Усі чекали візиту Петра Порошенка до Штатів і його зустрічі з новим президентом США Дональдом Трампом. Така надія тішила ще й тому, що візит його мав би відбутися перед наміченою зустріччю Трампа з Путіним. Однак поїхав до Штатів міністр зовнішніх справ Павло Клімкін, який переговорив з держсекретарем США Рексом Тіллерсоном і членом Комітету Сенату у закордонних справах та Сенатського українського кокусу Марко Рубіо. Усі зустрічі супроводжувалися заявами американської сторони про повну підтримку України, про необхідність подальших санкцій проти Росії та їх можливе посилення. Характер шаблонності у заявах дуже нагадав часи Обами. Чому замість Порошенка до Штатів полетів Клімкін і про що говорять стандартні заяви американських мужів, розповідає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко.
Перед Павлом Клімкіним ставилося завдання-мінімум: зрозуміти можливості для української сторони у відносинах з США після приходу Трампа. А завдання-максимум – підготувати ґрунт для візиту Порошенка. Наскільки результативним став цей візит Клімкіна – нині дуже важко сказати. Чи будуть якісь особливі досягнення від цієї зустрічі для відносин двох країн, ми побачимо протягом 1-3 місяців. Нині офіційна риторика дійсно виглядає дуже оптимістично. А насправді чогось нового ми не почули, адже звучали ті самі заяви, що санкції будуть продовжуватися, допоки не будуть виконані Мінські угоди, що США будуть підтримувати Україну. Це є свідченням, що США досі не виробили свою позицію щодо України та Росії, вони продовжують курс, закладений за президентства Обами. Але наскільки довго це буде тривати – питання дуже актуальне.
Не виключено, що зараз США чекають конкретних пропозицій як від Росії, так і від України. Для того, щоб підвищити шанс отримати конкретну підтримку, Україні потрібно вносити конкретні пропозиції, які б зацікавили Штати більше ніж, Кремль. Поки що українська сторона не просунулася ані на йоту в плані приваблення інтересу з боку США. Україна не показує якогось інноваційного підходу. Ми намагаємося зберегти старі штампи і з ними будувати майбутні відносини, але це не продуктивно, бо з часом ці штампи підлягають девальвації і перестають сприйматися. Усі на Заході вже втомлені від незмінної риторики України. Від нас чекають якихось конкретних пропозицій, а не закликів до подовження санкцій і підтримки України. Ми повинні показати, на що ми готові піти, показати, що Україна є суб'єктом і здатна себе забезпечити за допомогою власних ресурсів, а не розраховує бути лише реципієнтом чиєїсь допомоги.
Українська сторона дуже сильно розраховувала на візит Порошенка – це правда. Але замість Порошенка поїхав Клімкін, рівень контактів виявився набагато нижчим і, як наслідок, важливість перемовин теж була на невисокому рівні.
Візит українського президента в США був відкладений через деякі зміни, які відбулися в адміністрації Трампа. У лютому радник Трампа - доволі важлива фігура, яка вливає на формування зовнішньої політики Штатів - Майкл Флінн подав у відставку. Пошук нової кандидатури і процеси затвердження відволікли США від міжнародних справ і змусили зосередитися на своїх внутрішньополітичних питаннях.
Треба враховувати і інший фактор: Трамп за півтора місяці свого президенства зробив дуже багато резонансних кроків - це і антиіміграційні укази, і позиція щодо зони вільної торгівлі. Він відчуває дуже сильний пресинг з боку республіканців і демократів, з боку суспільства. І його зустріч з Порошенком відповідно навіть не є другорядним пріоритетом. Для американської сторони така ситуація об'єктивна, бо вони не розглядають відносини з Україною як окремий напрямок. Так було і за часів Обами. Якщо за часів Клінтона й Буша-молодшого Україна була доволі важливим партнером, то тепер приділяти увагу лідеру непріоритетної країни, коли в середині США Трамп викликає дуже багато протиріч, з політичної точки зору не дуже доцільно.
Водночас відкладена і зустріч Трампа з Путіним. І причина аналогічна: адміністрація Трампа все ще знаходиться на шляху розробки своєї стратегії відносно Росії – чи вона буде партнером, противником США чи просто країною, з якою можна розвивати певні відносини.
США відсторонилися від цих зовнішніх питань на невизначений термін. Електорат, який обрав Трампа, чекає від нього більшої уваги до зовнішніх питань. Але адміністрація Трампа досі знаходиться в процесі формування зовнішньої доктрини. І поки єдине бачення відсутнє, в Білому домі намагаються підходити до зовнішніх питань дуже обережно. Навіть якщо порівняти заяви Трампа і його найближчого оточення до інаугурації з тими, які лунають нині, то градус гостроти набагато менший.
Сполучені Штати хочуть, щоб українською кризою займалися європейські союзники. Бо Україна – це Європа, і дбати про європейську безпеку мають Німеччина і Франція, а не Штати, які знаходяться далеко і більше зацікавлені ситуацією в азійсько-тихоокеанському регіоні. США хочуть цей конфлікт перекласти на плечі ЕС та Ангели Меркель.
