Керівництво російської держави намагається використати пандемію коронавірусу в Європі для послаблення санкцій, введених Заходом за Крим і Донбас. У Кремлі цього разу вирішили прикритися "гуманітарними міркуваннями". Редакція "Апострофа" з'ясовувала, чи є у Кремля шанси на те, що колективний Захід повністю закриє очі на окупацію українського півострова.
Напади кремлівського "гуманізму"
Президент Володимир Путін практично першим з усієї російської верхівки запропонував світовим лідерам відмовитися від міжнародних санкцій нібито для боротьби з епідемією. "В ідеалі ми повинні ввести мораторій, солідарний мораторій на обмеження щодо товарів першої необхідності, а також на фінансові транзакції для їх закупівель", - заявив Путін на попередній зустрічі лідерів країн "Великої двадцятки", яка проходила on-line.
Слідом за ним тему якнайшвидшого зняття обмежень в ім'я боротьби з вірусом підхопила ледь не вся "кремлівська рать": дипломати, чиновники, депутати і телевізійні пропагандисти. З цього приводу висловився навіть тепер уже колишній прем'єр Дмитро Медведєв, який закликав "очистити від санкцій" всю міжнародну політику.
Росіяни оперативно перейшли від слів до справи, спробувавши провести через Генасамблею ООН свою версію резолюції щодо протидії COVID-19, яка також передбачала скасування економічних обмежень. США, Євросоюз, Україна, Велика Британія і Грузія заблокували резолюцію, чим викликали обурення кремлівського МЗС.
У Києві відразу зрозуміли, що подібні напади кремлівського "гуманізму" спрямовані насамперед проти України. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що Москва може скористатися епідемією саме для пом'якшення санкцій, введених за анексію Криму і окупацію частини Донбасу.
Ідею про необхідність послаблення або взагалі зняття санкцій просуває не тільки Москва. Застрільником такої інформаційної і дипломатичної кампанії, як зазначають спостерігачі, є Іран, який постраждав від епідемії.
"До подібного роду заяв варто віднестися серйозно. Справа не тільки в закликах Ірану і Росії. За послаблення міжнародних санкцій, хоча б на час епідемії, виступив і Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш. Хоча його заява не стосувалася конкретно Росії, але подібні заклики - серйозний сигнал. Поки, завдяки зусиллям західних і наших дипломатів, цю хвилю вдається стримувати. США не хочуть послаблення санкцій щодо Ірану. Є також питання по КНДР. Київ повинен цим користуватися, всіляко звертаючи увагу на те, що поки є порушення, санкції повинні зберігатися", - зазначив в коментарі "Апострофу" глава Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.
Вірус - "небезпечний" союзник
При детальному розгляді виявляється, що заклики російського керівництва - чистої води лукавство. Санкції, введені за Крим і Донбас, не мають відношення до поставок їжі, медикаментів і медичного обладнання. Такі санкції проти росіян в 2014 році ввели президент Путін і прем'єр Медведєв, заборонивши поставки в РФ зазначених груп товарів.
"Росія, використовуючи фактор COVID-19, може спробувати створити кризи в ОБСЄ і в ООН, як, наприклад, це було з ПАРЄ, коли росіяни відмовили платити членські внески і поставили керівництво Асамблеї перед складним вибором. Держави Великої сімки на таку розтяжку поставити не вийде, хоча економічні наслідки епідемії дають росіянам додаткові аргументи на користь пом'якшення санкцій. Чим гіршою буде ситуація з вірусом в США і ЄС, тим більше у Москви шансів на послаблення режиму санкцій", - зазначив у розмові з "Апострофом" політичний експерт Руслан Бортник.
В умовах пандемії, як зазначає спостерігач, питання регіональних конфліктів, анексованих територій і дотримання прав людини витісняються на другий або третій план.
"Багато чого залежатиме від ситуації в РФ. Якщо Росія серйозно постраждає від COVID-19 і істотно ослабне, то тут, навпаки, геополітичні проблеми (включаючи ОРДЛО) Захід може спробувати вирішити за рахунок Кремля. Не виключено, що росіянам навіть доведеться поступатися по Криму аж до формату спільного управління або надання півострову статусу підмандатної території. Є розхожа думка, що Путін ніколи не віддасть Крим, але варто мати на увазі, що в разі масштабних соціальних потрясінь біля керма Росії можуть опинитися інші люди", - додав Руслан Бортник.
"Троянські коні" в Італії
Поки Москва активно обробляє Італію, куди російська влада відправили армійський спецназ під виглядом боротьби з вірусом. Як з'ясували журналісти La Stampa, російська допомога не має ніякого відношення до боротьби з COVID-19. Інфекція бушує на півночі Італії, де знаходиться "центральний штаб" італійських русофілів і різного роду любителів "російського" Криму. Віце-прем'єр Маттео Сальвіні, що публічно виправдав анексію півострова, політичну кар'єру починав в регіонах північної Італії.
Тут Москва вбиває одразу двох зайців: деморалізує країни НАТО (Польща відмовилася пропускати по своєму повітряному просторі кремлівську "допомогу" для Італії); надають політичну підтримку своїм союзникам зі скандальної "Ліги Півночі", що засідає в місцевих радах. Як правило саме цих панів Москва все шість років організовано завозить до Криму під виглядом "італійських парламентаріїв", щоб показати черговий "прорив інформаційної блокади" навколо окупованого півострова.
