У понеділок, 14 червня, лідери НАТО схвалили комюніке за підсумками брюссельського саміту Альянсу. У ньому вони повторили все те, що говорили на Бухарестському саміті НАТО в 2008 році. Єдина нова деталь: уточнили, що Україну візьмуть до Альянсу через План дій щодо членства (ПДЧ). Але коли це станеться, так і залишилося таємницею. Втім, це не завадило офіційному Києву оголосити цю заяву як перемогу української дипломатії. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба повідомив, що згадку про ПДЧ "буквально вигризли в останній момент завдяки власній наполегливості, чесній розмові з НАТО і твердій підтримці ключових наших друзів". "Апостроф" розбирався, які ж гарантії України "вигризла" собі від Альянсу, і чи варто дійсно говорити про перемогу в цьому напрямку.
У підсумковому комюніке саміту НАТО, який відбувся 14 червня в Брюсселі, лідери країн-членів військово-політичного блоку заявили, що Україна в майбутньому зможе вступити Альянс. В офіційній заяві підтверджується рішення, ухвалене на саміті в Бухаресті в 2008 році. Єдине що відрізняє заяву Брюссельського саміту НАТО 2021 роки від комюніке Бухарестського саміту 13-річної давності - згадка про ПДЧ, за допомогою якого Україна зможе вступити до Альянсу. Але ось з термінами вийшло як завжди - їх не згадали.
"Ми підтверджуємо рішення, ухвалене в 2008 році на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу і при цьому План дій щодо членства (ПДЧ) буде невід'ємною частиною цього процесу", - йдеться в документі. Варто зазначити, що в рішеннях попередніх самітів НАТО після 2008 року не звучало таких формулювань щодо України, в той час як Грузія отримала такі запевнення ще в 2016 році.
Також Альянс закликав Україну рухатися до членства шляхом виконання річних національних програм.
"Річні національні програми під егідою Комісії Україна-НАТО (КУН) залишаються механізмом, за допомогою якого Україна просуває реформи, що стосуються її прагнення до членства в НАТО. Україна повинна повною мірою використовувати всі інструменти, доступні в рамках КУН, для досягнення своєї мети - впровадження принципів і стандартів НАТО", - йдеться в комюніке саміту.
Не обійшлося і без традиційних настанов від НАТО про реформи. У комюніке саміту НАТО Україну закликали проводити подальші "широкомасштабні, стійкі і безповоротні реформи" в секторі безпеки і оборони, а також в інших сферах. Крім того, в заяві коротенько згадали необхідність "поваги до меншин" - на цьому, як правило, акцентує увагу Угорщина, зокрема через суперечності з питань захисту прав угорської нацменшини в Закарпатті.
Крім того, в НАТО підкреслили, що статус партнера розширених можливостей, який Україна отримала в 2020 році, додає імпульсу співробітництву і просуває подальшу військову взаємосумісність. Ці напрацювання у відносинах з НАТО позитивно оцінює співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Михайло Пашков.
"Україна має досить ефективний інструментарій співпраці з НАТО, в якійсь мірі навіть адекватний ПДЧ. Я маю на увазі, "Програму розширених можливостей НАТО", і "Річні національні програми співробітництва"з Альянсом. Ці два інструменти дійсно важливі, і їх необхідно враховувати", - вважає експерт.
Але все ж Україна бореться за щось більше, ніж за рядову співпрацю. Тут слід згадати слова президента США Джо Байдена, сказані ним на прес-конференції за підсумками зустрічі лідерів країн НАТО в Брюсселі. Він прямо заявив, що стати членом Альянсу Україна зможе, якщо вирішить проблему корупції і буде відповідати критеріям НАТО.
Водночас господар Білого Дому додав, що ситуація в Донбасі не виключає можливості вступу України в НАТО. Примітно, що питання про Україну стало першим і останнім в прес-конференції Байдена після саміту - відразу після відповіді американський президент поспішив залишити журналістів наодинці з їх питаннями.
Повторення - мати навчання
У вівторок, 15 червня, на своїй сторінці в Facebook глава українського МЗС Дмитро Кулеба розповів, що ще за кілька днів до саміту НАТО в тексті комюніке не було жодних згадок про Україну.
"Це правда, що ми згадку про ПДЧ буквально вигризли в останній момент завдяки власній наполегливості, чесній розмові з НАТО і твердій підтримці ключових наших друзів", - заявив Дмитро Кулеба.
За словами українського міністра закордонних справ, нинішня декларація має набагато ширший контекст, оскільки це, по суті, план дій нового НАТО, де США помирилися з іншими союзниками.
При цьому Кулеба заявив, що слідом за такими деклараціями повинні йти конкретні дії, і найкращим кроком стало б надання Україні ПДЧ уже в 2022 році.
Утім, експерти сумніваються в таких райдужних євроатлантичних перспективах України. За словами директора Центру міжнародних досліджень Володимира Дубовика, заява у комюніке НАТО не вплине на процес.
