12 червня українська делегація Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації на Донбасі відбула до французької столиці Парижа. Днем раніше президент України Володимир Зеленський призначив надзвичайним та повноважним послом до Франції Вадима Омельченка – відомого лише у вузьких політтехнологічних колах власника Інституту Горшеніна та газети "ЛБ". Його пов’язували з Віктором Пінчуком, у якого він працював віце-президентом корпорації "Інтерпайп", але протягом останніх 15 років Омельченко займався виключно політичним консультуванням Пінчука, Тігіпка, а після Помаранчевої революції - Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка та був одним із організаторів парламентської кампанії Володимира Литвина, яку той програв. Протягом тривалого періоду часу Омельченко постійно живе у французькій Ніцці, а Україну навідує лише для нагляду за медіа та консультаційним бізнесом в Україні, яким керує його соратниця, журналістка Соня Кошкіна.
Кошкіна завжди була візитною карткою цього бізнесу, а Омельченко ніколи не показував політичних амбіцій і тримався у тіні, особливо після того, як у 2010 року розгорівся скандал – політолог Володимир Фесенко звільнився з Інституту Горшеніна, заявивши, що соціологічні дослідження, які проводить заснований Омельченком інститут, фейкові.
Дуже дивне призначення
Призначення політтехнолога без будь-якого дипломатичного досвіду і навичок шокувало вітчизняний та закордонний дипкорпус у Києві. Так, у окремих країнах існує практика, коли на деякі посольські посади призначають не кадрових дипломатів. Але ці призначенці є завжди публічними особами, політиками чи посадовцями високого рангу. Ні одним, ні іншим Омельченко не є. Більше того, він вже тривалий час живе у Франції, що також зазвичай є серйозною політичною та безпековою перешкодою для призначення на посаду посла у цій країні.
В українській історії були випадки, коли людей з нізвідки, близьких до президента, призначали на посади послів. Наприклад, президент Порошенко грішив призначеннями нікому не відомих осіб на посольські посади. Однак навіть у його випадку мова йшла не про ключові для України держави.
За словами відомого українського політолога Володимира Фесенка, призначення Вадима Омельченка на посаду посла України у такій важливій країні як Франція є серйозною кадровою помилкою.
"Я вважаю це кадровою помилкою. Це дуже ризиковане призначення. Франція дуже важлива для української зовнішньої політики. Там має працювати досвідчений кадровий дипломат, тим паче вони в Україні є. Олег Шамшур був таким. При тому, що Франція входить до "Нормандської четвірки", зараз у Макрона дуже специфічні відносини з Володимиром Путіним. Макрон відверто заграє з лідером Кремля, збирається їхати на так званий парад до Москви. У самій Франції дуже непроста внутрішньополітична ситуація. У такий час потрібна людина, яка мала б величезний дипломатичний досвід і могла б вибудовувати гнучкі, але в той же час принципові відносини із Францією. Треба не наробити дурниць, не спровокувати конфліктних ситуацій. Потрібне відчуття міжнародних відносин. Розуміння того, як працює дипломатія", - сказав Фесенко "Апострофу".
Український дипломат Костянтин Грищенко порівнює призначення Омельченка зі спробами одіозного бізнесмена Льва Парнаса втрутитися в українсько-американські відносини.
"Це абсолютно неприйнятне призначення. Ніби призначити людину з вулиці, яка нічого не знає, командувачем бригадою ЗСУ чи військово-морським флотом. Сутністю дипломатії є уміння не просто бути "рішалою", а розмовляти цією ж самою мовою, як і твої колеги. Адже саме Міністерство закордонних справ Франції формулює пропозиції президенту, визначає, яким чином буде здійснюватися підтримка України. Тому призначати того, з ким у тебе щось склалося саме собою, є просто серйозним провалом", - заявив Грищенко "Апострофу".
Грищенко додає, що він не знає Омельченка особисто, але той має репутацію піарника.
