Президент РФ Володимир Путін готує російську громадськість до зливу так званих ДНР і ЛНР. Таку думку висловив "Апострофу" російський політолог Дмитро Орєшкін, коментуючи заяву глави Кремля про миротворчу місію ООН на Донбасі (Путін сказав, що не проти розміщення місії на всій території окупованого Донбасу, але Київ повинен домовитися про це з бойовиками).
Чотири роки поспіль я говорив, що Донбас перебуватиме в якомусь проміжному статусі - на кшталт Придністров'я. Тому що повернути його беззаперечно Україні Путін не може без втрати обличчя. Взяти Донбас під свій патронаж і в свою територіальну структуру беззаперечно він, знову ж таки, не може, тому що це буде супроводжуватися дуже серйозними витратами. Відповідно, тепер питання, в якій саме мірі.
Не варто вірити тому, що каже Путін. Він робить одне, говорить інше і вважає це абсолютно нормальним. Його слова, скоріше, означають якусь роботу з громадською думкою. Він одночасно дає сигнали, що "приєднувати" Донбас не будемо, і що українських військ не допустимо, тому що буде різанина. І найголовніший сигнал - миротворчий: він хоче виступати миротворцем. Що цілком природно, тому що за три роки Росія зазнала дуже серйозної економічної поразки, і населення це відчуває. Воювати далі в Путіна немає ресурсів - ні ідеологічних, ні політичних, ні фінансових, ні навіть військових.
Йому залишається лише маневрувати, що він і робить. Так, йде якась закулісна торгівля зі Сполученими Штатами. На жаль для Путіна, США добре зрозуміли, що з ним треба поводитися приблизно так, як з Кім Чен Ином - домовлятися безглуздо, треба тиснути досить жорстко. В Путіна дуже слабкі переговорні позиції: над ним нависає "Бук", який приїхав з Росії (відповідно, хтось підписав документ про відправлення цього "Бука", з якого збили Boeing MH17 влітку 2014 року на Донбасі), нависають звинувачення у втручанні у вибори в Європі і в США (і вони все правдоподібніші з кожним кроком)...
Зараз його завдання - потроху підготувати так звані ДНР і ЛНР якщо не до тотального зливу, то до якогось пошуку компромісу, головним чином із Заходом. І він потроху відступає, намагаючись не робити це занадто різко, тому що тоді виникне когнітивний дисонанс. Потім нам (росіянам, - "Апостроф"), думаю, навіть розкажуть, що в "республіках" дуже неефективне управління, корупція занадто велика - ось нехай і повертаються до України. Найдурнішими в цій ситуації, природно, виглядають "патріоти" з ДНР і ЛНР.
Мені здається, він потроху починає привчати громадську думку, що, загалом, цей тягар росіянам не по кишені, що ми зовсім не хочемо вбивати братський український народ. А щоб зупинити кровопролиття, потрібно підключити іноземних спостерігачів. Але це все робота з громадською думкою.
Дуже цікаве і складне питання, як реально домовлятимуться Волкер із Сурковим. Тому що Волкер - людина, яка досить ясно розуміє, що тепер від Суркова мало що залежить. Після того, як (екс-ватажка так званої ЛНР Ігоря, - "Апостроф") Плотницького, "обраного начебто всенародним голосуванням", що підписав Мінські угоди, напрочуд легко взяли і викинули з ЛНР, і, до того ж, одразу з'ясувалося, що навколо нього було гніздо отруйних найманців "укрофашистської хунти", будь-якій людині зрозуміло, з ким домовлятися - з тим, хто курирує цих самих лідерів ЛНР-ДНР (а вони сидять на Луб'янці), або з тим, хто від Кремля відповідає за Мінський процес, і його прізвище - Сурков. Але його реальні повноваження і реальний контроль над тим, що відбувається, викликають все більше сумнівів.
Ситуація робиться все менш зрозумілою і все більш безперспективною для того спектра електорату, який сприймає це в термінах патріотизму та боротьби за "русский мир".
Для Путіна громадська думка - об'єкт глибокої і щирої зневаги. Він легко поміняє риторику і легко забуде, що говорив, у той самий момент, щойно у нього з'являться реальні матеріальні можливості, щоб тримати ці території під контролем. Оскільки вони навряд чи з'являться, то є сенс очікувати пом'якшення риторики та підготовки громадської думки до зливу. Але стежити треба не за тим, що він говорить. А за тим, що робить і якими ресурсами володіє.
Ніхто не скаже, на якому поверсі переговорного процесу буде знайдено компроміс. Напевно, його буде знайдено. Але ще десятиліття конфлікт знаходитиметься в замороженому стані - Путін зовсім не може піти просто так, йому ДНР і ЛНР потрібні як нарив у тілі України, але не в тілі Росії. Тому формально він пхатиме їх в тіло України, щоб, за можливості, поширювати навколо заразу. Але ключові позиції Путін хоче залишити за собою, або, скоріше, за ФСБ.
