Політична криза в Вірменії наростає: прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян перебуває в жорсткій конфронтації з опозицією і Генштабом Збройних Сил, країна охоплена протестами. Ключовим, як і раніше, залишається питання призначення дати і умов дострокових виборів. Однак опозиція наполегливо вимагає спершу відставки Пашиняна, що може призвести до загострення ситуації. "Апостроф" розбирався, чи вдасться вирішити кризу у Вірменії мирним шляхом або все ж ситуація дійде до повномасштабного кровопролиття.
Шанс старим елітам
Політична криза в Вірменії не припиняється з листопада 2020 року після підписання Пашиняном перемир'я з Азербайджаном, яке зупинило бойові дії в Нагірному Карабаху. Вірменія внаслідок війни втратила левову частку підконтрольних їй територій. Відразу після цього в країні розгорілися мітинги і заворушення - почалися захоплення парламенту, опозиція звинуватила вірменського прем'єр-міністра в зраді національних інтересів країни; в свою чергу, прем'єр називав дії опонентів спробою державного перевороту. Влада з великими труднощами взяла ситуацію під контроль, і ситуація в Вірменії начебто стабілізувалася. Але не надовго.
Приводом для нової хвилі протистояння, яке почалося наприкінці лютого, стало інтерв'ю Нікола Пашиняна, під час якого прем'єр-міністр Вірменії заявив, що російські ракетні комплекси "Іскандер" вкрай незадовільно проявили себе під час війни в Нагірному Карабаху. На ці слова різко відреагував заступник голови Генштабу ЗС Вірменії Тиран Хачатрян. І пішло-поїхало: від Пашиняна було видано указ про відставку заступника голови Генштабу, проте Генштаб виступив із заявою, зажадавши негайної відставки прем'єр-міністра Нікола Пашиняна і його уряду. Під цією заявою підписалося все керівництво Генштабу, включаючи начальника Оніка Гаспаряна.
Після цього прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звільнив ще й Гаспаряна. Однак президент Вірменії Армен Саркісян відмовився підписувати указ Пашиняна. До військових приєдналася частина опозиційних політиків. Свою підтримку діям військових висловили екс-президенти Вірменії Роберт Кочарян і Серж Саргсян, які закликали громадян підтримати Генштаб ЗС Вірменії. І, відповідно, виступити проти Пашиняна.
Вірменський аналог Медведчука і старі еліти
Основною рушійною силою, яка вимагає відставки Пашиняна, є частина опозиції, яку прийнято пов'язувати з колишнім президентом Вірменії Робертом Кочаряном. Він є по суті таким собі вірменським аналогом Медведчука - у нього дуже сильні зв'язки з Кремлем. У нього теж високий анти-рейтинг, який пов'язаний з тим, що в період його президентства рівень корупції в Вірменії зашкалював. Водночас, його образ учасника війни в Карабаху дає йому позитивний рейтинг, особливо зараз, після поразки Вірменії у другій Карабаській війні.
Утім, директор Центру політичних і економічних стратегічних досліджень, Бениамин Погосян вважає, що опозиція будується не тільки на одному Кочаряні.
"Я б не сказав, що опозицію де-факто очолює Кочарян. По-перше, свою гру ведуть дві опозиційні парламентські партії - "Світла Вірменія" і "Процвітаюча Вірменія". "Процвітаюча Вірменія" була створена Кочаряном в 2006 році, щоб забезпечити йому політичний вплив після відходу з поста Президента в 2008 році, а голова партії Гагік Царукян значно збільшив свої особисті статки під час президентства Кочаряна в 1998-2008 роках. Однак після "оксамитової революції" Царукян дистанціювався від Кочаряна. Після арешту Кочаряна в липні 2018 року Царукян говорив, що кримінальна справа проти Кочаряна - не політична, і люди повинні дочекатися рішення суду. Основна мета Царукяна - зберегти своє багатство", - говорить в коментарі "Апострофу" експерт.
Протестуючі в Вірменії
Також в форматі об'єднаної опозиції (17 партій) бере участь колишня правляча Республіканська партія на чолі з третім президентом Сержем Саргсяном. За словами експерта, відносини Саргсяна і Кочаряна були натягнутими з 2008 року, і наразі Серж Саргсян не діє під керівництвом Кочаряна і не підтримує його.
"Лідер "Світлої Вірменії" Едмон Марукян, а також Серж Саргсян і Роберт Кочарян зацікавлені стати лідерами Вірменії особисто або через своїх соратників. Так що між ними теж йде негласна боротьба. Таким чином, ми маємо роздроблену опозицію", - вважає Бениамин Погосян.
Крім цього, на думку експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу "Українського інституту майбутнього" Ілії Куси, в опозиції зараз існує три великі проблеми.
"По-перше, немає можливості мобілізувати великі групи людей і ними керувати. По-друге, у опозиції немає нормальної альтернативи Пашиняну. Той же Вазген Манукян, якого вони просувають на роль прем'єр-міністра, він все-таки з когорти старих політиків. Його мало хто знає, а ті, кому він відомий, пов'язують Манукяна з колишніми президентами, а тому у нього є високий анти-рейтинг. А для багатьох людей, навіть тих, хто не підтримує Пашиняна, це важливо. І вони швидше підтримають Пашиняна, ніж будуть погоджуватися з поверненням старих. По-третє, у опозиції немає контролю над силовим агрегатом. Вони спробували мобілізувати свою козирну карту, мобілізувавши лояльних до них людей в Генштабі, але видно, що у них недостатньо ресурсів, і не всі їх підтримують. Пашинян цим користується, щоб зачистити армію від нелояльних елементів", - вважає експерт Ілля Куса.
