Президент України Володимир Зеленський отримав мандат довіри на проведення саміту в нормандські форматі практично від усіх партій у Верховній Раді. Він уже здобув невелику перемогу в боротьбі характерів над Володимиром Путіним, оскільки лідер Кремля погодився на участь у зустрічі, де можуть бути переосмислені Мінські домовленості. Завдяки своїй нестандартній дипломатії український президент зможе досягти сталого перемир'я на Донбасі, але процес повернення регіону в Україну буде тривалим. Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів Надзвичайний і Повноважний Посол України, колишній перший заступник Міністерства закордонних справ України ОЛЕКСАНДР ЧАЛИЙ.
- Як ви ставитеся до можливої зустрічі в нормандському форматі?
- Позитивно. Майбутній нормандський саміт - безперечно, стратегічний успіх дипломатії Зеленського. Можна сміливо стверджувати, що без політичної волі президента України і його дипломатичної напористості і сміливості зустріч не відбулася б. Тільки завдяки президенту Зеленському та його особистій команді вдалося провести довгоочікуваний обмін військовополоненими і розвести війська в трьох раніше узгоджених в рамках нормандського формату точках.
Якраз саме це не зміг забезпечити протягом майже трьох років колишній президент України Петро Порошенко, хоча й узяв від імені України такі зобов'язання. Через це нормандський формат фактично зайшов у глухий кут. Своїми активними, найчастіше нестандартними діями президент Зеленський зміг його розморозити і відновити необхідний рівень довіри між усіма лідерами нормандської четвірки, що і призвело до їх згоди на проведення зустрічі 9 грудня о Парижі.
- Чи допоможе вона вирішити проблему конфлікту в Україні?
- Стратегічно паризька зустріч нормандської четвірки не вирішить всіх проблем, пов'язаних з врегулюванням конфлікту на сході України. Але я впевнений, що майбутня зустріч дасть вирішальний імпульс для реальної імплементації трьох перших і шостого пунктів Мінських угод, а саме: повний обмін усіма військовополоненими; розведення військ по всій лінії зіткнення і стійке припинення вогню на Донбасі.
Якщо коротко, то паризька зустріч не приведе до миру на Донбасі, але створить реальні передумови для встановлення реального сталого перемир'я. А без цього всі розмови про досягнення миру на Донбасі - марна трата часу.
- Чи можливо, що Франція і Німеччина пообіцяли в якійсь мірі зняти санкції в обмін на компроміси з російською стороною? Які можуть бути умови для зняття першої частини санкцій?
- Я не знаю ні про які обіцянки Франції та Німеччини, які б стосувалися можливого зняття санкцій з Росії. Але я припускаю, що під час паризького саміту це питання буде обговорюватися - але тільки з прямою прив'язкою до прогресу щодо виконання Мінських угод.
На мій погляд, для стимулювання досягнення сталого довгострокового перемир'я на Донбасі можна погодитися на часткове зняття санкцій з Росії, синхронізувати цей процес із прогресом у виконанні перших трьох і шостого пунктів Мінських угод з боку Росії і підконтрольних їй бойовиків.
- Чи відноситься Захід до Зеленського як до людини, здатної вирішити питання на Донбасі?
- На мій погляд, Зеленський зміг переконати лідерів Заходу не словами, а конкретними справами і дипломатичними ініціативами - він показав, що здатний досягти домовленостей з Володимиром Путіним щодо встановлення на Донбасі сталого перемир'я.
Простими словами, зробити реальні кроки, щоб на Донбасі більше не велися воєнні дії, не гинули солдати і мирні громадяни, тобто Нормандський саміт може принести на Донбас "холодний мир".
- У Зеленського, схоже, червоних ліній немає, і принцип "нічого про Україну без України" порушується. До чого це веде?
- Не згоден. З самого початку своєї діяльності президент Зеленський чітко позначив свої червоні лінії врегулювання на Донбасі, які неодноразово підтверджував у своїх наступних заявах. А саме, в рамках мирної реінтеграції Донбасу не вноситимуться ніякі спеціальні зміни до Конституції України; не змінюватимуться зовнішньополітичні пріоритети України; вибори на непідконтрольних територіях будуть проводитися тільки за українськими законами і тільки після виконання всіх пунктів Мінських угод, що стосуються питань безпеки, включаючи контроль на відповідних ділянках українсько-російського кордону.
До речі, його "червоні лінії" практично повністю збігаються з "червоними лініями", прописаними в Заяві опозиційних партій у Верховній Раді, яку вони прийняли у зв'язку з проведенням нормандського саміту. Це свідчить про те, що мандат Зеленського на проведення переговорів в рамках саміту підтримали практично всім парламентом.
