У середу, 28 квітня, президент Молдови Майя Санду розпустила парламент. Приводом стало те, що в парламенті, який володіє більшими повноваженнями, ніж президент, більшість, що складається з соціалістів, лояльних до Кремля, відкинуло запропоновану президентом кандидатуру на пост прем'єр-міністра. Про політичну кризу в Кишиневі, про те, чого слід очікувати від перевиборів, і чи буде розігруватися "українська карта" на перевиборах, розбирався "Апостроф".
Нова криза
Президент Молдови Майя Санду підписала указ про розпуск парламенту і призначила дату дострокових парламентських виборів, про що заявила на брифінгу в середу ввечері.
"Кілька хвилин тому я підписала указ про розпуск парламенту. Дострокові парламентські вибори призначені на 11 липня. Ми повинні якомога швидше позбутися цього корумпованого парламенту, депутати якого відстоюють сірі схеми і крадуть у громадян. Тепер вибір за вами, шановні співгромадяни. Ми повинні обрати новий парламент, сформувати компетентний уряд, повернути країну до нормального стану", - заявила Санду журналістам.
Це рішення стало можливим тільки після того, як Конституційний суд визнав неконституційним введення надзвичайного стану в Молдові, за яке проголосувала парламентська більшість на чолі з Додоном, намагаючись відстрочити перевибори.
Варто зазначити, що після свого обрання на президентську посаду в грудні 2020 року, Майя Санду відразу почала домагатися розпуску парламенту, тоді як екс-президент Ігор Додон і його союзники вставляли їй палки в колеса. Справа в тому, що опитування показують, що партія президента Санду має всі шанси виграти дострокові вибори. Щоб максимально заблокувати процес, соратники Додона всупереч Конституції оголосили про звільнення діючої глави Конституційного суду і заявили про призначення нового, лояльного судді, який, втім, згодом сам відмовився від запропонованої йому посади.
Відбувся удар у відповідь: Конституційний суд Молдови скасував введений парламентом режим надзвичайного стану у зв'язку з пандемією коронавірусу. Перед цим, ще 15 квітня, КС ухвалив, що є всі підстави для розпуску парламенту, оскільки парламент за три місяці так і не зміг сформувати уряд. Відповідно до рішення КС, президент Майя Санду була зобов'язана підписати Указ про розпуск парламенту і призначення дати дострокових виборів ще 15 квітня, однак вона не могла це зробити в період дії надзвичайного стану. Режим НС був схвалений голосами парламентської більшості Партії соціалістів і партії "Шор" 31 березня, які посилаючись на пандемію коронавірусу, намагалися таким чином відстрочити проведення дострокових виборів.
За словами співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайла Пашкова, ситуація, що склалася, вкрай складна, і що найбільш правильним рішенням в умовах існуючої політичної кризи в Молдові буде йти до вирішення проблеми конституційним шляхом.
"Даний конфлікт між президентом і парламентом несе ризик вилитися в якісь "вуличні дії". Тому тут необхідно дотримуватися спокою з обох сторін - як з боку парламенту, так і з боку президента. Але те, що ситуація досягла піку напруження, і це проблема непокоїть не тільки Молдову, а й Європейський союз, а також найближчих країн-партнерів - це цілком очевидно. Тому необхідно йти нормальним конституційним шляхом. є закон, Є конституція Молдови, і вихід із цього становища - це парламентські вибори", - вважає експерт Михайло Пашков.
Примітно, що лідер Партії соціалістів Молдови і колишній президент країни Ігор Додон ще до розпуску парламенту натякав на можливі заворушення - почав залякувати проблемами з Придністров'ям і Гагаузією, якщо партія президента Майї Санду - йдеться про Демократичну партію Молдови - переможе на виборах. За словами Додона, перемога партії Санду на виборах означатиме перемогу "колективного Заходу", під контролем якого проєвропейські партії нібито "захочуть підірвати ситуацію, щоб влаштувати "підлість" росіянам".
"Тоді у нас буде повне зовнішнє управління. Молдова вже не буде незалежною країною, вони будуть намагатися заборонити всі партії, які їм не підкоряються. Вони підуть проти церкви, релігії, традиційних цінностей, скасують зниження пенсійного віку та інші соціальні ініціативи. Це буде атака на російську мову, будуть проблеми з Гагаузією і Придністров'ям", - розпалює Додон.
Очевидно, що таким чином Додон вже почав мобілізувати проросійський електорат соціалістів. Однак в цій грі є й інші гравці, які не вписуються в категорії прозахідних чи проросійських.
Фактор Плахотнюка
У Молдові є свій аналог Коломойського, а на батьківщині його прозвали "молдавським Абрамовичем". Йдеться про Володимира Плахотнюка, молдавського олігарха, який протягом десятиліть дуже сильно впливав на політику країни.
Особливо зріс його вплив в 2016 році, коли він навіть пробувався на роль прем'єр-міністра, але його кандидатура була відкинута президентом Миколою Тімофті через підозри у невідповідності необхідним критеріям непідкупності. Примітно, що в Молдавії існує думка про міцну дружбу Плахотнюка з екс-президентом України Петром Порошенком, яких нібито пов'язують спільні інтереси в сфері контрабанди, проте юридично це не доведено.
