Захоплений росіянами Крим продовжує страждати від гострого водного дефіциту. Кремлівська "влада", не маючи можливості забезпечити півострів водою, має намір подавати до міжнародних судів позови проти України. Одночасно з цим Москва розгорнула бурхливу інформаційну компанію проти Києва в ООН, звинувачуючи українську сторону в нібито утисках прав кримчан. "Апостроф" з'ясовував, на що саме розраховують кремлівські сутяжники і які ризики виникають перед Україною.
Судові митарства окупантів
У російському "уряді" окупованого Криму погрожують Україні міжнародними судами через водну блокаду півострова. За версією окупантів, дії Києва щодо перекриття Північно-Кримського каналу (СКК) нібито порушують права кримчан. Як повідомив журналістам керівник юридичної експертної групи республіканського "уряду" Олександр Молохов, міжнародний позов планується подавати від імені "Кримського виробничого рибокомбінату", розташованого в Красноперекопському районі.
До 2014 року підприємство займалося розведенням риби в прісних водоймах, які наповнювалися з СКК. За версією окупаційних "влади", після того, як уряд України припинив подачу води у відповідь на анексію півострова, вся риба на підприємстві загинула. Робота комбінату була паралізована, і його власники нібито зазнали багатомільйонних збитків.
Юристи окупаційного "уряду" з 2017 по 2018 роках зверталися до господарських судів України з позовами проти Державного агентства водних ресурсів України та Управління СКК, але їхні заяви були відхилені. Олександр Молохов і його "юридична команда" банально не платили судові збори. Отримавши відмови від української Феміди, представники рибного комбінату звернулися до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з претензіями на адресу державних структур України. Влітку поточного року ЄСПЛ відхилив претензії російських юристів і не став розглядати їхній позов проти України.
Як зазначив у розмові з "Апострофом" вчений-юрист Борис Бабин, який на момент початку судових розглядів обіймав пост постійного представника президента України в Криму, претензії окупантів не мають правового фундаменту.
"Окупаційний" позов "спочатку був фейком. Вони звернулися до господарського суду, але судовий збір не платили, тому що не були зацікавлені в проведенні самого розгляду. Адже в такому випадку виявилася б повна юридична неспроможність їх позиції. "Позов" в українському суді потрібен був окупантам "для галочки", щоб потім мати формальну підставу звернутися до ЄСПЛ, але і там їх чекав закономірний провал. Після росіяни почали тиражувати байки про нібито "упередженого" суддю з Азербайджану, який навчався в Києві", - розповів Борис Бабин. На його думку, кримська "влада" загрожують міжнародними судами виключно в цілях піару і пропаганди.
"Глобальний кейс" в ООН
Як наполягає Олександр Молохов, після ЄСПЛ юристи кримського комбінату мають намір пробувати свої сили в структурах Організації Об'єднаних Націй. Одну скаргу на перекриття каналу, що веде з Дніпра, вони мають намір подати в Комітет ООН з прав людини, в другу - до Ради ООН з прав людини. З точки зору механізмів ухвалення рішень в ООН, перша скарга Україні нічим не загрожує, тому що рішення Комітету з прав людини носять рекомендаційний характер. З розглядами в рамках Ради з прав людини ситуація складніша, тому що рішення цього органу можуть враховуватися на засіданнях Генеральної асамблеї ООН.
Штаб-квартира ООН
"Я не виключаю, що з приводу водної та енергетичної блокад ми теж прийдемо до міждержавного спору між Росією і Україною в Міжнародному суді ООН в Гаазі. Те, що відбувається зараз, - це підготовча ступінь до великого, глобального кейсу: "Справа Росії проти України в зв'язку з водною блокадою", - заявив Олександр Молохов в коментарі українському виданню Крим.Реаліі.
Російське представництво в ООН надає пряме сприяння кримським "владі", офіційно закликаючи керівні органи міжнародної організації залучити Київ до відповідальності. За версією кремлівських дипломатів, влада України нібито порушує право кримчан на безпечну питну воду.
Раніше у вересні структури ООН "торпедувала" так званий депутат Держдуми РФ від Криму Наталія Поклонська, вимагаючи від Верховного комісара ООН з прав людини відреагувати на водну блокаду півострова.
Перераховані вище факти говорять про те, що мова йде саме про ретельно сплановану і скоординовану атаку проти України в ООН з метою послабити політичні позиції Києва.
Ігри кремлівських емісарів
Олександр Молохов є де-факто чиновником окупаційної адміністрації півострова. Він керує експертною юридичною групою в "представництві" Криму при президентові РФ. На чолі цієї структури знаходиться кадровий російський дипломат Георгій Мурадов, який нині формально обіймає посаду заступника російського "глави" республіки Сергій Аксьонова. Дипломат Мурадов до 2014 року не мав ніякого відношення до Криму, займаючи різні відповідальні посади в вертикалі кремлівського МЗС.
