США вперше за багато років отримали нищівного удару по своєму іміджу гаранта міжнародної безпеки в усьому світі. Кадри того, як з Афганістану масово біжать люди, які співпрацювали з американцями, хапаючись за шасі літаків, облетіли весь світ. Все це - результат виведення американських військ з Афганістану, після чого за лічені дні Талібан захопив владу і взяв під контроль всю країну. Критика на адресу Байдена звучить буквально з кожної "праски" як за кордоном, так і всередині США. Своє незадоволення вже висловили і лідери найбільших держав Західної Європи - Франції та Німеччини. Які наслідки для зовнішньої політики США матиме виведення військ з Афганістану, що зробить Байден щоб вирішити проблему з втратою довіри до США, і чи зможе Україна отримати користь з цієї ситуації перед візитом Зеленського в Вашингтон, розбирався "Апостроф".
Більшість експертів сходиться на думці, що в результаті виведення військ з Афганістану репутаційні втрати США можуть серйозно змінити світову систему безпеки. Адже виходить, що наддержава, яка ввела свої війська в Афганістан 20 років тому, давши в 2012 році Кабулу статус основного союзника поза НАТО, банально кинула свого партнера.
Це питання тим більш важливе, якщо враховувати, що Україна також прагне отримати статус основного союзника поза НАТО. Тепер же не тільки в української сторони, але й у всіх 17 країн, які мають у своєму розпорядженні цей статус, кредит довіри до американських гарантій може істотно знизитися.
Показовою стала й реакція лідерів європейських країн-членів НАТО. І якщо канцлер Німеччини Ангела Меркель і міністр закордонних справ Гайко Маас акуратно, але вельми недвозначно визнали, що організатори виведення військ помилилися в своїх оцінках ситуації в Афганістані, то президент Німеччини Франк Вальтер Штайнмайер різко заявив, що "кадри відчаю в аеропорту Кабула - це ганьба для політиків Заходу".
Ще далі пішов президент Франції Еммануель Макрон, який повідомив про те, що направить до Афганістану два військові літаки і сили спецназу, щоб провести евакуацію. При цьому він наполіг на тому, що "Афганістан не повинен знову стати святилищем тероризму, яким він був", і що це є умовою миру.
На завершення Макрон заявив, що Рада Безпеки ООН має дати відповідальну і єдину відповідь на ситуацію, що склалася. Це зайвий раз демонструє серйозні різночитання між топовими країнам Євросоюзу і США.
За словами політолога Віталія Кулика, подібну ситуацію слід розцінювати як геополітичну катастрофу для США і для їхніх амбіцій в геополітичному масштабі.
"Це найпотужніший удар не тільки по репутації США, але і по інститутах, які будувалися Вашингтоном довгі роки щодо формування механізмів регіональної і глобальної безпеки. Те, що у статусу союзника поза НАТО були проблеми політичного і військово-політичного характеру, було видно ще за Трампа. Трамп шукав рішення протиріч з Північної Кореї, ігноруючи питання безпеки Південної Кореї і Японії. Тобто фактично він ігнорував своїх головних союзників в цьому регіоні. Зараз же, коли ми говоримо про Афганістан, це фактично зрада свого союзника. Яким би не був цей режим - ми розуміємо, що він був клептократичним, відірваним від населення, і за великим рахунком окупаційним для місцевого населення - але те, як біжать американці з Афганістану, несе удар не тільки по репутації США, але і по всіх інститутах", - сказав "Апострофу" політолог.
З ним погоджується відомий американський журналіст, письменник, співробітник кабінету 40-го президента США Рональда Рейгана і колишній офіцер-розвідник ЦРУ Пол Скаузен.
"Хаос під час виведення військ з Афганістану - приклад того, що буває, коли владу займають політики, які керуються ідеями погано інформованих і необізнаних виборців, а не тим, що є інтересом для США. Ця безглузда мішанина - це тільки початок того, до чого приведе Байден. Він не такий уже й відданий американським принципам, як показує. І він не поводиться як хороший лідер", - зазначив в коментарі "Апострофу" Скаузен.
Те, що сталося в Афганістані, вважає американський експерт, це показник некомпетентності на міжнародному рівні.