Яку гру ведуть опоненти?
На думку Беніаміна Погосяна, у Пашиняна дуже чітка стратегія - він збирається організувати дострокові парламентські вибори тільки в тому випадку, якщо залишиться виконуючим обов'язки прем'єр-міністра під час кампанії. Це дасть змогу Пашиняну продовжити прямий контроль над поліцією і службою національної безпеки, а також в разі необхідності використовувати адміністративний ресурс під час кампанії. "Ключова мета Пашиняна - утримати владу в своїх руках. Він дуже добре розуміє, що в разі втрати влади, швидше за все, йому загрожує кримінальне переслідування щодо його дій або бездіяльності до, після і безпосередньо під час Карабаської війни 2020 року. У будь-якому випадку опозиція вимагає дострокових парламентських виборів, але якщо "Світла Вірменія", "Процвітаюча Вірменія" і Роберт Кочарян можуть погодитися на те, щоб Нікол Пашинян був виконуючим обов'язки прем'єр-міністра під час виборчої кампанії, то Серж Саргсян сигналізує про те, що вибори в такому разі не будуть легітимними. Вимога Генштабу щодо відставки Пашиняна додала ще один відтінок до політичної кризи. Однак будь-які розмови про спробу військового перевороту безпідставні. Військові не вживали ніяких дій з примусу Пашиняна до відставки, а генерали не брали участь в мітингах, продовжуючи свою роботу в своїх кабінетах", - вважає експерт.
Як повідомляє експерт Ілля Куса, проблема переговорів полягає в тому, що Пашинян згоден йти на дострокові вибори і пропонує розпустити парламент.
"Соціологія показує, що партія Пашиняна зараз на першому місці, незважаючи на те що у них зараз менше рейтинг, ніж він був у 2018 році, але вони все ще на першому місці. Всі ключові партії, які зараз складають опозицію, включаючи Республіканську партію, вони не проходять до парламенту. Опозиція в свою чергу, хоче спочатку відставки уряду, потім призначення тимчасового уряду, і тільки через певний час проведення виборів. Ну, а за цей час вони встигнуть узяти під контроль адмінресурси і державний апарат, і, може, навіть набити собі рейтинг на критиці Пашиняна, який на той момент піде", - вважає Ілія Куса.
Поліція Вірменії
Чи можливе мирне вирішення кризи або проллється кров?
Після того, як вірменський Генштаб виступив з вимогою відставки Пашиняна, виникли побоювання, що все закінчиться відкритим протистоянням: коли в політичних чварах беруть участь військові, це завжди підвищує шанси військового перевороту. І найбільша проблема полягає в тому, що практично будь-який сценарій загрожує Вірменії різними ускладненнями.
"У всіх випадках - чи переможе Пашинян або повернуться Кочарян з Саргсяном - стабільність не буде відновлена, оскільки частина суспільства продовжить свої протести", - вважає Погосян.
Утім, Ілля Куса вважає, що очікувати громадянської війни не варто, оскільки цього не хоче жодна з протиборчих сторін.
"Зараз я не спостерігаю настільки критичної ситуації, щоб говорити, що у Вірменії зараз є ризик збройного протистояння. В першу чергу армія виступає проти цього, і не керівництво, а саме середнє офіцерство не підтримає такий варіант. Тому, я вважаю, що до цього не дійде, але може дійти до погромів і сутичок. Є лише ризик насильства на вулицях на акціях протесту, але не йдеться про громадянську війну", - зазначив він.
Джокер у вірменської політиці
На думку експерта Беніамін Погосяна, ситуацію можна стабілізувати лише в тому випадку, якщо Пашинян, Саргсян і Кочарян знайдуть якийсь спільний знаменник, що малоймовірно.
Водночас, експерт Ілля Куса вважає, що зараз "джокером" виступає президент Вірменії, який відмовився підписувати указ про звільнення начальника Генштабу Оніка Гаспаряна, і який грає в свою гру.
"Зараз видно, що мирними методами опозиція програє цю війну. У Пашиняна більше контролю над ситуацією, і над силовим агрегатом в першу чергу. Плюс Пашинян краще вміє мобілізувати прихильників, буквально за кілька годин збираючи натовп, більше в два-три рази ніж опозиція збере за тиждень. Якщо так буде тривати, то це не перейде в фазу вуличного насильства, і тоді Пашинян переможе", - вважає експерт.
"Москва, по кому дзвонять твої дзвони?"
Для Росії вигідним є будь-який сценарій в Вірменії, крім громадянської війни, відзначає Ілля Куса.
"Дестабілізація Вірменії Кремлю не потрібна, тому що це створює додаткові ризики. Це створить неприємну атмосферу, в якій вороги Вірменії накшталт Азербайджану або Туреччини можуть сприйняти цю ситуацію як шанс для себе вирішити питання Карабаху остаточно. А в іншому, будь-який сценарій - чи то відставка Пашиняна, або ж його збереження на посаді, в принципі підходить Кремлю. Якщо до влади прийдуть колишні еліти, які більш проросійські ніж Пашинян, то в Москві навіть будуть раді. Пашинян ж не зовсім "їх", але Москва його підвісила на гачок завдяки війні в Карабасі, і тепер Росія є гарантом безпеки Вірменії", - вважає експерт Ілія Куса.
Утім, поки що старі політичні еліти, користуючись програшем в Карабаській війні, намагаються повернутися у велику гру. І для цього попутно розхитують ситуацію настільки, що це робить Вірменію максимально вразливою.
