Перемога Володимира Зеленського та пов'язаної з ним партії "Слуга народу" на виборах не обійшлася без впливу Кремля. Але неефективні рішення недосвідчених політиків можуть призвести до розколу в провладній партії, процедури імпічменту і навіть нового Майдану. Таку думку висловив "Апострофу" російський фінансист і блогер Слава Рабинович.
Зеленський користується презумпцією довіри, щоб провести ті необхідні реформи, які не встиг або не зміг провести Петро Порошенко. Для цього у нього є всі інструменти. Є влада з унікальним мандатом від українського народу майже в ¾ всіх голосів. Є більшість в парламенті, і це вперше за всю історію України, коли президент, обраний на вільних, чесних, справедливих, демократичних виборах, має демократичний контроль в законодавчому органі. Але таким чином президент Зеленський взяв на себе фактично одноосібну відповідальність за все те, що він зробить або не зробить протягом свого президентського терміну.
Припустімо, що зміст серіалу "Слуга народу" - це і є передвиборні обіцянки Зеленського. У такому випадку український народ у своїй більшості хоче, щоб він виконував свої обіцянки. З огляду на те, що у Зеленського не було конкретної президентської програми - виконував те, що, як йому здавалося, думають люди. Те, що, можна назвати англійським словом perception (сприйняття, - "Апостроф").
Поява великої кількості далеких від політики людей у Раді нагадує мені те, що "ближче до нашого дому", так би мовити. Свого часу, коли створювалася "Єдина Росія" і навіть Дума, туди протягли всяких персонажів, які в нормальній країні, у нормально світі не могли б підійти до списків кандидатів, не кажучи про те, щоб виграти вибори в парламент. Наприклад, борець Олександр Карелін - він досі сидить у Думі. І бог знає, кого там немає. Виходить, що в цьому сенсі Україна відстала від Росії на 20 років і взяла самий ідіотський шкідливий російський досвід. Мені дуже сумно від цього, тому що це знижує ймовірність успішного розвитку України. Це для прогресивної частини російських громадян є катастрофічним сценарієм, перемогою Путіна і програшем усіх нормальних людей у Росії.
Читайте: Зеленський скоро збунтується проти тих, хто хоче ним керувати - Йосиф Зісельс
Щодо партії Віктора Медведчука. Те, що в парламент України - країни - жертви агресії - входить велика фракція, яка бажає співпрацювати з цим агресором, для мене взагалі незрозуміло. З моєї точки зору, вага цієї фракції у Верховній Раді жодним чином не відповідає відсотку українських виборців, які мають такі ж цінності й такі ж погляди. Цей відсоток дуже великою мірою пов'язаний із пропагандистськими меседжами на телеканалах пана Медведчука. Будучи агентом особисто Володимира Путіна, він проводить диверсію проти українських громадян приблизно за тією ж схемою, за якою проводиться диверсія проти російських громадян такими злочинцями, як Дмитро Кисельов або Володимир Соловйов, Ольга Скабєєва та їхні начальники. Медведчук не тільки може вільно їздити в Росію, а й зустрічається з вищим політичним керівництвом країни-агресора. Як таке може бути - повна загадка. Як можна допускати до виборів пособників іноземного агресора?!
Як каже політолог Станіслав Бєлковський, існує "сценарій ЗЕН" - "Зеленський - це ненадовго". Швидше за все, у Путіна дійсно була програма впливу на українські вибори. І якщо не цілком, то частково вона увінчалася успіхом. Відсутність чіткої передвиборчої програми у Зеленського; успіх партії, яка створилася на основі телесеріалу, проходження в Раду некомпетентних людей; другий результат у фракції путінських агентів - це все називається втручанням у вибори, до якого Путін доклав руку.
Але на відміну від Росії, Україна - це не фашизоїдна диктатура. Тому, якщо Зеленський не скористається презумпцією довіри, то, по-перше, з його фракції може вийти велика кількість депутатів, і він втратить більшість. По-друге, може початися процес імпічменту. По-третє, у вільних українців завжди в запасі є механізми виходу на вулицю і зміни влади не через вибори. І самий цивілізований мирний сценарій - просто зміна президента після закінчення п'ятирічного терміну. Цей механізм дуже простий, але в Україні він, на відміну від Росії, працює.
Якщо Україна не бажає вчитися на своїх власних помилках, продовжує бути країною невивчених уроків, то історія буде продовжувати карати Україну доти, поки вона не пройде повністю ці уроки і не вивчить їх. Гарна новина полягає в тому, що в Україні сам механізм проходження невивчених уроків є. У Росії, на жаль, такий механізм не працює. Він, швидше за все, буде працювати в тому майбутньому, яке ми ще всі застанемо, тому що неможливо повернути хід історії назад на невизначено довгий час.
Тому я буду переживати за Україну дуже сильно, якщо доведеться вивчати цей урок ще раз у дуже болісний спосіб. І буду дуже радіти, якщо Україна вже цей урок вивчила і може рухатися далі.