"Байден зруйнував репутацію США як надійного партнера. Спробувати закінчити війну - це хороша річ. Американці втомилися від цієї війни, ми хочемо піти, але американці хочуть вийти з миром. Але такі дурниці завдають шкоди американській репутації на роки вперед. Виведення військ лише дестабілізує ситуацію в регіоні. Операцію треба було проводити відповідно до умов, а не до передвиборних обіцянок або узгоджених календарних дат", - підкреслив Скаузен.
У свою чергу, Кулик підкреслює, що подібний крок США викликає розчарування і недовіру у всіх союзників американців.
"Американці фактично стають слабким гравцем, і їх позиції можна не враховувати при формуванні тривалих альянсів, на їх позиції можна критично дивитися навіть тим, хто від них залежить. У будь-який момент внутрішньополітична повістка в США може розвернутися, і той чи інший союзник втратить підтримку громадськості в самих США. Тому для союзників це важкий час, так як в Вашингтоні не стримують свої зобов'язання, і не готові захищати своїх союзників", - вважає політолог.
Білий дім під вогнем: втрата впливу і поваги від союзників
Утім, справи в Афганістані були безнадійними, і це знали всі, хто там був, каже "Апострофу" німецький політолог, професор Боннського університету Андреас Хайнеманн-Грюдер.
"Армія і поліція не були готові захищати дуже корумпований уряд, який залишався при владі тільки за підтримки Заходу. Виведення військ з Афганістану стало популярним кроком в США, всі американські союзники виводили звідти свої сили протягом останніх п'яти років. Говорити, що виведення американських військ стало шоком - це лицемірство", - вважає німецький політолог.
Саме по собі рішення про виведення військ з Афганістану стало наслідком проблем, вже накопичених за попередні десятиліття, погоджується експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко. Однак це все одно вплине на подальші позиції США.
"Лідерство США, яке знаходилося в кризі останні роки, буде ще більше підірвано. Довіри до США буде менше, а ціна їх зобов'язань або коаліцій з їх участю - знизиться. Звичайно, є підстави говорити, що будь-які зобов'язання США, в тому числі і статус основного союзника поза НАТО втратять частину своєї цінності", - зазначає Капітоненко.
Але при цьому, відзначає експерт, потрібно враховувати, що Афганістан стояв перед абсолютно унікальними викликами, відповіді на які цей статус не давав.
"Тобто цей статус не гарантує, що американці будуть до останнього захищати існуючу владу в країнах-союзниках. Цей статус дає можливість більшого доступу до інформації, більшого доступу до поставок озброєння, але абсолютно не передбачає якихось ефективних заходів в тій ситуації, яка виникла в Афганістані. Цей статус не міг врятувати афганську владу від швидкого наступу талібів після виведення американських військ. Тобто девальвація статусу основного союзника поза НАТО є, але я б звернув увагу на згадані мною нюанси", - розповів "Апострофу" експерт.
Що показав Афганістан?
Одним з важливих в цій історії постає питання: "Що ж пішло не так в Афганістані?". Політолог Віталій Кулик відповідає на це питання наступним чином: "Криза в Афганістані показує, що за всі ці 20 років Вашингтон не зміг створити ані антикорупційних інституцій, достатніх щоб припинити розграбування військової та фінансової допомоги, ані стійких інституцій, орієнтованих не на якісь симулякри, по типу ЛГБТ-спільноти Афганістану, а на реальну підтримку місцевого населення, і на формування балансу інтересів між різними кланами і лордами в самому Афганістані".
За словами Кулика, мова йде про провал і експорту демократії, і створення при цьому необхідних режимів.
"Для США це не перший провал подібного роду. Досить згадати Південний В'єтнам або Південну Корею на початку війни з Північною Кореєю. Так, наприклад, режим Лі Син Мана в Південній Кореї (перший президент, з 1948 по 1960 рік, - "Апостроф") на початку становлення держави дуже нагадує режим Гані в Афганістані - теж клептократичний, теж на американських багнетах, і таке ж розграбування допомоги, відсутність стійких інституцій тощо. Це тільки після війни Південна Корея змогла сформувати свої інституції, сильну армію і так далі", - зазначає політолог.
Чи відправлять Байдена у відставку за провал в Афганістані?
Подібний іміджевий провал діючої Адміністрації США мимоволі нагадує нам про те, що в американському демократичному суспільстві завжди можна задуматися про зміну президента. Втім, доцент Американського Університету у Вашингтоні, експерт в питаннях президентських повноважень у сфері національної безпеки Кріс Едельсон сказав "Апострофу", що ніяких ознак, що Байдена відправлять у відставку через ситуацію в Афганістані, він не бачить.
