З весни минулого року, незважаючи на розпал російського вторгнення, різні соціологічні центри фіксували фантастичний для України показник, коли за опитуваннями щонайменше дві третини були задоволені тим, у якому напрямку рухається Україна. Багато в чому це було обумовлено успіхами ЗСУ, стійкістю народу перед загрозою та зростанням зовнішньополітичного престижу України, яка виявилася здатною зупинити російську "другу армію світу". З того часу ця тенденція тільки посилилася. Чому у суспільній свідомості відбулися такі тектонічні зрушення, в інтерв'ю "Апострофу" розповів директор Інституту соціології НАНУ Євген Головаха.
- Ваші дослідження, Євген Іванович, а також інші соціологічні інституції показують, що в середньому понад 70% українців вважають, що країна рухається в правильному напрямку. Також висока впевненість у перемозі нашої країни. Наприклад, ваші колеги з групи "Рейтинг" вказують, що в перемогу над кремлівськими окупантами вірять близько 95% респондентів. Які причини, на вашу думку, настільки кардинального перелому?
- Справді, за рік війни відбулися кардинальні зміни у суспільній свідомості. Українці, які раніше завжди критично оцінювали стан справ у країні та її перспективи загалом, тепер налаштовані набагато оптимістичніше. І річ не в тому, що українці вважають, що справи йдуть правильно, бо війна. Ні, все набагато глибше.
Наші опитування у 2021 році показували, що кількість задоволених динамікою розвитку країни коливалась у діапазоні 20-30%. 2022 року таких було вже в районі 75%. Люди бачать, як ЗСУ звільнили окуповані території, хоча ще на початку вторгнення окремі "оптимісти" на Заході пророкували, що ми і двох тижнів не простоимо проти величезної країни з величезною армією та ядерною зброєю. Україна стала непорушним бастіоном, який захищає цивілізацію від нового кремлівського варварства. Українці все це бачать та розуміють.
Читайте також: Зупинимо окупанта там, доки він не увірвався до нас: чому українцям не варто уникати мобілізації
Також на такі настрої впливає і зростання зовнішньополітичного престижу країни, адже Україна в очах цивілізованого світу асоціюється зі стійкістю, сміливістю, рішучістю та кмітливістю. Так, країни НАТО допомагають нам зброєю і грошима, за що їм велике спасибі, але зброя не стріляє сама по собі, і ворог не зомліє тільки від одного її виду.
- З іншого боку, критики таких опитувань справедливо можуть вказати на якісь "методологічні нюанси": частина території окупована (там опитування не проведеш), чимало людей виїхало з країни або переміщуються Україною, "ватники" та русофіли різко замовкли. Виходить, що опитували лише прихильників гасла "Російський корабель, пішов ти на..."?
- Фактор переміщення населення об'єктивно присутній. Є певний відсоток тих, хто відповідає в дусі "за все добре і проти всього поганого", але такі відповіді в дослідженнях були завжди, але раніше ніколи не було "аномальних" показників, коли 85% респондентів пишаються тим, що є громадянами України в наших опитуваннях. Навіть з урахуванням похибки, яка буде у будь-якому дослідженні, дві третини (в районі 70-75%) все одно відповість саме так, що у будь-якому випадку становитиме впевнену більшість.
Те саме можна сказати щодо впевненості у перемозі. Наше опитування у грудні 2022 року показало, що 75,3% повністю впевнені у перемозі, 20,4% скоріше впевнені. Не вірять у перемогу 1,6% і зовсім не вірять лише 0,9%.
- Добре, а як бути з проросійськи налаштованими? "Ватники" до відкритого вторгнення представляли чималу частину електорату.
- Щодо "ватників", то цей контингент нікуди не подівся, хоча багато хто з них на тлі вторгнення, масових військових злочинів російських окупантів та нахабної брехні Кремля почали переглядати свої позиції.
Залишки "ватників" можна виявити з непрямих питань, на які вони відповідають без страху бути виявленими. Наприклад, запитати, яка ідентичність для них є першорядною?
Для порівняння, до відкритого вторгнення РФ близько 60% вважали себе передусім громадянами України. І якщо ви подивіться на колишні рейтинги явно проросійських політиків, то вони постійно впиралися саме в цю стелю.
Тепер ситуація, згідно з нашими опитуваннями, зовсім інша – 79,7% вважають себе саме громадянами України, а з пострадянським простором асоціюють себе лише 1,4% опитаних. Переважно йдеться про старих людей, які сумують за СРСР. Загалом змінюється і фокус сприйняття, коли дедалі менше людей вважають локальну (місто, село, район, область) ідентичність основною, а дедалі більше наголошують саме на загальнонаціональній ідентичності.
- Тобто змінилося ставлення українців до самої держави?
- Так, саме так. Причому змінилося суттєво. Наші опитування показують, що 63,8% позитивно оцінюють перспективи країни, 32,1% оцінюють нейтрально та лише 3,3% оцінюють негативно. Українська держава, незважаючи на багато проблем та вади, виявилася здатною дати відсіч агресору. Виріс зовнішньополітичний престиж. Західні партнери, які нам допомагають, не ставлять прямих умов. Навпаки, до нашої позиції дослухаються. Громадськість бачить, що на світовій арені Україна вперше в історії опинилася серед лідерів.
- Справді, за рік престиж армії та країни виріс суттєво. Не можна таке не помітити, але є "вічна" риса українського менталітету – вічне підозріле ставлення до начальства, недовіра до еліти. Із такими високими почуттями за останній рік щось сталося?
- Сприйняття еліти та її потенціалу у державність будівництві також суттєво змінилося. У дослідженні за грудень 2022 року ми поставили респондентам питання "Чи є в Україні лідери, яким можна довірити владу?" Позитивно на запитання відповіли 60,2% опитаних. "Ні" сказали лише 9,2%.
Для порівняння у 2021 році відповіді були практично діаметрально протилежними: "Так" сказали 25,7%, а "Ні" - 44,2%.
Українці, незважаючи на війну, економічні складності та "вічну" тему корупції, побачили, що серед нас є люди, яким можна довірити владу, і які у складний момент не злякаються і не здригнуться. Війна змінила українців і цей процес уже незворотний.
