Через суперечливу норму про мову навчання в українському законі про освіту Угорщина планує ініціювати перегляд Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Західні сусіди продовжують наполягати, що новий закон обмежує в правах представників нацменшин в Україні, і вимагають переглянути певні його статті. У чому Україна припустилася помилки і що робити далі, "Апострофу" розповів дипломат Василь Філіпчук.
Напруга у відносинах України із західними партнерами спостерігалася уже тривалий час. І ухвалення закону про освіту без проведення консультацій із західними сусідами є порушенням як принципів добросусідства – і певною мірою навіть принципів союзницьких відносин, якщо врахувати, що ці країни нас наскільки послідовно і чітко підтримували в конфлікті з Росією протягом останніх років – так і, я би сказав, проявом непрофесіоналізму з боку української дипломатії. Оскільки очевидно, що ухвалення цього закону, який переводить навчання в численних угорських та румунських школах на українську мову, не може не викликати суперечностей.
З формальної точки зору, угорці, румуни і поляки зараз мають право сказати, що не було проведено з ними жодних консультацій. А мова йде про погіршення прав національних меншин. Хоча, безперечно, якщо подивитися на факти, на румунську меншину в Україні та майже ідентичну українську меншину в Румунії, то у нас 100 [румунських] шкіл, а у них тільки один [український] ліцей, і той з достатньо обмеженими умовами навчання українською мовою. Отже, очевидно, у нас значно більші умови для задоволення національних потреб і для румунської, і для угорської меншин, ніж у наших меншин в обох країнах.
Але мова не про це. Ми говоримо про зменшення доступу до навчання національною мовою – і такі речі потребують дуже чутливої, дуже обережної роботи. Потрібно було спочатку провести консультації, поцікавитися думкою, знайти компроміс і з обома меншинами в нашій країні, і з обома країнами.
Нагадаю, що мова йде про країни, які є повноправними членами НАТО і Європейського союзу. У нас конфлікт, у нас війна з Російською Федерацією, і в цій ситуації входити в конфлікт із західними сусідами – це просто непрофесійно і безвідповідально.
Тому те, що було зроблено, безперечно, є помилкою. Навіть попри те, що в нас є певні аргументи на нашу користь. Адже дійсно створені якісь унікальні умови, коли вихідці з румунських і угорських регіонів Чернівецької чи Закарпатської областей не володіють державною мовою та переважно виїжджають у ці країни для отримання вищої освіти, бо без володіння українською мовою у них обмежені можливості для вищої освіти тут. Це, безумовно, не є нормальним. Але всі ці речі мають вирішуватися виключно у дуже чутливий спосіб, толерантний, з повагою до прав цих людей.
Нам у жодному випадку не можна, щоб на фоні конфлікту на сході з'явилися прояви конфлікту і на заході нашої країни. Тим більше, що ці громади – і румунська, і угорська – певною мірою відділені від українського суспільства, у них є свої спільноти, достатньо гомогенні, які мають власну мову, які дуже активно використовують контакти з Угорщиною і Румунією. Тут є дуже небезпечна грань, яку можна перетнути і отримати повноцінний конфлікт.
Зараз Угорщина та Румунія провели консультації на високому рівні й домовилися про тиск на Україну з метою зміни окремих статей закону про освіту. І дуже добре, якщо вдасться досягти з ними певного компромісу і не залишити це питання неврегульованим тривалий період часу, оскільки, нагадаю, в грудні буде ухвалюватися рішення з приводу санкцій Євросоюзу щодо Росії, в кінці року буде нове обговорення позицій ЄС і НАТО на міністерському рівні. І якщо замість одноголосної підтримки України, яку ми бачили протягом останніх трьох років, ми врешті-решт побачимо, що деякі країни змінили цю позицію, це далеко не зіграє на руку Україні.
Не думаю, що питання цього закону було настільки важливим, щоб саме через це увійти в конфлікт із західними сусідами в такий несприятливий час. Можна було спокійно знайти інший час, інші способи, інші форми врахування їх інтересів і не входити в конфлікт з обома країнами.
