RU  UA  EN

Четвер, 21 листопада
  • НБУ:USD 41.00
  • НБУ:EUR 43.20
НБУ:USD  41.00
Політика

Зустріч Зеленського з Меркель: як поговорили і що з цього вийшло

З ключових питань Києву домовитися не вдалося

З ключових питань Києву домовитися не вдалося Володимир Зеленський Фото: president.gov.ua

12 липня, в понеділок, федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель приймала в Берліні президента України Володимира Зеленського. Для обох керівників країн ця розмова була важливою з урахуванням їх майбутніх поїздок за океан - до Вашингтона. І хоча сторони обговорили всі ключові питання - зокрема, добудову "Північного потоку-2", а також долю Донбасу і виконання "Мінська", отримати позитивний результат Києву ні по одному пункту не вдалося. "Апостроф" розбирався, що робити Україні після "холодного душу" в Берліні і чому на Меркель не подіяли аргументи Зеленського.

Перед зустріччю Зеленського з Меркель спікер уряду Штеффен Зайберт під час брифінгу озвучив головні теми зустрічі лідерів України та Німеччини: двосторонні відносини, питання Донбасу і виконання "Мінська", відносини з Росією та ситуація навколо "Північного потоку-2". Зеленський, перед зустріччю з Меркель встиг зустрітися з президентом Німеччини Франком-Вальтером Штайнмайером і з кандидатом на пост канцлера Німеччини Армін Лашетом.

Особливо варто виділити зустріч Зеленського з Лашетом. Розмова з ймовірним наступником Меркель - вірне рішення з боку Зеленського, особливо з огляду на попередні неоднозначні загравання з німецькою Партією зелених, яка раніше випереджала ХДС аж на 3%, а потім різко втратила рейтинги після скандалу з "прикрашеним" резюме їхнього лідера Анналени Бербок.

Володимир Зеленський на зустрічі з Лашетом повторював звичну мантру: Україна важливо, щоб наступний уряд ФРН підтримував Київ в питанні відновлення суверенітету і територіальної цілісності, і сприяло Україні в її вступі до ЄС і в НАТО. Також Зеленський наголосив на необхідності активізувати нормандський і мінський формати, а також переговори про загрозу енергетичній безпеці ЄС через введення в експлуатацію "Північного потоку-2".

І хоча Лашет "кивав" українському президенту за допомогою дипломатичних формулювань, крім символізму цієї зустрічі Зеленському нічого добитися зараз не вдалося - і не факт, що вдасться восени, після відставки Ангели Меркель.

Власне, розмова з чинним канцлером, яка залишає велику політику після 15 років керівництва Німеччиною, закономірно стала ключовим під час візиту Зеленського. Напередодні зустрічі прес-секретар президента України Сергій Никифоров відзначав, що в Берлін Зеленський "везе аргументи".

"Розминка" перед Байденом

Відразу після зустрічі із Зеленським, 15 липня, у Меркель намічений ще один важливий візит. На черзі - Білий дім. Як раніше заявив офіційний представник уряду ФРН Штеффен Зайберт, проект "Північний потік-2" є темою, по якій Німеччина веде переговори з Вашингтоном, і позиції Берліна вже відомі в Білому домі. "Це економічний проект, про його політичні аспекти ми говорили багато разів. Позиція відома", - сказав Зайберт.

У цілому, Берлін не бачить підстав для блокування проекту скандального газопроводу. У зв'язку з цим, зустріч Меркель з Зеленським продемонструвала, що і Україна, і Німеччина в свої розбіжності сподіваються на США як медіатора, але Німеччина підходить до суперечки з аргументами, Україна - з надіями і докорами.

Утім, за словами експерта Міжнародного центру перспективних досліджень Миколи Капітоненко, зустріч на вищому рівні між Україною і Німеччиною була потрібна і з низки інших причин.

"По-перше, у відносинах України і Німеччини намітилася криза. По-друге, в Німеччині скоро вибори. По-третє, за останні півроку відбулося багато чого важливого в глобальному сенсі: як новий стан відносин між США і Китаєм, так і уточнення відносини між США і Росією. Все це вимагає реакції від Німеччини, і тут важливо розуміти які інтереси України можуть бути порушені. Зустріч Зеленського не тільки з Меркель, а й з іншими німецькими політиками, теж важлива сама по собі", - говорить експерт.

Фото: president.gov.ua

За його словами, у Меркель було два головних завдання в цій зустрічі.

"По-перше, донести думку, що політика Німеччини буде спадкоємною, послідовною, і новий уряд проводитиме ту ж лінію щодо Нормандського формату і врегулювання конфлікту на Донбасі, що й діюча німецька влада. По-друге, роль України в енергетичній безпеці повністю усвідомлюється, і Меркель потрібні якісь домовленості з цього приводу з Україною, для того щоб з ними їхати на розмову з Байденом для того щоб в Вашингтоні остаточно врегулювати цю велику угоду і добудувати газопровід. Тобто це найсильніше місце в нашій переговорній позиції, якщо ми можемо його використовувати. Що потрібно було Зеленському від цієї зустрічі я, чесно кажучи, не дуже розумію, крім самого факту зустрічі. Будь-яка зустріч з першокласним політиком великої держави у нас вважається успіхом сама по собі, незалежно від того, що там відбувається. Якихось нових ідей я не почув", - повідомляє експерт.

