Останнім часом росіяни мають великі проблеми з комплектуванням підрозділів через величезні втрати у бойових діях. Тому, за даними української розвідки, 5 січня розпочнеться нова хвиля "могілізації" в Росії. Чи вплинуть на неї нещодавні "вибухові" події у Макіївці та Чулаківці, де в результаті успішних ракетних ударів української артилерії загинули сотні мобілізованих росіян, та якою буде нова хвиля "м'ясорубки", "Апострофу" розповів військовий експерт Михайло Жирохов.
Перш за все, варто сказати, що ні масова загибель "чмобіків" у Макіївці, ні аналогічна, але менш відома подія в Чулаківці жодним чином не вплинуть на нову хвилю мобілізації в Росії, про яку говорили міністр оборони Олексій Резніков та начальник ГУР МО Кирило Буданов. Макіївка просто стала яскравим прикладом того, що неодноразово траплялося з російськими "чмобіками" і раніше, ще восени. Просто не уявляю, як це впливає на щось, бо в Росії просто нема громадянського суспільства, яке б вийшло на протести і спробувало якось зірвати мобілізацію – нема кому цього робити.
Якщо говорити про поведінку мобілізованих та російське суспільство, наведу яскравий приклад. Днями стало відомо, що один з "чмобіків" повісився після зґвалтування і жорсткого побиття кадирівцями. Замість того, щоб убити когось, підірвати і втекти, він просто покінчив життя самогубством, маючи при цьому зброю. Який висновок можна з цього зробити? Це абсолютно невільні люди, раби. Вони будуть намагатись якось уникнути мобілізації, "відкосити", виїхати, хоча всі, хто мав гроші вже втік в Грузію, Вірменію, Казахстан тощо. Тобто, спротиву новому призову не буде, і нових макіївок та чулаківок може бути і 5, і 10, при цьому і тисячі загинуть, але суспільної реакції не буде. Не варто порівнювати з нашою ситуацією, коли є громадянське суспільство, і навіть новорічне привітання президента викликає шквал різноманітних відкритих реакцій та думок.
Родичі російських "чмобіків", їх батьки виходять іноді на якісь "протести" не проти війни чи для того, щоб їхні рідні повернулись додому з України. Вони скаржаться і незадоволені тим, що "недовчили хлопців", погано вдягнули чи екіпірували, і то - це досить рідкісні випадки проявів таких реакцій, спрямованих проти командирів, а не проти влади, яка почала війну. Тобто, як в озвученому випадку - "женуть" на підполковника, який розмістив "чмобіків" в ПТУ.
Читайте: Таганрог на горизонті: який шлях оберуть ЗСУ для наступу
Що ж до власне нової хвилі мобілізації росіян – вона, звісно, спрямована не лише на утримання нинішніх рубежів, а й на контрнаступ. Є кілька напрямків, де вони з усією очевидністю будуть намагатись прорвати фронт, щойно зможуть кинути в бій більш-менш збиті підрозділи. Генералам-"м'ясникам" треба чимось оперувати, там же йде мова лише про базову підготовку і найпростішу зброю – це ми вже бачимо по боям під Бахмутом.
Згадана базова підготовка "чмобіків" триває два місяці, але треба враховувати, що вже зараз на полігонах знаходяться 180 тисяч мобілізованих, які скоро підуть на фронт, натомість на полігони піде нова порція мобілізованих, які будуть чекати, поки ті, хто пішов, "сточаться" - втратять 25-30% боєздатного складу. Тоді їм на заміну пришлють нових, тобто це такий собі конвеєр, і з військової точки зору - звичайна практика.
Людського матеріалу на нові хвилі мобілізації у Росії вистачить надовго, враховуючи, що потенціал мобілізації оцінюється приблизно у 20 млн осіб. Звісно, не всі їх можна використати на фронті – є схід, північ, Калінінград і так далі, тилові частини, Кавказ, Середня Азія – весь периметр кордонів. Але, звісно, це достатньо багато.
Зрозуміло, ми не можемо йти на цю гру, яку нам нав'язують росіяни – тобто змагатись у кількості живої сили Київ з Москвою не може, це ж не війна маленької радянської армії проти великої. Тому зараз наші та західні генерали вишукують певні елементи, які дозволять нам, грубо кажучи, обмінювати одну нашу втрату на 9-10 ворожих – саме тому ми просимо більше далекобійної зброї, ракет, важкої техніки, того, що буде вбивати ворога більш ефективно. Найсвіжіша інформація про легкі французькі танки та бронемашини для України свідчить, що ми успішно просуваємося у цьому напрямку.