"Мабуть, йому вдалося добре себе пропіарити. Але так же само зробив і Парнас, який намагався вирішувати питання в Україні від імені президента Трампа. У Франції так не вийде. Вони будуть спиратися на власне посольство. І в результаті ми втратимо можливість ефективного просування наших інтересів у Парижі", - зазначив Грищенко.
Посольство України во Франції
Соцмережі обурені тим, що попереднього українського посла у Франції Олега Шамшура звільнили після його успішного розв'язання скандалу із компанією Danone. Нагадаємо, що французи раніше запросили до промоції своєї продукції російського путініста, актора Михайла Пореченкова, який стріляв в українських військових на Донбасі. Шамшур зміг домогтися, аби Danone відмовилися від співпраці з Пореченковим.
"Олега Шамшура повинні були замінити на посаді. Але те, як і коли це зробили, свідчить - на Банковій працюють люди без тактичного бачення та стратегічного мислення", - вважає директор Інституту світової політики Євген Магда.
Обурило це призначення і співробітників українського МЗС. Один з високопоставлених дипломатів сказав, що про таке призначення ходили плітки, але ніхто до кінця не вірив, що воно таки може відбутися.
"Це дно, це вирок для дипслужби. Ми думали, що після призначень Порошенком керівниками дипустанов людей, які мали основним завданням продавати цукерки Рошен, гірше вже бути не може. Виявилось – може. Призначають піарників, які поняття не мають, що таке дипслужба, і думають, що говорити іноземною мовою достатньо, щоб бути дипломатом. Яка ж тоді мотивація працювати для співробітників МЗС, якщо послами призначають таких?"
За рекомендацією…
Причини призначення політтехнолога, який живе у Франції, на посаду посла у Парижі викликали різні пояснення. Одні це пояснили впливом олігарха Віктора Пінчука, інші – Сергія Тігіпка, з якими тісно працював Омельченко. Володимир Фесенко зазначає, що Інститут Горшеніна останнім часом активно співпрацював із головою МВС Арсеном Аваковим і ОПУ, тому припускає, що це могло зіграти не останню роль у призначенні Омельченка.
Однак добре поінформовані джерела розповіли "Апострофу", що усі подібні призначення зараз знаходяться виключно в руках голови ОПУ Андрія Єрмака.
"Це була виключно його ініціатива і він переконав президента, що це ідеальний посол України у Франції і просто приклад того, які посли потрібні Україні", - зазначив співрозмовник видання.
Самого Омельченка Єрмаку представила відома журналістка і партнер новоспеченого посла Соня Кошкіна. Як відомо, Кошкіна та її ресурси – Інститут Горшеніна та видання ЛБ – активно співпрацювали і підтримували Турчинова і Порошенка. Під час президентської передвиборчої компанії Соня "мочила" Зеленського. Наприклад, свого часу вона опублікувала "злив" інформації, що західні дипломати назвали Зеленського навіть не "нулем", а "мінусом" в розумінні міжнародної політики. Але після перемоги останнього вона швидко переорієнтувалась і тривалий час шукала шляхи налагодження співпраці з новою владою. Такий шанс, за словами джерела, настав після призначення Єрмака на посаду керівника ОПУ. Єрмак звертався до багатьох відомих журналістів і лідерів думок з пропозицією про співпрацю. І тут попит і пропозиція співпали. Після цього питання призначення колишнього шефа на посаду посла у Франції вже було сугубо технічним.
"Апостроф" зв'язався із Сонею Кошкіною і попросив її це прокоментувати.
"Ця інформація не відповідає дійсності. Омельченко - мій партнер, звісно, я підтримую з ним контакти. Але це не означає, що я його буду працевлаштовувати", - заявила журналістка. Також вона підкреслила, що не погоджувалася ні займатися піаром Зеленського, ні робити політику видання більш толерантним до нього.
Соня Кошкіна
Що далі із Францією - і вітчизняною дипломатією
Опитані "Апострофом" експерти висловилися скептично щодо того, що Омельченко здатен ефективно вибудовувати відносини між Францією й Україною. Та й українське керівництво не викликає у них великих сподівань щодо перемог на міжнародній арені.