Правда, поїздка Зеленського не обійшлася без ексцесів. У Берліні він мав зустрітися з міністром оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер. Але в останній момент розмова не відбулася. "Зустріч була частиною великої програми візиту в уряді ФРН. Були перестановки, і зустріч з міністром оборони не відбулася або не відбудеться, але додаткової інформації для вас у мене немає", - заявив представник німецького Міноборони. З огляду на відсутність спільних позицій з питання про надання Берліном Україні зброї, зрив зустрічі виглядає вельми показовим. Тим більше, що і з інших питань - з Меркель - Зеленському нічого добитися не вдалося.

Чи достукався Зеленський до Меркель?

За підсумками зустрічі Зеленського з Меркель відбулася спільна прес-конференція, під час якої Меркель знову взялася за старе, згадавши формулу Штайнмайєра, через яку два роки тому в Києві ледь не зібрався третій Майдан. Але в цілому, Берлін явно утримував старі позиції, ввічливо, але абсолютно "на автоматі" киваючи на спроби Зеленського переконати в тому, що Україні потрібна допомога.

Утім, як сказав "Апострофу" політолог-міжнародник Віктор Савінок, від візиту Зеленського в Німеччину і не очікувалося істотних проривів.

"Ця зустріч підводила певну межу в німецько-українських відносинах. Німеччина зараз знаходиться в процесі виборів, і відповідно, навряд чи влада, яка зараз відходить, брала б на себе відповідальність за якісь проривні речі. Тим більше що Меркель, яка зараз є лише канцлером, і тим паче не входить до керівних органів ХДС, тримається осторонь від політичної кампанії, навіть не коментуючи її. Подібне пов'язано з тим, що Меркель не бажає підставити під якісь відчутні удари рейтинг своєї партії", - відзначає він.

Але ключовий момент полягає в тому, що у Зеленського за великим рахунком не було для Меркель якихось аргументів проти "Північного потоку-2", оскільки в України їх не було з самого початку, і ніхто не працював над тим щоб вони були.

"Чим довше минав час, тим менше ставав вплив України на те, що відбувається. Тому Зеленському було нічого запропонувати Меркель, і він нічого не запропонував. Єдине чим Зеленський ще може поки трохи спекулювати, так це тим, що якщо Україна продовжить виступати проти "Північного потоку-2", то для Меркель це може трохи ускладнити її розмову з Байденом. Але це, знову ж таки, залежатиме не від нас, а від того як буде налаштований Байден. Тобто це дуже слабкий аргумент", - зазначив експерт.

Ангела МеркельФото: president.gov.ua

Німцям треба усунути "нестикування" з законами ЄС

Пікантність ситуації з "Північним потоком-2" полягає в тому, що питання завершення будівництва не означає, що газопровід буде запущений в експлуатацію. Через санкції, введені США, цей газопровід фактично нікому сертифікувати, і нікому готувати його до введення в експлуатацію, адже всі компанії, які до цього мали б займатися цими питаннями вийшли з цього проекту, побоюючись американських санкцій.

"Також введення в експлуатацію "Північного потоку-2" буде пов'язано з тим, наскільки запуск відповідатиме нормам так званої "газової директиви ЄС". Справа в тому, що зараз компанія, яка фактично будує цей газопровід, є безпосередньо власністю "Газпрому", який займається видобутком газу. А володіння компанією, що одночасно займаються видобутком газу і його транспортуванням, згідно з приписами цієї директиви, є неприпустимим. Відповідно німцям належить врегулювати дане питання, і до того як це буде зроблено, можна сказати, що залишається люфт. Тому, швидше за все як переговори Меркель з Байденом днями, так і переговори Зеленського і Байдена теж зведуться і до обговорення цих питань", - пояснив "Апострофу" Віктор Савінок.

Що робити Україні?

За словами співзасновника аналітичного центру "ADASTRA" Віктора Карвацького, Україні зараз варто максимально робити упор на отриманні підтримки американців в переговорах щодо "Північному потоку-2".

"Необхідно готувати аргументи перед візитом Зеленського до Байдена, чому США повинен заморозити "Північний потік-2", і, незважаючи на частковий опір Парижа, і Берліна, збільшити залученість американців у врегулюванні ситуації на Донбасі. У контексті "Північного потоку-2" можуть допомогти кроки з розвитку лібералізованого ринку газу, демонополізації ринку і диверсифікації імпорту "блакитного палива". Якщо Україна зможе показати, що може побудувати відкритий ринок газу, де американські інвестори зможуть реалізувати себе, наприклад, у видобутку газу, то це збільшить шанси на заморозку Північного потоку-2", - говорить експерт.

Утім, експерт МЦПД Микола Капітоненко вважає, що на майбутніх переговорах з Байденом - а Зеленським тут буде точно в ролі наздоганяючого, оскільки зустріч, швидше за все, перенесуть на кінець серпня - ставити за мету зупинку "Північного потоку-2" є безперспективним заняттям.

"Я думаю, з Байденом є сенс розмовляти про більш широкі питання енергетики в європейське майбутнє і місця України в ній: можливо, про зелену енергетику або про постачання американського скрапленого газу, а також якісь регіональні енергетичні проекти безпеки. Тобто розмова з Байденом повинна бути спрямована на майбутнє, а не в проблеми минулого, пов'язаного з "Північним потоком-2". Що ж стосується питання про компенсацію Україні за її втрати як країни-транзитера, то я не думаю, що це та тема, яка може принести успіх, тому що за великим рахунком нам ніхто нічого не винен. Те, що десь побудували новий газопровід, і українська труба стала менш потрібна комусь, то на якій підставі ми за це вимагаємо компенсації? Якщо ми хочемо, щоб нам з жалю дали грошей, або з якихось схожих мотивів, то нічого надійного тут досягти не вдасться", - підсумував експерт.

Читайте також

Новини партнерів