Георгій Мурадов від імені кримської "влади" курирує політичні спецоперації з просування "російського Криму" за межами РФ. Основний напрямок - міжнародні організації, держави ЄС і Туреччина, на території яких Москва проводить різні пропагандистські заходи.
Олександр Молохов, перебуваючи в прямому підпорядкуванні у Георгія Мурадова, завідує юридичним напрямком. Крім погроз притягнути Україну до відповідальності в міжнародних судах, пан Молохов та його група відзначилися в підготовці для міжнародних структур якоїсь "аналітичної доповіді" про нібито легальність окупаційного "референдуму", який був проведений в Криму навесні 2014 року. Георгій Мурадов і Олександр Молохов неодноразово згадували цей документ, але ніде його офіційно не презентували.
З формально-юридичної точки зору, у росіян немає підстав звинувачувати Київ у порушенні прав людини. Факт невизнання анексії Криму з боку міжнародного співтовариства зафіксовано в декількох резолюціях Генеральної асамблеї ООН. Об'єднані нації неодноразово закликали Москву припинити незаконну мілітаризацію півострова, зупинити маховик політичних репресій в регіоні, а також розблокувати діяльність національних організацій українців і кримських татар.
Російські військові захоплюють будівлю парламенту в Криму, 2014 рік
Також Міжнародний кримінальний суд в Гаазі ще на початку 2018 року кваліфікував окупацію та подальшу кремлівську анексію Криму і Севастополя саме як збройний конфлікт між Україною і РФ. Москва не визнає факту агресії проти Києва, але на Росію як країну-окупанта поширюються зобов'язання в рамках Женевської конвенції щодо захисту цивільного населення під час збройних конфліктів. Росія повинна сама забезпечувати захоплену територію, не пред'являючи юридичних претензій Україні, зазначила в бесіді з "Апострофом" керівник кримської приймальні Української Гельсінської групи з прав людини Ганна Рассамахіна.
"Теоретично російська "влада" Криму може звернутися куди завгодно, відправивши свій "позов" поштою. Папір стерпить будь-які їхні претензії. Росіяни можуть спробувати звернутися в Міжнародний суд ООН або до Міжнародного комерційного арбітражу в Лондоні і в Гаазі. Судова перспектива таких "позовів" виглядає сумнівною. Україна тут боятися нічого. Окупація Криму - це факт, який не потребує доведення. Відповідно, саме Росія як держава-окупант зобов'язана вирішувати питання з водним дефіцитом на півострові, не перекладаючи відповідальність на Київ", - наполягає Анна Рассамахіна.
Слизька ситуація
Позиція українських скептиків, в тому числі, ґрунтується на тому, що Молохов і Мурадов останні три роки голосно погрожують Києву міжнародними процесами через блокаду Криму, але далі політичних заяв справа не йде. Їхні претензії відхиляються або просто ігноруються міжнародними інстанціями.
В реальності все не так однозначно. Незважаючи на формальну сторону проблеми, старання Москви і її ставлеників в Криму не можна назвати абсолютно безглуздими. В діях Наталії Поклонської та Олександра Молохова, які виступають лише публічними виконавцями, простежується чіткий розрахунок.
По-перше, росіяни намагаються використовувати структури ООН для створення вигідного їм інформаційного фону навколо водної проблеми півострова. Основна аудиторія таких заяв - представництва держав, які зазвичай "утримуються" під час голосування важливих для України резолюцій по Криму. По-друге, росіяни чинять політичний та інформаційний тиск на Офіс президента України з метою проведення кулуарних переговорів по воді.
В експертному середовищі "гуляє" версія про те, що підкилимні угоди по воді для Криму могли мати місце, і тепер росіяни публічно висловлюють своє невдоволення тим, що київські переговорники не дотримали обіцянку.
"Є підстави припускати, що питання води для Криму піднімався в ході останнього паризького саміту Нормандської четвірки в 2019 році, і були досягнуті якісь домовленості. Не між Володимиром Зеленським та Володимиром Путіним особисто, а "поверхом нижче". Росія зараз активно прокачує це питання, намагаючись нагадати про попередні угоди. Адже саме після зустрічі в Парижі політичні соратники Володимира Зеленського почали робити неоднозначні заяви, допускаючи подачу води на півострів на певних умовах. Ніхто в Парижі свічку не тримав, але за логікою "політичної п'єси" все могло бути саме так" , - зазначив у розмові з "Апострофом" експерт Українського інституту політики Руслан Бізяєв.
У нинішній ситуації Офіс президента Зеленського і МЗС України не зможуть проігнорувати дії росіян, розраховуючи, що функціонери ООН мовчки викинуть кремлівський "позов" в сміттєву корзину. Києву доведеться залучатися до активної контргри, інакше Москва почне поступово перетягувати країни-"утримувачі" на свою сторону, звинувачуючи Україну нібито в тиску на кримчан.