Декларуючи свої "червоні лінії", Зеленський йшов і йде на певний дипломатичний ризик, оскільки їх дотримання очевидно порушує низку положень Мінських угод, що президент Зеленський усвідомлює і сам публічно про це заявляв. Але в боротьбі характерів з Путіним він уже здобув маленьку дипломатичну перемогу. Путін погодився на участь в нормандському саміті, чітко усвідомлюючи, що український президент наполягатиме на певній адаптації діючих Мінських угод.
Головна інтрига майбутнього саміту - чи погодитися Путін з інноваційним підходом президента Зеленського до Мінських угод. На мій погляд, це малоймовірно.
- Як ви бачите повернення Донбасу до складу України?
- Я не думаю, що це буде швидким процесом. Спочатку необхідно встановити на Донбасі стале перемир'я, на що і націлена дипломатія Зеленського. І тільки тоді виникнуть передумови для реальної реінтеграції Донбасу. Але в цілому я обережний оптиміст. Вважаю, що президент Зеленський здатний своєї активною інноваційною дипломатією досягти сталого перемир'я ("холодного миру") на Донбасі протягом наступних 6-10 місяців.
- У нормандському форматі обговорюватимуть питання транзиту газу через Україну. Напевно це буде ще один козир в рукаві Кремля. Але це може бути козир і в рукаві України?
- Я вважаю включення питання транзиту російського газу територією України після 1 січня 2020 року великим успіхом Зеленського. Для мене, як людини, яка неодноразово координувала в минулому українсько-російські газові переговори, абсолютно очевидно, що без прямих переговорів Зеленського з Путіним зупинити нову українсько-російську газову війну неможливо. Я очікую певних позитивних результатів від цих переговорів, оскільки козирі є як в рукаві Кремля, так і України.
- Виконавчий директор групи національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Юрій Вітренко заявив, що Росія запропонувала віддати свої борги - $3 млрд - газом. Кажуть, це може бути вигідно - роки транзиту. Але, з іншого боку, можуть бути і підводні камені.
- Якщо це так, то на це треба негайно погоджуватися. Але Ви маєте рацію - підводних каменів на шляху досягнення взаємоприйнятного для України компромісу на газових переговорах з РФ ще занадто багато. Це власне рівень президентів України і РФ - під час зустрічі в Парижі домовитися про ключові контури можливого газового компромісу, що дозволить в подальшому урядовим делегаціям узгодити ряд конкретних угод.
Президенти України і Росії могли б узгодити в Парижі необхідність пакетного підходу до досягнення взаємоприйнятного газового компромісу. Це б означало, що врегулювання всіх питань щодо транзиту російського газу, його поставок в Україну та всіх суперечок, щодо газових боргів і взаємних арбітражних претензій Україна і РФ погодилися б вирішувати в одному пакеті. Тільки при такому підході буде можливо досягти стратегічного газового компромісу і запобігти новій газовій війні між Україною і РФ після 1 січня 2020 року.
- Варто зазначити, що бойові дії в Донецькій і Луганській областях ніколи не велися поблизу діючих газопроводів. Експерти попереджають, що припинення транзиту через Україну відкриє шлях до повної окупації країни.
- Я не говорив би про ризик "повної окупації країни". Я вірю в силу української дипломатії і армії, в непереможну волю народу України. Але певний ризик, що нова українсько-російська газова війна може спровокувати значну ескалацію військових дій на сході України дійсно існує і він цілком реальний. Саме тому треба домовлятися з Москвою про взаємоприйнятний газовий компроміс. Часу залишається дуже мало.
Мені здається, що президент Зеленський це прекрасно розуміє. Саме тому, всупереч жорстокому опору групи могутніх опонентів як в Україні, так і за кордоном він взяв газове питання в свої руки і виніс його на нормандський саміт.
- Як слід поводитися Зеленському в газовому питанні, щоб отримати максимальну вигоду? На що слід погодитися Україні, а від чого відмовитися.
- Погодитися на пакетний підхід до врегулювання газового питання. Його суть я описав вище. Піти на нульовий варіант врегулювання всіх арбітражних претензій (по лінії НАК "Нафтогаз" - Газпром) у Стокгольмському арбітражу, за винятком тих, щодо яких вже прийнято остаточне рішення. Я маю на увазі борг Газпрому перед НАК "Нафтогаз" в $З млрд.
До речі, питання по цьому боргу буде найскладнішим для досягнення компромісу. Наполягати на обсягах транзиту російського газу, які зберігали б прибутковість української газотранспортної системи. При визначенні ціни на поставлений в Україну російський газ, за основу треба брати ціну газу на одному з узгоджених європейських газових хабів, мінус вартість транзиту цього газу від українсько-російського кордону до обраного європейського хаба.