"Ніхто не знає, чи буде Афганістан центральною проблемою під час виборів в 2024 році і чи перешкодить ця проблема Байдену, якщо той захоче балотуватися на другий термін, або іншому кандидатові від Демократичної партії. Я не впевнений, що Афганістан стане катастрофою для Демократичної партії. Історія з цією війною почалася в каденцію республіканського президента - Джорджа Буша-молодшого, продовжилася за демократа Барака Обаму, потім інший республіканець Дональд Трамп проводив переговори з "Талібаном" і створив умови для виведення американських військ. Тепер ось Байден. У Конгресі обидві партії - і демократи, і республіканці - були залучені в цю війну з тих пір, як авторизували військові дії в 2001 році. Вони всі причетні до цієї війни - або через свої дії або через бездіяльність. Я думаю, треба провести слухання в Конгресі, які можуть бути корисними для розуміння кампанії в цілому - від її початку в 2001 році до сьогоднішнього дня і з оглядкою на перспективу", - вважає американський експерт.
Незважаючи на весь масштаб проблеми і її публічність, особливо у вік цифрових технологій та Інтернету, США вже не раз справлялися з подібними викликами. Більш того, на думку політолога Віталія Кулика, за рахунок виведення військ з Афганістану Байден намагається виграти у республіканців внутрішньополітичний порядок денний.
"Соціологічні опитування показують, що американці в цілому підтримують Байдена в позиції щодо виведення військ з Афганістану, тому що не розуміють за що вони там борються", - говорить політолог.
Але говорячи в цілому про тренд, Микола Капітоненко вважає, що загальна стратегія Вашингтона полягає в тому, щоб мінімізувати ризики, оскільки глобальні силові можливості США скорочуються.
"У таких умовах витрачати величезні ресурси на безперспективну війну в Афганістані було б не дуже правильною стратегією. І ключові рішення були прийняті до Байдена, ще Трампом. Тому мені, здається, що США будуть продовжувати цю лінію. Тобто американці будуть непотрібні зобов'язання в сфері безпеки скидати з себе. І це буде відбуватися по всьому світу. І це якраз те, на що Україні варто звернути увагу", - вважає експерт.
Утім, на думку Капітоненко, це не означає, що Києву тепер не потрібен статус основного союзника поза НАТО.
"Він може в чомусь нам допомогти. Але в той же час ми повинні розуміти, що, отримавши трохи більше можливостей завдяки цьому статусу, ми можемо зіткнутися з тими ризиками, від яких нас не врятують США, якщо Росія вирішить підняти ставки і загострити ситуацію", - пояснив експерт.
У свою чергу, німецький політолог Андреас Хайнеманн-Грюдер вважає, що новими донорами талібського Афганістану, ймовірно, стануть Саудівська Аравія і Китай.
"І поки вони протистоять Ірану і не дозволяють ІДІЛ діяти як "Аль-Каїда" до 2001 року, США і їх союзники не будуть сильно турбуватися про те, що відбувається в Афганістані", - каже німецький політолог "Апострофу".
Зустріч Зеленського з Байденом на носі: благати або допомагати?
Провали або скандали напередодні важливої міжнародної зустрічі - зазвичай "коник" української політики. Однак цього разу естафета з Банкової перейшла в Білий дім. Мимоволі виникло питання, чи слід використовувати цю ситуацію українському президенту Володимиру Зеленському на зустрічі з Джо Байденом?
На це питання відповів Микола Капітоненко, який вважає, що Україні навпаки потрібно не грати на цій ситуації, а постаратися зробити з неї уроки, і якщо це можливо, змінити певні акценти і порядок переговорів з Байденом.
"Зараз, після того що сталося в Афганістані, якщо наш порядок денний буде знову побудований навколо ПДЧ, НАТО і всілякої американської нам допомоги, то це буде неефективною переговорною стратегією. Нам потрібно, навпаки, показати, що ми розуміємо ті проблеми, з якими зіткнулися американці, і навряд чи ми можемо їм чимось допомогти в цьому плані, але принаймні не будемо вимагати зайвих ресурсів і зайвої уваги, пов'язаних з підтримкою нас. Я думаю, такий підхід був би оцінений з боку Адміністрації Байдена", - підсумував Капітоненко.