Путінські посіпаки щонайменше отримали можливість розповідати місцевому населенню про те, що "Росія допомагає", в той час як Брюссель "нічого не робить", а "підлі" поляки вставляють палиці в колеса. Після того, як завершиться епідемія, варто очікувати на чергову велику групу "політичних туристів", яких висадять в анексованому Криму в знак подяки за сприяння.
Європейські сателіти небезпечні не тим, що вони можуть проштовхувати юридичне визнання "російського" Криму в державах ЄС. Офіційно анексію ніхто не визнаватиме, але Кремлю зараз це і не потрібно. Росіянам важливо, щоб якомога більше європейських держав і політиків визнали підсумки окупаційного "референдуму" по факту: каталися в Крим на кремлівські збіговиська, голосували проти продовження санкцій, флуд в європейських ЗМІ, критикуючи політику Брюсселя і Вашингтона.
Москва зараз цілеспрямовано домагається того, щоб таких "доброзичливців" і прихильників "народу Криму" в Євросоюзі стало якомога більше.
"Прибалтійський варіант"
Експерти сходяться на думці, що Кремль прагне нав'язати Заходу варіант "мирного співіснування" з фактом анексії, коли Вашингтон і Брюссель ніби не визнають російську юрисдикцію над Кримом, але при цьому зберігають відносини з Москвою в колишньому режимі.
Розбіжності полягають лише в тому, наскільки близько Кремль підійшов до цієї мети. Проти версії про те, що росіяни добилися мовчазної згоди США і ЄС, говорить той факт, що західний істеблішмент (насамперед США) продовжує систематично давати Росії "потиличники" за анексію Криму і війну на Донбасі. Кожен раз, коли те чи інше західне видання публікує карту з "російським" Кримом, відбувається моментальна реакція з подальшим виправленням. Тобто Кремлю не дозволяють "оприбуткувати" півострів явочним порядком, змусивши цивілізоване суспільство мовчки змиритися з окупацією української території.
Фонова кремлівська пропаганда у вигляді постійних заяв МЗС, російських депутатів, політиків і окупаційної "влади" Криму про те, що "референдум" 2014 року нібито відповідав міжнародним правом, поки не дала результату.
"Ніхто в Кремлі, наскільки мені відомо зі спілкування з російським експертами, що не розраховує, що Захід визнає анексію Криму і скаже, що в 2014 році все було "правильно". Ні, ніхто на Заході не визнає і не збирається визнавати підсумки нелегального "референдуму". Стратегія Кремля полягає в тому, щоб застосувати до Криму "прибалтійський сценарій", коли Вашингтон десятиліттями не визнавав Латвію, Естонію і Литву радянськими республіками, але це не заважало США і СРСР торгувати і домовлятися з політичних питань", - каже Володимир Фесенко.
Бізнес і нічого особистого
На користь версії про те, що Москва домоглася або дуже близька до того, щоб нав'язати Заходу "балтійську політику" по Криму кажуть дії і заяви керівництва Німеччини та Франції. Саме Париж і Берлін були ініціаторами зняття з Росії санкцій в ПАРЄ без виконання попередніх умов по Криму. Варто нагадати, що обмеження проти російської делегації спочатку ввели через окупацію півострова.
Нинішня "консультаційна рада" з питань Донбасу, на яку попередньо погодився глава Офісу президента Андрій Єрмак, скоріше за все, обговорювалася на зустрічі лідерів України, Росії, Німеччини та Франції в Парижі, що відбулася в грудні минулого року.
Заради об'єктивності необхідно вказати, що "проросійські" наміри в німецьких і французьких верхах почалися ще за президентства Петра Порошенка. Коли в листопаді 2018 року прикордонні кораблі ФСБ відкрито напали на українських моряків біля берегів Криму, на Банковій були впевнені, що Москва за таку "творчість" відхопить чергову порцію європейських і американських санкцій.
Петро Порошенко у лютому минулого року їхав на Мюнхенську конференцію саме з таким розрахунком, але натрапив на холодну відповідь канцлера ФРН Ангели Меркель. Вона заявила, що економічні контакти з Росією важливі для ЄС, і що Європа не має права розривати відносини з Москвою.
Президент Франції Еммануель Макрон за останні пару років зробив кілька заяв, які можна було трактувати, як "проросійські". Він, наприклад, говорив, що Росія не є ворогом НАТО. Все це звучало на тлі демонстративної мілітаризації Криму, гри мускулами перед державами НАТО і політичних репресій, організованих російськими спецслужбами проти українців і кримських татар.
"Тема Криму опинилася на периферії політичного дискурсу. Про півострів вважають за краще не згадувати. На Заході де-юре визнають український суверенітет над Кримом, а де-факто - рахуються з російським контролем над територією. Поки немає підстав, щоб санкції, введені за анексію, в найближчому майбутньому були скасовані. Водночас США і Євросоюз не стануть робити якісь рішучі кроки, щоб допомогти Україні відновити свій суверенітет над цією територією", - зазначив в коментарі "Апострофу" керівник аналітичного центру "Третій сектор" Андрій Золотарьов.
Незважаючи на те, чи зміг Кремль на цей момент нав'язати Заходу мовчазну згоду з анексією Криму, росіяни продовжують діяти у відповідності зі своїми стратегічними інтересами. У них є, нехай і відверто корявий, але тактичний план. У Офісу Володимира Зеленського, судячи з публічної активності президентського оточення, взагалі немає чіткого уявлення, що робити з півостровом у найближчому майбутньому.
