Україна включилася в новий формат співпраці з Польщею і Литвою, який хоч і обіцяє солідні перспективи, але має низку перешкод. Перша зустріч міністрів закордонних відбулася 29 січня. Які економічні та політичні плюси може принести робота в Люблінському трикутнику, що стоїть на шляху успішної співпраці, і чи можлива нова історія успіху для України внаслідок більш тісного регіонального співробітництва з Польщею і Литвою, розбирався "Апостроф".
Незважаючи на те, що створення Люблінського трикутника відбулося в липні минулого року, через епідеміологічну ситуацію перша зустріч в цьому форматі відбулася 29 січня 2021 року в форматі відеоконференції. Міністри закордонних справ України, Польщі та Литви озвучили плани співпраці в сфері політичного і військового співробітництва. Акценти здебільшого робилися на те, що Варшава і Вільнюс підтримують курс України в ЄС і НАТО, а також засуджують дії Російської Федерації в Криму і на Донбасі.
Утім, подібний формат може не тільки виявитися черговим місцем для висловлювання офіційних позицій, у Люблінського трикутника дуже багато як політичних і військових, так і економічних перспектив. Але перспективи можуть стати реальністю тільки в разі, якщо робота в цьому напрямку буде послідовною і активною. Інакше на нас чекає черговий пшик.
Ключовий елемент для Люблінського трикутника
Крім традиційних заяв Польщі та Литви про підтримку України обговорювалися варіанти поглиблення військово-політичного співробітництва. Так, наприклад, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба запропонував створити формат спільних регулярних доповідей Люблінського трикутника з актуальних гібридних загроз з боку Росії, а також спільними зусиллями долучати до регіону США для посилення безпеки в Європі.
Як зазначає заступник директора Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь, Україна, Польща, і Литва традиційно близькі в секторі безпеки, і в цій сфері у нас найменше розбіжностей і проблем.
"Якщо говорити про політику, історію чи економіку, то можна шукати і знаходити конфліктні питання, але як раз саме в сфері безпеки у нас виключно позитивний порядок денний. У нас є спільна з Польщею і Литвою миротворча бригада. Зараз є можливість рухатися далі і вже на стратегічному рівні розвивати співробітництво в сфері безпеки: в оборонно-промисловій сфері, у військово-технічному співробітництві і з питань переобладнанні збройних сил. І тут можна говорити про те, що це буде абсолютно синергетичний процес, оскільки Україна знаходиться на передньому краї, як в щодо розвитку збройних сил, так і в розвитку військової техніки, тому що ЗСУ зараз веде війну з Росією, і тому Україна постійно змушена займатися розвитком чітко визначених озброєнь і пошуком конкретних рішень для поставлених завдань. Тому Україна може в свою чергу давати Литві та Польщі величезний пласт інформації для дослідження, і спільно виносити уроки зі збройного конфлікту з Росією на Донбасі", - повідомляє Михайло Самусь.
З тим, що у проекту є потенціал погоджується і директор Інституту світової політики Євген Магда.
"Люблінський трикутник спирається на польсько-литовсько-українську бригаду, якій вже більше 5 років. Тобто у нас є унікальний досвід співпраці, а ми розуміємо, що на вже існуючий досвід співпраці легше "нанизувати" нові проекти, нові рішення", - вважає експерт.
Водночас, військовий експерт Михайло Самусь вважає, що країнам Люблінського трикутника слід вивчати новітні уроки ведення війни і використання нових систем для трансформації збройних сил. Як приклад експерт наводить уроки протистояння в Нагірному Карабасі.
"Під час війни в Нагірному Карабасі, де Вірменія воювала з використанням радянської та пострадянської тактики, а Азербайджан воював сетецентричним методом (підвищення бойових можливостей за рахунок інфокомунікаційної переваги, об'єднуючи всі підрозділи в єдину мережу, - "Апостроф"), в результаті далася взнаки перевага останнього. Якраз для України, Польщі та Литви це може стане в нагоді щоб розвивати ВС за новітніми моделям", - розповідає експерт.
Польські військові під час параду до Дня Незалежності в Києві, 24 серпня 2017 р.
Незважаючи на плани розвивати подальшу співпрацю, з боку Литви і Польщі було надано чимало допомоги в питаннях безпеки. Наприклад, Литва допомагає Україні вибудовувати територіальну оборону, вибирати ту модель, яка буде підходити нам щоб адаптованим під наші реалії.
"Литва є одним з "провайдерів" найкращих практик територіальної оборони. Польща в свою чергу має досягнення в своїй моделі територіальної оборони, з якою також можна ознайомитись та порівняти - які плюси і які мінуси. Крім того, Польща має свої успіхи в розвитку оборонної промисловості, і Україна може з ними співпрацювати в сфері озброєнь і військової техніки. Також мова йде про співпрацю в реформуванні спецслужб і збройних сил, перехід на нові стандарти функціонування штабів, системи управління і зв'язку. Тобто Україна може отримати багато корисного, і вона вже отримує оскільки, повторюся, у нас вже давно існує загальна бригада, яка постійно служить для того, щоб обмінюватися досвідом і напрацьовувати спільні підходи використання збройних сил", - зазначає Самусь.
