Після виходу з Євросоюзу Великобританію помітно хитає. У Шотландії знову активно говорять про необхідність проведення референдуму про незалежність від Лондона. Нещодавно в Північній Ірландії спалахнули протести, які швидко переросли в масштабні безлади і зіткнення з поліцією. "Апостроф" розбирався в причинах протистояння, і чим це може закінчитися.
Наприкінці березня в Північній Ірландії спалахнули заворушення і зіткнення між проірландськими республіканцями-католиками і пробританськими протестантами за участю поліції. Правоохоронці заявляють про найжорсткіше насильство за останні роки. В результаті заворушень постраждали вже понад 70 правоохоронців.
Варто відзначити, що раніше Північна Ірландія пройшла через три десятиліття громадянського конфлікту, в результаті якого понад 3500 людей загинули, а близько 50 000 постраждали. Протистояння центральної британської влади і місцевих національних організацій, що представляли католицьке проірландське населення, було викликано суперечкою щодо статусу регіону. Протистояння було припинене шляхом укладання Договору Страсної п'ятниці 1998 року. Однак події останніх днів в Північній Ірландії показують, яким крихким є мир в цій частині Великобританії.
Усі проти всіх: учасники насильства і протестів
Приводом для початку заворушень минулого тижня стало рішення прокуратури Північної Ірландії ніяк не карати політиків з республіканської партії "Шинн Фейн", які брали участь минулого літа в похоронах колишнього видного бойовика Ірландської республіканської армії Бобі Сторі. На цей похорон, незважаючи на коронавірусний локдаун, зібралися близько 2 тисяч осіб, включаючи віце-прем'єра Північної Ірландії і віце-головуючу партії "Шинн Фейн" Мішель О'Ніл. Прокуратура вирішила переглянути цю постанову, але заворушення вже почалися. Але щоб зрозуміти, чому похорони колишнього бойовика "ІРА" почали такі хвилювання, необхідно розуміти політичний і етнічний ландшафт Північної Ірландії.
Отже, якщо умовно узагальнити, то в цілому в конфлікті задіяні три сторони: проірландські і пробританські групи, і безпосередньо сам офіційний Лондон. До проірландського боку в своїй основі відносяться католики, прихильники республіканської партії і націоналісти. Республіканцями в Північній Ірландії називають прихильників об'єднання з Республікою Ірландія. Офіційно проірландське населення в більшості випадків представляє партія "Шинн Фейн" а також партія "Соціальних демократів Північної Ірландії".
Пробританське населення ділиться на більш войовничих "лоялістів" і "юніонистів", що відкидають насильство. Втім, як вважає експерт ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв, розподіл пробританського населення в Північній Ірландії на юніостов і лоялістів зараз стало більш умовним, оскільки свого часу багато юніоністів підтримувало навіть ідею незалежності Північної Ірландії, проте пізніше від цієї ідеї відмовилися.
Наразі для позначення пробританського крила використовується все частіше термін юніоністів. В основному в політичній сфері їх представляє "Демократична юніоністська партія".
Ну і третій, і ключовий учасник конфлікту - офіційний Лондон в особі Бориса Джонсона і відповідно його уряду. І тут варто говорити про те, як Джонсон запалив сірник на пороховій бочці Північної Ірландії.
Обман Бориса Джонсона
Реальною причиною для початку заворушень, на думку експертів, стали наслідки Brexit, які безпосередньо зачіпають інтереси двох найбільших груп населення Північної Ірландії. Йдеться про митний кордон, який буде встановлений або по межі між Північною Ірландією і Республікою Ірландія, тобто на самому острові, або він буде встановлений між Північною Ірландією та іншою частиною Сполученого Королівства. Від цього буде залежати, чи залишиться Північна Ірландія в складі вільного ринку і Митного союзу ЄС, або ж вона від нього відгородитися повноцінним наземним кордоном.
Слід зазначити, що і проірландські республіканці, і пробританські юніоністи засмучені тим, що ця межа з'явиться в принципі, оскільки раніше Борис Джонсон заявляв, що ніякої межі не буде, незважаючи на договір з ЄС про умови Brexit. Однак питання, де саме пройде новий митний кордон, знову зіштовхує лобами проірландські та пробританські групи населення.
Як заявив керівник апарату екс-прем'єра Тоні Блера і головний парламентер уряду по Північній Ірландії Джонатан Пауелл, в будь-якому випадку будуть ущемлені права когось: чи націоналістів, чи юніоністів.
"У грудні 2019 року Борис Джонсон вирішив провести кордон в Ірландському морі, щоб його угода з Brexit перейшла межу. Потім він вирішив збрехати про це в прямому ефірі по телебаченню, сказавши, що кордону не буде, і що ніхто не повинен буде заповнювати якісь форми. Спочатку реакція профспілок (юніоністів, - "Апостроф") була приглушеною. Однак на початку цього року правда стала просочуватися назовні. Юніоністи зрозуміли, що програли саме вони, оскільки на полицях супермаркетів утворилися щілини", - заявив Джонатан Пауелл.
Страхи населення Північної Ірландії
Обидві сторони хочуть, щоб кордон залишався в тому режимі, в якому він перебував досі, тобто щоб його не було взагалі - здійснювався вільний рух між кордоном двох Ірландій, і вільний рух через Ірландське море. Але так не вийде, зазначає експерт ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.
