Минуло два тижні з моменту підлого нападу Росії на Україну. Незважаючи на плани Кремля провести бліцкриг, захопивши країну за лічені дні, путінські вандали виявилися нездатними взяти жоден обласний центр, за винятком Херсона, жителі якого, втім, не підкорилися загарбникам. На 9 березня у Москві було заплановано закінчення військової операції із захоплення України, встановлення маріонеткового уряду з членів ОПЗЖ та парад перемоги на Хрещатику. Про те, чому провал Кремля посилюватиметься надалі, читайте у матеріалі "Апострофа".
Скромні результати Кремля
Ситуація на фронтах стабілізувалася: наші збройні сили дають відсіч у всіх напрямках, зокрема, на півдні, під Харковом та Києвом, а також у Луганській та Донецькій областях. На півдні країни противник утримує кордон від Херсона до Розівки. А от спроби форсувати річку Південний Буг ворог успіху не мав. У самому Херсоні окупанти намагаються запровадити поліцейський режим, для чого на Херсонщину ввели підрозділи Росгвардії, вони вже затримали понад 400 громадян України. Тим не менш, місто не здалося досі, а окупантів ще чекають там неприємні сюрпризи.
У Південнобузькому районі агресор утримує кордон від Херсона до Каховки. Окремі підрозділи були зупинені на північний схід від міста Миколаєва вздовж річки Інгул.
На Волинському напрямку противник не наступає, проте ймовірність диверсій на військових об'єктах та об'єктах цивільної інфраструктури у Рівненській та Львівській областях досі висока.
На Поліському напрямку противник діє силами окремих підрозділів зі складу 29, 35 та 36 загальновійськових армій. Після невдалого наступу значна кількість підрозділів окупантів зазнала втрат. Втім, бойову техніку супротивник не евакуює. Не виключено, що це зробити вже неможливо: не лише через її несправність (а з логістикою у росіян - явні проблеми), а й через те, що багато бронетехніки застрягло в болотах.
Провалюються спроби противника силами танкових груп підійти до Києва з лівого берега. Ворог зазнав втрат на підступах до Чернігова та інших північно-східних напрямків. І хоча росіянам вдалося обійти місто, і навіть перейти через річку Трубіж, заблокувавши автотрасу Е95 у районі Залісся, розтягнуті комунікації вбивають усілякі спроби наступу.
На Слобожанському напрямку противник намагається утримати кордон від Сєвєродонецька до Сум. Основні зусилля ворог зосереджується на спробі оточити Харків із метою вийти на межу по річці Дніпро. Але й тут успіхи окупантів за два тижні більш ніж скромні. Харків стоїть, Суми – теж.
Крах ворожого наступу та його наслідки
За оцінками військових та експертів, жодної мети ворогові досягти так і не вдалося, "бліцкриг" повністю провалився. Втративши темп, Росія перейшла до "війни інфраструктур", зробивши ставку на варварські бомбардування та обстріл крилатими ракетами. Під удар потрапляють будь-які цілі: від військових об'єктів, до приватних будинків, церков, а також дитячих садків та медичних закладів. Останній жахливий приклад - бомбовий удар по дитячій лікарні та пологовому будинку в обложеному Маріуполі, 9 березня.
Мета таких ударів – руйнація економіки, терор місцевих жителів, формування потоків біженців. Кремль намагатиметься взяти під контроль стратегічні об'єкти та комунікації, а менш важливі об'єкти стануть мішенями для бомбардувань.
Крім того, за словами військового експерта Сергія Згурца, зараз агресор реалізує стратегію, яка полягає у перегрупуванні сил та коштів. Тобто завдання з блокування таких міст як Київ, Харків, Чернігів, Маріуполь, Миколаїв – залишаються, але на це не вистачає сил, тому й відбувається перегрупування.
