свого відходу.
Арсен Аваков
Друга хвиля звільнень міністрів сталася у листопаді. Звільнили п'ятьох членів Кабміну: міністра оборони Андрія Тарана, міністра екології Романа Абрамовського, першого віце-прем'єра – міністра економіки Олексія Любченка, міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олега Уруського та міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резникова, оборони. При цьому на місце Резнікова Рада обрала депутата від "Слуги народу" Ірину Верещук. Певний "електоральний марафет" Зе-команда при цьому навела - тобто негативних персонажів скинули, нових - поставили, Але наскільки ефективна така ротація - покаже час.
Реформа правосуддя
У поточному році було продовжено одну з найважливіших реформ - судову. У середині липня Верховна рада ухвалила законопроект №5068 про реформу Вищої ради правосуддя. Він передбачає перевірку на чесноту членів ВРП Етичною радою, в якій вирішальний голос мають міжнародні експерти, а також змінює порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Закон зустрів запеклий опір з боку суддівського корпусу, і, власне, самого ВРП: через Верховний суд було подано подання до КС про перевірку закону про ВРП щодо його відповідності Основному закону, рішення КС поки що немає. Як, до речі, немає і розв'язки конфлікту між самим КС та президентом Зеленським, який звільнив суддів Олександра Тупицького та Олександра Касмініна, та спробував призначити на їхні місця нових суддів. Тобто боротьба за верховенство права у її специфічному українському розумінні триває.
Олександр Тупицький
Варто зазначити, що у 2021 році результативністю не порадувала не лише судова, а й антикорупційна вертикаль. Так, вже фактично півтора роки триває конкурс на голову САП – інстанції, яка є ключовою для обґрунтованого звинувачення корупціонерів у суді. Останні кілька місяців пройшли всі необхідні етапи відбору, які виграв детектив САП Олександр Клименко. При цьому безрезультатно пройшли вже кілька засідань конкурсної комісії, яка, не затверджуючи невигідної влади переможця, потребує дедалі більше документів, які не передбачені процедурою.
"Плями" на репутації влади
Цього року було оприлюднено два гучні міжнародні розслідування, які так чи інакше вплинули на ситуацію в країні. У листопаді Bellingcat нарешті опублікував розслідування про зрив спецоперації із затримання Україною членів приватної військової компанії "Вагнера", які брали участь у бойових діях на Донбасі.
На завершальному етапі влітку 2020 року спецоперація зірвалася. За день до затримання "вагнерівців" Володимир Зеленський домовляється з Росією про припинення вогню на Донбасі. За словами колишнього керівника ГУР Міноборони Василя Бурби, голова Офісу президента Андрій Єрмак від імені президента наказав перенести затримання вагнерівців на тиждень. В результаті їх затримала Білорусь та вирішила передати не Україні, а Росії.
Андрій Єрмак
Ще одне гучне розслідування – Pandora Papers. Протягом року понад 600 журналістів зі 117 країн, зокрема з України, вивчали конфіденційні файли про офшори, пов'язані з нинішніми та колишніми світовими лідерами. У документах Pandora Papers фігурують також президент Володимир Зеленський та його найближче оточення.
За даними журналістів, Володимир Зеленський та його соратники могли бути причетні до переказу 40 млн. доларів від структур, пов'язаних з олігархом Ігорем Коломойським. Так, стало відомо, що навесні 2012 року "кварталівці" зареєстрували понад десять фірм на Британських Віргінських островах, Белізі та Кіпрі. Серцем схеми стала фірма Maltex Multicapital Corp, розділена порівну між фірмами Зеленського, братами Сергієм та Борисом Шефірами та сценаристом студії "Квартал 95" Андрієм Яковлєвим. Щоправда, інформація про володіння керівництвом держави офшорами не здобула якогось визначального впливу на рейтинги влади – мабуть, розчарування у її діях і так було достатньо.
Ігор Коломойський
2021 рік, що минає, закінчується в дуже тривожній обстановці – зростають ціни на енергоносії, зупиняються виробництва, є очікування "гарячої війни" з Росією. Поки що влада не має відповідей на те, як вийти з кризи, але є припущення, що буде знайдено якісь тимчасові рішення, які в короткостроковій перспективі загасять жах того, що відбувається, і навіть на якийсь час піднімуть рейтинги влади. Але через якийсь час затушовані проблеми повернуться і з подвоєною силою нагадають українцям, що прості рішення та навіть спеціально створені для цього офіси – не панацея.
