Вночі 22 червня пролунав вибух на Чонгарському мосту, який сполучає материкову Україну з Кримським півостровом. Через міст йде комунікація між окупаційною базою в Криму та російськими військами на території Запорізької та Донецької областей. Ситуація частково нагадує історію з минулорічними ударами по Антонівському мосту в Херсоні, але насправді відкриває перед ЗСУ більше можливостей щодо "загону" росіян в оперативне оточення на півострові з перспективою виходу на узбережжя Азовського моря. Подробиці читайте у колонці військового експерта, полковника ЗСУ у запасі Романа Світана для "Апострофа".
Удар по мосту у Чонгарі можна назвати пристрілкою. Дехто вже порівнює його з Антонівським мостом у Херсоні, з яким і почалася деокупація правого берега Дніпра, але тут ситуація у військово-стратегічному плані складніша.
Судячи з характеру пошкоджень на полотні Чонгарського мосту, потужність вибуху становила близько 100-200 кг у тротиловому еквіваленті. Ракета пробила міст і розірвалася вже знизу, тому варіантів може бути кілька. Ймовірно, ударили ракетою GLSDB чи Storm Shadow. Менш імовірно, але все ж таки не варто відкидати варіант, але такий удар можна завдати і плануючою авіабомбою, а також ракетою "Гарпун".
У першу чергу на думку приходять GLSDB і Storm Shadow, оскільки раніше ними вже працювали півднем Херсонської та Запорізької областей.
Читайте: "Крим, ти спиш?" Що означає удар по Чонгарському мосту
Тут важливий сам факт того, що почали бити саме по мостах в окупованому Криму. Чонгарський міст перекритий, серйозні пошкодження. Вантажі, які ним йшли на Мелітополь і далі на окуповані території, перенаправили через Перекоп та Армянськ. У росіян побільшало "плечо доставки", що підвищує для них логістичні ризики. До того ж через Армянськ йде дорога осторонь Херсона, а там для окупантів "глухий кут" - з одного боку Сили оборони України, а з іншого – території, які вони самі ж і затопили.
Окупанти можуть перекидати сили на Мелітополь через маршрут, який вони проклали по Арабатській стрілці через Генгірку (Геніченська Гірка), але там вузька дорога і до неї також можна дістати Storm Shadow.
Але це лише початок. Далі ми побачимо ще удари по позиціях ворога та їхнім логістичним маршрутам у Криму. Почали з Чонгара, але вже зараз слід активно "мацати" так званий "кримський міст" через Керченську протоку. Потрібно рубати саме цю артерію, через яку йде близько 30% усієї російської бойової амуніції для окупаційного контингенту в Україні.
Важливо розуміти, що якщо ми у кількох місцях розсікаємо логістичний маршрут Керч-Феодосія-Джанкой-Чонгар-Мелітополь або, як мінімум, постійно по ньому "молотити", то ми суттєво спрощуємо просування Сил оборони України лінією Оріхів-Токмак. Далі вихід на Мелітополь, але росіяни там окопалися дуже серйозно і діяти в лоб, як "Вагнер" під Бахмутом, нам просто нема сенсу. Ми на відміну від Пригожина, Шойгу, Герасимова та інших малохольних полководців, бережемо людей і техніку, але не втрачаючи при цьому бойовий темп.
Набагато раціональніше почати бити по "кримському мосту". Один хороший удар або серія влучень можуть вивести його з ладу на три-шість місяців, а в кращому випадку взагалі зробити непридатним для використання. Далі слід бити по розв'язках у Феодосії і, особливо важливо – у Джанкої, де у росіян не лише логістичний центр, а й військова база. Відсікаючи Керч та Джанкой, ми залишаємо російське угруповання у Херсонській та Запорізькій областях без надійного тилу.
Учора з'явилася новина про підрив залізничного полотна у Феодосії. Хороша справа, але мости важливіші. Пошкоджену колію – так технічно все влаштовано – ремонтують від кількох годин до двох діб. На війні, звичайно, кожна година дорога, але руйнувати мости вигідніше, тому що відновлювати їх набагато важче.
Якщо ми обрушимо чи пошкодимо міст на Чонгарі і, найголовніше, "кримський міст", то штурмувати Мелітополь навіть не доведеться. Ми обійдемо його зліва і можемо вдарити між Мелітополем та Бердянськом у районі Приморська. Таким чином ми вийдемо на Азовське узбережжя, прорвавши "сухопутний коридор" із Ростовської області РФ до окупованого Криму. У такому разі російське угруповання на півдні опиниться в оперативному оточенні.
Повторюся, починати треба з мостів у Криму, а вже потім заглиблюватись територією Запорізької області у бік моря. Вся літня кампанія для ЗСУ на півдні крутитиметься навколо цих цілей – прорив у бік Азовського узбережжя та вихід до території адміністративних кордонів Криму. За нинішнього темпу у нас до кінця літа має бути вже певний результат. За сприятливого розкладу можемо вийти на лінію Чонгар-Джанкой, розпочавши фізичне звільнення півострова.
Дивіться: "Бавовна" на Чонгарі: з'явилися перші відео з наслідками ударів двома мостами