"Найзагрозливіші моменти для нас зараз – це збереження потенціалу ворога для наступу на Київ, який він прагне оточити. Складною залишається і ситуація на півдні країни. За моїми оцінками, після перегрупування в другій хвилі наступу противник ширше використовуватиме артилерію та авіацію з некерованими боєприпасами, адже потенціал високоточних засобів ураження обмежений з погляду їхньої кількості та вартості", - вважає Згурець.
З ним згоден директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, який вказує на те, що противник довго намагався захопити ключові адміністративні центри, щоб вести переговори з сильної позиції, але це йому не вдалося.
"Коли захопити великі міста не вдалося - Росія перейшла до іншої тактики - розстрілу мирного населення, знову ж таки з метою змусити Україну до переговорів у невигідних умовах. Оскільки тактична фантазія ворога вичерпана - він продовжуватиме діяти за тією ж схемою, збільшуючи кількість ракетних та авіаударів Також він спробує підвести сюди додаткові людські резерви. Щоправда, їх у лінійних частинах залишилося небагато, а оголошувати мобілізацію Путін не хоче. Тому стоїмо, відіб'ємо атаки і потім підемо у контрнаступ", - вважає Сунгуровський.
На думку члена парламентського комітету з нацбезпеки, оборони та розвідки нардепа Сергія Рахманіна, поки що важко давати прогнози навіть на найближче майбутнє, але перші підсумки можна підбити.
"Як я й казав раніше, широкомасштабна агресія Росії можлива лише якщо Путін втратить зв'язок із реальністю - саме так і сталося: весь світ побачив, що таке Путін і Росія. Спочатку російській армії відводилося два тижні на повне встановлення контролю над Україною, проте з обласних центрів захоплено лише Херсон, який перебував у складнішому становищі через близькість до Криму. В іншому ситуація стабілізувалася, збройні сили дають відсіч у всіх напрямках, у тому числі на півдні, а також під Харковом та Києвом", - каже нардеп "Апострофу".
Зрозумівши, що опір ЗСУ не вдається зламати швидко, а "бліцкриг" провалився, роснацисти намагаються закріпитись на нинішніх позиціях, оточити міста, які не вдалося захопити. Також агресор розстрілює житлові квартали великих міст, зриває евакуацію з міст, де ситуація є катастрофічною, щоб тиснути на народ і владу. Проте, як зазначає Сергій Рахманін, є одразу кілька причин, які не дадуть ворогові зробити бажане.
По-перше, запасів і ресурсів, які Москва підтягла до кордону - не вистачає на тривалу війну, а вона вже стає такою. Запас боєкомплекту, ПММ, ремонтної бази, продовольства було розраховано приблизно тиждень. Далі планували поповнювати ресурси за рахунок захоплених територій, але багато чого захопити не вдалося, скрізь є опір, тому наступ захлинувся. Розподіл підрозділів ворога по всій території України дуже ускладнює логістику, його частини місцями блоковані, місцями заблукали або ведуть бої, у той час як підвезення ресурсів ускладнюється.
По-друге, ворог деморалізований. Він не очікував такої відсічі ЗСУ та потужного опору мирного населення – проходять мітинги, люди без зброї зупиняють бронетехніку, лягають під техніку.
Проблема в тому, що весь цей фактаж не потрапляє до Росії, тому що вона перетворилася на КНДР, запровадивши найжорсткішу цензуру з часів свого державотворення. Але чим довше ми триматимемося і чим більше в Росію приходитиме трун, тим швидше до росіян дійде те, що відбувається. А бажання їхати в Україну пропаде в більшості росіян.
По-третє, треба віддати належне центральній владі та органам місцевого самоврядування. Децентралізація дала ефект: мери та голови територіальних громад навіть у критичній ситуації намагаються утримувати у належному стані інфраструктуру. Кожен мер робить все, щоб працював газопровід, водогін, підвозилися продукти, а міста функціонували у звичайному режимі, наскільки це можливо.
Захистити цивільних з повітря...
Звичайно, ворог не має наміру відмовлятися від задекларованих цілей. Треба звернути увагу на важливий аспект: досі російська авіація не забезпечила домінування в повітрі. Наше ППО працює. І працює досить ефективно. Очевидно, що надалі росіяни намагатимуться знищити зенітні ракетні комплекси, але шансів на це у них мало.