"Республіканським активістам межа по суші між двома Ірландіями - гірша, тому що це розриває зв'язок католицьких громад з двох боків кордону. І фактично це закриває для Північної Ірландії можливість стати частиною Об'єднаної Ірландії. Для пробританських активістів межа в Ірландському морі - гірша, тому що в їхньому уявленні їх відривають від Лондона, і тим самим підвищують шанс на нову Об'єднану Ірландію, яка їм не потрібна. Справа в тому, що в Договорі Страсної п'ятниці 1998 року, який зупинив насильство в Північній Ірландії - чітко вказано, що в разі, якщо католицька меншість захоче возз'єднання Ірландії - можливе проведення легального референдуму, і що найважливіше - Лондон буде зобов'язаний визнати його результати. І зараз, у нас складається ситуація, коли католицька проірландська громада може отримати більшість. Вперше за 20 років, є показники того, що вони можуть набрати більше 50% голосів на подібному референдумі. Зараз питання - в кордоні, але потім постане питання про статус Північної Ірландії", - розповів "Апострофу" експерт.
Подібні страхи посилюють і без того несприятливу обстановку для крихкого миру в Північній Ірландії. Як повідомляє Пітер Шірлоу, директор Інституту ірландських досліджень університету Ліверпуля і фахівець з профспілкового руху, багато лоялістів розглядають компроміси, закладені в угоді Страсної п'ятниці 1998 року, як поступки, капітуляцію і крапельну ерозію суверенітету.
"Їм постійно говорять, що інша сторона перемагає. Насправді більшість неблагополучних районів Північної Ірландії були католицькими, і лоялістські громади хвалилися історіями успіху", - вважає експерт.
Але в той же час, професор Університету політики Ольстера Генрі Паттерсон відзначає, що в стані лоялістів побоюються, що насправді зміни в Північній Ірландії вже відбулися.
"Багато лоялістів вважають, що де-факто Північна Ірландія перестала бути такою ж частиною Великобританії, як була", - заявив професор Генрі Паттерсон.
Чим це все загрожує обернутися?
На думку експерта Олександра Краєва, протести дуже нагадують кінець 60-х років.
"Протистояння зараз розвивається по абсолютно таким же паттернам. Але зараз у нас є велика проблема в тому, що Лондон не може вирішити ту проблему, через яку, власне кажучи, стали протестувати. У Лондона зараз немає інструментів відійти від цієї межі, яка так чи інакше буде встановлена. Інше питання - де буде встановлена ця межа? Якщо межа пройде в Ірландському морі, то це продовжить викликати злість у протестантської меншини. Якщо межа пройде по острову Ірландія, то це викличе опір католицької меншини. Фактично Лондон зараз затиснутий між двома варіантами, і має гру з мінусовою сумою. Який би варіант розвитку подій він не обрав - так чи інакше це не зупинить протести. Тому протести тривають, і найімовірніше, затягнуться", - вважає експерт.
Джонатан Пауелл, головний парламентер уряду по Північній Ірландії в уряді Тоні Блера, застеріг, що час для протестів - вельми "вдалий".
"Є спосіб уникнути "довгого спекотного літа", але це вимагає того, щоб політичні лідери зробили конкретні кроки, інакше ми ризикуємо звести нанівець всю хорошу роботу за 23 роки, що минули з моменту укладення угоди Страсної п'ятниці", - застеріг Джонатан Пауелл.
Чи є рішення?
Швидкого вирішення у Лондона немає, і влада створила для себе фактично патову ситуацію, вважає експерт Олександр Краєв.
"Фактично ухвалення Вестмінстером останнього законопроекту про регулювання внутрішнього ринку, в якому вказувалося, що ніякого митного кордону між частинами Об'єднаного Королівства бути не може - чітко вказує на те, що Лондон готовий порушити договір з ЄС заради того, щоб не підтримувати кордон в Ірландському морі. Справа в тому, що в документі, підписаному між Британією і Європейським Союзом документу про вихід з ЄС, прописаний кордон між Північною Ірландією й іншою частиною Об'єднаного Королівства. І навіть британський міністр економіки, на питання журналіста про те, чи є це порушенням міжнародного права, відповів, що по суті - так, це порушення міжнародного права, але у Лондона немає вибору", - відзначає експерт.
Водночас Країв підкреслює, що зараз найбільш безболісний варіант для Лондона - це нові переговори з ЄС і нова установка прикордонних правил, можливо, навіть ціною певних поступок. Трохи часу є: зараз діє так званий "транзитний період", протягом якого якраз ці переговори і повинні пройти.
На думку експерта, Лондон зараз буде всіляко намагатися домовитися з ЄС про абсолютно відкриті кордони на цій ділянці. Всі інші варіанти, які є у Лондона, обіцяють йому більш серйозних втрат. Тому, швидше за все, Джонсон змушений буде йти по шляху нових переговорів з Брюсселем, оскільки це єдиний реальний варіант, як загасити пожежу, що розгорілася в результаті несподіванного і непродуманного виходу Великобританії з Євросоюзу.