"Я не бачу жодної перемоги, але і не бачу жодної поразки через те, що в заяві не зазначено швидкі або взагалі будь-які терміни отримання Україною ПДЧ. Позитивним є той факт, що Україна в комюніке взагалі прозвучала, і те, що свого часу вона може отримати ПДЧ, і має право вступити в НАТО. це непогано. Але так як чітко не вказано - коли і за яких обставин це може статися, то це розмите формулювання. Тобто, за великим рахунком, це продовження Бухарестського саміту НАТО 2008 року, рішення якого всі критикують в Україні. Так що я не бачу особливих причин радіти. Подібне було сказано 13 років тому в Бухаресті, і всі тоді запитали, чому немає конкретики. І зараз теж немає конкретики. І не буде цієї конкретики, з різних причин, одну з яких озвучив Байден, заявивши, що Україна має купу проблем всередині країни, які теж тягнуть її назад. І вони, може бути, більш важливі, як перешкода на шляху до ПДЧ, і членства в НАТО, ніж, скажімо, Крим або Донбас", - вважає експерт.
Варто відзначити, що раніше в колонці "Апострофу" екс-глава Служби зовнішньої розвідки Микола Маломуж також зазначив, що головні проблеми криються в першу чергу в самій Україні.
"Україні потрібно займати позицію, яка схиляла б союзні країни не просто до примітивних демаршів. Треба проводити велику роботу, щоб союзники відчули, що ми - потужний партнер. Треба показати, що в плані кооперації ми для НАТО важливіші, ніж якісь ефемерні загрози Росії. Не треба шукати винних ззовні. Треба в першу чергу повернутися на нашу землю. Коли ми станемо потужними за рахунок якраз нової нашої міжнародної стратегії, коли зможемо за рахунок наших дипломатів і представників спецслужб ефективно працювати з партнерами, щоб вони бачили свій глибокий інтерес в Україні, тоді нас приймуть в НАТО. І буде неважливо - при владі Путін чи ні", - зазначив він.
Водночас експерт Михайло Пашков вважає, що в новому комюніке саміту НАТО важливо те, що там є фіксація перспектив вступу України в Альянс за допомогою ПДЧ.
Однак експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко вважає, що перемог і досягнень для України в новій заяві НАТО не міститься.
"Нічого нового ми не почули. В цілому, ми віддалилися від НАТО в порівнянні з 2008 роком. Тепер в НАТО буде складніше вступити, так само як і отримати ПДЧ і підтримку серед союзників. Ситуація змінилася не тільки з нашої вини. Але на сьогоднішній день, ситуація така, що обіцянки ПДЧ і НАТО можна сприймати тільки як якісь ритуали, і Альянс з задоволенням грає з нами в цю гру. Якщо ми готові так багато значення приписувати різним формулюванням - старим чи новим, то добре, ось вам формулювання - радійте. Я не бачу тут ніякого прогресу, і ніякого приводу для радості. Ми отримали стандартну фразу. Навіть якщо ця фраза не з'являлася у всіх документах попередніх самітів, то це нічого не означає. Обмеження були проведені ще 13 років тому, і з цього моменту нічого не змінилося в кращу сторону для України", - вважає експерт.
Фактор Росії на шляху в НАТО
Повертаючись до опису Кулебою "тріумфу" української дипломатії, буде доцільно відзначити слова глави українського МЗС, що для отримання ПДЧ Україні вже зробила досить реформ, однак, продовжуючи реформи, Україна не повинна миритися з ситуацією, коли окремі держави-члени НАТО використовують реформи в Україні як виправдання для приховування власного небажання дратувати Росію.
Насправді побоювання або навіть страх спровокувати Росію все ще присутній в порядку НАТО, зрозуміло, на неформальному рівні. Як зазначає Михайло Пашков, щоб розуміти результати саміту НАТО і позицію членів Альянсу щодо України, необхідно враховувати дві основні речі.
"По-перше - це внутрішня проблематика в самому НАТО, це позиції сторін, в тому числі Старої Європи з одного боку, а з іншого - це вплив Росії. На сьогоднішній день НАТО до таких радикальних кроків як надання Україні ПДЧ не готове. Але все ж якийсь рух вперед є. Тому я б сказав, що певний прогрес на цьому напрямі є. Може, не такий як хотілося б, але, тим не менш, позитив тут можна відзначити", - вважає експерт.
Натомість Микола Капітоненко вважає, що для Путіна набагато важливіше, що говорили в НАТО про Росію, ніж те, яке формулювання використовували.
"Я думаю, що Путін набагато більше уваги напередодні зустрічі з Байденом приділяє тому, що було сказано про Росію в комюніке саміту НАТО. А там було сказано чимало всього. Зокрема, що Росія являє собою загрозу. В цілому, в тексті комюніке саміту НАТО міститься незвично багато слів про Росію. І я думаю, що це буде головним чином привертати увагу Путіна. Але я не думаю, що для нас це буде добре, тому що це всього лише слова НАТО, які не конвертуються автоматично на підтримку України і її вступ в Альянс. У той же час, такі формулювання НАТО дійсно здатні трохи поміняти підходи Росії. Подібне може зробити більш різкою політику Росії щодо України саме через риторику НАТО на адресу Москви, а не через те, що Україні вчергове пообіцяли коли-небудь ПДЧ", - підсумував експерт.