На думку Сергія Згурца, допомога Заходу у питаннях зброї є вкрай важливою.
"Якщо російське керівництво "закапсулювалося" і далі розширюватиме стратегію ударів по житлових кварталах і мирному населенню – тут має набути чинності допомога від ЄС та США у вигляді техніки та засобів ППО, про це говорять і президент, і міністр закордонних справ, і міністр оборони: якщо не закриваєте небо, то дайте нам кошти, які дозволять це зробити самостійно", - зазначає експерт.
Микола Сунгуровський зазначає, що якби раніше був невисокої думки про українську ППО, то зараз оцінив би ефективність у 10 балів із 5 можливих. Також Україні, як вважає експерт, потрібно вирішити питання постачання літаків.
"По постачанню літаків зараз вирішуються процедурні питання: США можуть поставити свої F-16 у Польщу, може, Словаччину, Болгарію. Варшава, Братислава та Софія в такому разі зможуть поставити нам МіГ-29 та Су-25, але коли це станеться – зараз важко говорити. Що стосується ППО, то поки що окрім "Стингерів" нам навряд чи щось нададуть - немає схеми, за якою це можна було б зробити", - каже експерт.
На наполегливість українських дипломатів у питанні надання нам зброї та засобів ППО звертає увагу Сергій Рахманін. За його даними, зараз використовуються всі канали впливу на західних політиків. Це не лише МЗС, президент та чиновники, але будь-який політик, починаючи з його колег, використовує всі можливості виходу на західних партнерів. Днями Рахманін також спілкувався з американськими політиками для того, щоб допомога нам прискорилася і стала більш ефективною.
Нардеп зазначає, що нам потрібна не просто допомога, а специфічні та дуже дорогі речі, украй необхідні для оборони. Не варто як недооцінювати, так і переоцінювати наші перемоги, бо Росія має мільйонну армію і певний запас міцності та зброї. Те, що ми його знищуємо - не означає, що танки закінчаться завтра-післязавтра.
"Переговори щодо "закритого неба" продовжуються постійно, це зробити вкрай складно. Утім, 24 лютого про такі речі нас навіть слухати не хотіли. Наразі є велика кількість політиків, які намагаються вплинути на уряди своїх країн, щоб досягти такого кроку, тому точку тут ставити рано", - каже Рахманін.
Військові експерти звертають увагу, що нам потрібні винищувачі МіГ-29 для того, щоб відганяти від міст російські бомбардувальники, також ми потребуємо штурмовиків Су-25, щоб працювати по ворожих колонах, до яких не може дістатися артилерія, або немає чітких координат розвідки, щоб їх "накрити". Тут є певні успіхи, партнери стають все більш чутливими до наших побажань, можливо, незабаром завершиться історія з польськими МіГами, і це буде перша ластівка, проте тут є певна проблема.
"Росіяни з першого дня працюють по наших аеродромах, щоб нашим "пташкам" не було звідки злітати і куди сідати. Але ППО працює, авіація працює, і ми можемо розмістити літаки, які нададуть партнери. Щодо надання нам самої ППО тут все складніше – стаціонарні великі та складні комплекси дуже дорогі, і хоча процедури постачання зброї спрощуються, але це робиться нешвидко, але навіть якщо нам погоджуються надати ці системи – потрібно їх якось переправити та вивчити фахівців, адже іноземці не працюватимуть замість нас. Є ще один варіант. Основа нашої ППО – це комплекси С-300, їхня кількість обмежена, а з тих, хто нам може з нами поділитися – Словаччина та Болгарія. Було б добре їх отримати, але не забігатимемо наперед", - повідомляє Рахманін.
Як би там не було, час грає проти агресора. І ми повинні максимально їм заважати, послаблювати їхню боєздатність. Лише після цього можна буде говорити про те, щоб перейти до контрнаступу, щоб викинути путіноїдів з України.