Економічні перспективи
У Люблінському трикутнику представлені відразу два сильних і важливих для української економіки гравця. Як зазначає в коментарі "Апострофа" директор програми економічної дипломатії "Української призми" Тетяна Зосименко, Польща і Литва - не тільки постійні союзники України в її євроінтеграційних прагненнях, а й важливі торговельні партнери та бенефіціари спільних інфраструктурних проектів в регіоні.
"Польща є другою в загальному списку країн за обсягами товарообігу, а Литва формує для нас найбільші обсяги торгівлі серед країн Балтії. Втім, і з Польщею, і з Литвою у нас є напрацьовані механізми економічної дипломатії, тому несподіваного прориву в торгово-інвестиційній сфері під впливом нового формату, швидше за все, не відбудеться. Мова скоріше йде про сприятливий політичний імпульс до розгортання проектів в сфері енергетики, транспорту, цифровізації, перш за все в рамках більш широкої ініціативи Тримор'я (Балто-Адріат-Чорноморська ініціатива - об'єднання дванадцяти держав Європейського союзу, розташованих в Центральній і Східній Європі, - "Апостроф"). Водночас, судячи з офіційних результатів першого онлайн-засідання Люблінського трикутника, в порядку денному домінувала більше безпека, ніж економічні питання. Чи виправдаються ці очікування, стане більш зрозумілим після оприлюднення дорожньої карти ключових ініціатив і заходів на 2021 рік", - зазначила експерт.
Водночас, на думку економічного експерта Тетяни Зосименко, незважаючи на те, що в цілому передумови для економічної взаємодії України, Литви та Польщі можна назвати сприятливими, існують і проблеми.
"У випадку з Польщею маємо низку хворобливих історичних та етнополітичних питань, які стримують і економічне співробітництво. Щодо спільних проектів із залученням ресурсів Тримор'я, на шляху можуть стати як фінансові (наприклад, недонаповненість Інвестиційного фонду), так і політичні чинники (дисгармонія інтересів країн-учасниць і найбільших донорів). При таких вихідних умовах України потрібно визначитися з переліком проектів, в яких вона бачить себе в партнерстві з Литвою і Польщею, чітко сформулювати свої можливості генерувати в них додану вартість та лобіювати відповідні ініціативи в рамках Люблінського трикутника", - повідомляє економічний експерт.
Зустріч президентів України та Польщі
Наскільки серйозні наміри Польщі та Литви?
Глави МЗС Литви і Польщі вже підтвердили готовність своїх держав взяти участь в її установчому саміті, запланованому на серпень 2021 року в Києві. Однак за будь-якого формату завжди присутні побоювання щодо зацікавленості учасників в досягненні конкретних цілей. Втім, директор Інституту світової політики Євген Магда вважає, що є передумови вважати, що Польща і Литва серйозно ставляться до цього проекту.
"Мені здається, досить показовим той факт, що перша сесія відбулася через півроку після створення Люблінського трикутника. Також показово, що помінялися два міністри закордонних справ - польський і литовський, але все одно Люблінський трикутник продовжив існувати і почав свою предметну роботу. Це позитивний момент, оскільки це показало, що Варшава і Вільнюс відносяться до даного формату серйозно. Крім того, заслуговує на увагу згадка Дмитра Кулеби про потенціал участі в цій організації демократичної Білорусі, а також участь в якості запрошеної гості Світлани Тихановської. Це символізує те, що країни позначили вектор розвитку, і вважаю, що перспектива в цьому проекті є", - вважає Євген Магда.
Однак, на думку військового експерта Михайла Самуся, результати роботи Люблінського трикутника будуть залежати від активної роботи всіх учасників.
"Ідея Люблінського трикутника дуже хороша, і в принципі даний регіональний проект має дуже великі перспективи, але це залежить і від активності інших учасників формату. Я вважаю, що це можливість прояву для України своєї геополітичної, зовнішньополітичної та військово-політичної позиції в регіоні. Це один із способів реалізації України як суб'єкта регіональної політики", - підсумував експерт.
Таким чином, Люблінський трикутник може стати успішною історією регіонального співробітництва, однак для цього слід ще багато зробити. Крім того, в найближчі кілька років, можливість показати себе як стратегічного партнера буде не тільки в України. Наприклад, у 2022 році в ОБСЄ головуватиме Польща, що може стати вдалим часом для поглиблення відносин між нашими країнами, в тому числі і в форматі трикутника.
