Міжнародна платформа з деокупації Кримського півострова, про яку на 75-й Генасамблеї ООН заявив президент України Володимир Зеленський, поки що не має чітких перспектив. Насамперед ми маємо почути від влади, в чому сутність платформи і як вона вплине на Росію. Про це в ефірі Апостроф Live заявив дипломат, колишній міністр закордонних справ України КОСТЯНТИН ГРИЩЕНКО.
- Як ви оцінюєте життєздатність ідеї створити міжнародну платформу щодо деокупації Криму?
- Мабуть довго чекали або думали про те, яким чином реанімувати взагалі цю тему. Поки що не зовсім зрозуміло, що саме закладається в так звану платформу. Кого будуть запрошувати як учасників, з ким, власне, розмовлятимуть?
Звичайно, з західними партнерами ми можемо вести перемовини, можемо наголошувати та намагатися отримати максимальну підтримку. Але з Росією вести переговори по Криму поки що просто нереально.
З однієї сторони, треба щоб влада – МЗС чи Офіс президента – пояснила, в чому сутність цієї пропозиції. З іншої – розраховувати, що платформа буде активною навіть у порівнянні з мінським майданчиком - не варто. Навряд чи вона буде настільки ж дієвою, якщо мінський майданчик можна взагалі називати дієвим. Більше запитань ніж відповідей.
- Які меседжі під час виступів світових лідерів на 75-й Генасамблеї ООН ви би відзначили? На які варто звернути увагу?
- Я думаю, що загальне невдоволення ефективністю діяльності ООН – це те, що об’єднує дуже багато виступів. Це з одного боку, а з іншого – ми це все чуємо вже багато років, якщо не десятиліть. Деякі з постійних членів Ради ООН не готові відмовлятися від права вето.
Тому найголовніший центральний пункт, який може стати відправною точкою для підвищення ефективності діяльності всієї організації – всіх її структур – блокований. Я не бачу перспектив розблокування цього питання.
Крім цього, є і інші сфери, де реформа просто потрібна. Дуже неефективним є бюрократичний апарат, але його дуже важко змінювати. Я сам працював в ООН і не думаю, що багато чого змінилося за цей час. Люди сідають на якусь посаду і після цього у них немає мотивації щось робити далі. Ввідна система не дозволяє практично нікому зробити реальну кар’єру.
Був один виняток – людина, яка зробила повну кар’єру і дійшла до Генерального секретаря. Але це виняток, все інше там не працює. Фінансування, знову ж таки: є країни які платять членські внески, а є ті, які не хочуть платити. Зокрема Сполучені Штати, які постійно намагаються використовувати це як важіль проти ООН.
Окрім цього, я б сказав, це глобальні проблеми: питання клімату, коронавірусу, боротьби з пандемією. В принципі, всі ці питання, які порушив наш президент, мають відлуння і у виступах інших світових лідерів.