Саме тому деякі експерти підозрювали, що вибір Києва як місця першого візиту тоді ще тільки обраної президентом Санду був продиктований тим, що вона хотіла заручитися підтримкою Зеленського, за принципом "ворог мого ворога - мій друг". Варто відзначити, що після відставки молдавського уряду в 2019 році Плахотнюк покинув країну, однак продовжував підтримувати різні політичні сили своїми активами, частіше віддаючи переваги соціалістам, але час від часу переграє свої ставки, і роблячи "перезмінку". Тому ймовірно і на цих парламентських виборах Плахотнюк може бути зацікавлений в підтримці деяких політсил. Питання тільки кому цього разу "пощастить".
На думку експерта Національного інституту стратегічних досліджень Артема Філіпенка, фактор Плахотнюка сьогодні - це ті депутати, які не хочуть йти на дострокові вибори.
"Це і ті, хто залишився у фракції Демократичної партії, і ті, хто вийшов з цієї фракції, створивши групу Pentru Moldova і приєднався до нової більшості. Зрештою, навіть Ігор Додон своїм обранням на пост президента в 2016 році також був зобов'язаний Плахотнюку. Так що "тінь Плахотнюка" незримо лягає і на нинішню кризу. Для Санду і її прихильників нинішні події - це боротьба зі спадщиною Плахотнюка. Але про Плахотнюка зараз говорять скоріше, як про минуле, а не сьогодення Молдови", - розповів експерт.
З Вашингтона передали сигнал Додону і Росії
Показово, що за день до розпуску парламенту, за ініціативою американської сторони Ігор Додон зустрівся з послом США в Республіці Молдова Дереком Хоганом, де обговорив питання двосторонніх відносин, а також поточну внутрішньополітичну обстановку в Молдові. На думку співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайла Пашкова, з Вашингтона цією зустріччю передали кілька сигналів.
"По-перше, американська сторона прозондувала ситуацію, визначаються позиції сторін, як далеко підуть соціалісти. По-друге, це сигнал від США дотримуватися норм пристойності в політичному протистоянні. Ну, а по-третє, це скоріше навіть не сигнал Додону, а скоріше Росії. Тому що Молдова теж є одним з майданчиків протистояння Заходу і російського впливу. Тому нічого такого унікального і дивного немає. Це цілком нормальна міжнародна дипломатична практика зустрічей з різними сторонами, тим більше що Додон - все-таки публічна фігура, екс-президент і лідер соціалістів", - вважає експерт Михайло Пашков.
Україна знову згадають
А ось Києву варто готуватися до відбиття чергової інформаційної атаки на свою адресу. Це стало наслідком того, що в столиці Молдови був викрадений колишній український суддя Микола Чаус.
Історія тягнеться з 2016 року, коли НАБУ взяло Чауса на хабарі розмірі $ 150 тис, яку він необачно закопав в трилітровій банці у дворі власного будинку. Тоді відразу після затримання суддя пішов у відпустку, після чого Верховна Рада дала згоду на його арешт, але до цього часу його в Україні і сліду не було. В результаті, 12 вересня 2016 року він був оголошений в розшук, а в березні 2017-го Чаус був затриманий на території Молдови, де перебував аж до свого викрадення. У Кишиневі прямо говорять про український слід у цій історії, натякаючи на роботу наших спецслужб. Інша справа, що молдавська сторона і так збиралася екстрадувати Чауса в Україні.
Як повідомляє експерт Артем Філіпенко, опоненти Санду намагаються повною мірою використовувати цей скандал для її дискредитації, звинувачуючи президента в тому, що цей інцидент нібито виник в результаті домовленостей з президентом України.
"Ці звинувачення є частиною загальної антиукраїнської кампанії, яку проводять соратники Додона. Через соціальні мережі, а також в підконтрольних виданнях вони ведуть антиукраїнську пропаганду, ретранслюють кремлівські тези і заклики до визнання так званих "ДНР" і "ЛНР". Разом з тим, з огляду на те, як розвивається ситуація, цілком можливо, що про викрадення Чауса скоро забудуть на тлі більш серйозних проблем", - вважає експерт.
Москва не буде стояти осторонь
Утім, історія з Чаусом може виявитися лише епізодом в політичній битві між Кремлем і Заходом за Молдову, оскільки це поле битви набагато ширше, вважає експерт Михайло Пашков.
"Не думаю, що ситуація з суддею Чаусом має якесь серйозне вплив, це дуже малоймовірно. Це прохідний епізод, який скоро буде просто забутий. Тут більше питання в іншому, а саме в протистоянні проросійських і проєвропейських сил. І я думаю, що Росія тут осторонь стояти не буде, вона буде застосовувати найрізноманітніші способи і методи з арсеналу гібридного впливу. Йдеться і про ЗМІ, і про систему агентів впливу, і про фінансові важелі - тут досить широкий спектр. Але я думаю, що рух Молдови в європейському напрямку все ж набуває незворотного характеру", - підсумував експерт.