"Звісно, курс буде визначати керівництво країни і МЗС буде давати установки. Але я боюся, аби не виникло якихось скандалів. Це може нашкодити нашим відносинам. Олег Шамшур діяв дуже тонко, уміло виходив зі складних ситуацій. Наприклад, під час президентських виборів Зеленський поїхав до Парижу. Обійшлося без скандалів. В будь-якому разі, дипломат має пам'ятати, що він працює на країну, а не на людину. Я не знаю, чи є у нового посла розуміння державного інтересу. У Вадима специфічна репутація. Він - дуже непроста людина, дуже непроста! Він - талановитий політтехнолог, знає Францію. Але Україну має представляти людина з України. Якщо довго жити в іншій країні, ти опиняєшся під її впливом. Це може мати непередбачувані наслідки", - каже Фесенко.
Він підкреслює, що Франція має історичні міцні і масштабні зв'язки з Росією, величезне російське лобі. Друга особливість Франції – там відбувається зміна еліт, жоден президент за останні роки не був на посаді більше одного терміну. Внутрішні протиріччя набули небувалої гостроти. Відбуваються постійні протестні акції. Вплив України у Франції набагато менший, ніж вплив тієї ж Росії. Та й у Кремля набагато більше ресурсів і потужні економічні зв'язки з Францією.
Україна ж не зважає на особливості Франції, не виділяє її окремо у Євросоюзі, а ставиться до неї просто як до однієї з країн ЄС, додає Ілія Куса.
"Для Омельченка це шанс продемонструвати, чого варті його зв'язки у Франції. Але головне питання, чи будуть правильно виставлені пріоритети керівництвом України. Невміння ставити цілі – це хронічна хвороба нашої держави. Відносини із Францією у нас розмиті загальноєвропейським напрямком. Але Франція – це велика європейська країна, яка зараз намагається бути самодостатнім політичним лідером Європи і дуже часто грає у відриві від ЄС", - каже Куса в коментарі "Апострофу".
"Опублікування указу напередодні візиту української делегації з ТКГ до Парижу ставить усіх у незручне положення. Посол має вручити копії вірчих грамот французькому МЗС. Зробити це за півдня складно, але французи можуть піти нам назустріч. Але разом з тим, посол, який від'їжджає, відповідно до прийнятого дипломатичного протоколу ще виконує свої функції, має провести прощальні зустрічі. Ми ламаємо цілу систему, прийняту у міжнародних відносинах", - вважає Костянтин Грищенко.
"Франція завжди була русофільною. У такому контексті доводити, що захист України відповідає французьким інтересам - є надзвичайно складним завданням. Тут не може бути елементарних рецептів. Потрібно мати переконливі аргументи і давати такі пропозиції, які дозволять вивести на інший рівень політичні відносини із Францією. Я не бачу, яким чином це буде вирішено при таких кадрових призначеннях", - додає Грищенко.
Зазначимо, що призначення політтехнолога послом у Франції є ще одним свідченням провальної кадрової політики, яку веде керівник Офісу президента. Такими призначеннями він вирішує свої тактичні завдання, але дискредитує країну і підставляє президента. І проблема не лише в авантюрних ідеях, але й у тому, що система управління вже перестала працювати. Співробітники МЗС згадують старі добрі часи, коли ще була можливість зупинити маргіналізацію дипслужби та потрапляння на ключові посади випадкових людей.
"В МЗС усі пам’ятають історію, коли Кучма хотів призначити послом у ключову країну свого перекладача. Міністр Зленко тоді попросив вибачення, але сказав ні! Сказав не комусь – а Кучмі, який якраз виграв другий термін і був на вершині своєї могутності. Сказав чітко, що не може навіть досвідчений перекладач стати послом. Спочатку попрацювати на молодших посадах, набратися досвіду, зрозуміти, у чому особливість і специфіка роботи на дипслужбі – і лише тоді можна розглядати людину на посольську посаду. Кучма спочатку обурився, але, подумавши, зрозумів і погодився", - нагадує один зі співрозмовників "Апострофу".
Через двадцять років дії Кучми вже виглядають як недосяжні стандарти державного управління.
