Невизнаний президент Білорусі Олександр Лукашенко, з яким Кремль будує агресивну "союзну державу" , втратив останні підстави вважатися посередником у переговорах щодо Донбасу. Поки що переговори в рамках "Мінського формату" проходять онлайн через COVID-19, але коли епідемія піде на спад, українська делегація до Мінська на переговори не полетить. Від "Мінського процесу" залишається одна назва. Паралельно Кремль робить усе можливе, щоб формальністю став і Нормандський формат. Подробиці читайте у матеріалі "Апострофа".
Визнали Крим "російським"?
Офіційний Мінськ фактично зробив перший крок на шляху визнання підсумків незаконного "кримського референдуму" 2014 року. Міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей назвав півострів де-факто російською територією.
"Позиція Білорусі щодо Криму залишається такою, якою була. Ми розуміємо насправді, що Крим є зараз російською територією. Давайте виходити з цього", - заявив Володимир Макей.
Очевидно, що пан Макей не став говорити таке без згоди Олександра Лукашенка.
Реакція українського МЗС була негайною. У зовнішньополітичному відомстві попередили, що необережні слова міністра Макея можуть вкрай згубно вплинути на двосторонні відносини Мінська і Києва.
"Виходимо з того, що офіційно, як і раніше, Білорусь підтримує суверенітет і територіальну цілісність нашої держави в її міжнародно-визнаних кордонах. Зміна підходу Білорусі для де-юре визнання тимчасово окупованого Криму територією Росії призведе до непоправних наслідків для українсько-білоруських відносин. Сподіваємося, що у Мінську усвідомлюють цей аспект і не допускатимуть кроки всупереч нормам міжнародного права", - заявив офіційний представник МЗС Олег Ніколенко.
Скандальному висловленню Володимира Макея передували неоднозначні заяви самого Олександра Лукашенка та його прихильників.
Виступаючи на онлайн-засідання найвищої держради "союзної держави", "бацька" поскаржився, що президент РФ Володимир Путін не взяв його із собою на півострів. Практично одночасно депутат білоруського парламенту Андрій Савіних заявив, що Мінськ уже "де-факто та де-юре давно визнав Крим російським регіоном".
Як наполягає голова Національної асоціації оборонної промисловості України, екс-нардеп від Криму Андрій Сенченко, подібна поведінка Мінська є зовнішнім проявом кремлівського тиску на режим Лукашенка.
"Слова Макея – це заява, що не випадково вирвалася. Білорусь в особі Лукашенка і його підручних прогинається під тиском Путіна. У разі офіційного визнання Криму "російським" це матиме незворотні наслідки для самої Білорусі. Адже в такому разі Мінськ однаково нестиме відповідальність за дії Кремля", - заявив Андрій Сенченко у розмові з "Апострофом".
"У Мінськ не поїдемо"
Спочатку керівництво Білорусі не визнавало півострів "російським", але й не засуджувало окупацію.
Олександр Лукашенко у перші кілька років окупації виступав у улюбленій ролі "авторитета та правдоруба", критикуючи то Кремль за провалену політику щодо України, то Київ, який, на думку мінського диктатора, "не захищав" свою територію. Мінськ хоча б на публіці намагався дотримуватися дистанції між Києвом та Москвою.
З літа минулого року, коли Лукашенко втримав крісло президента виключно за рахунок підтримки Кремля та кийків ОМОНу, ситуація почала змінюватися на гірший бік. Верховна Рада у вересні 2020 року визнала президентські вибори у Білорусі не демократичними, а Лукашенко – нелегітимним президентом. А за кілька місяців були санкції Києва проти Мінська за захоплення опозиціонера Романа Протасевича.
Силове придушення протестів у Мінську
Кремль, скориставшись моментом, почав активно просувати інтеграцію РФ та Білорусі у рамках "союзної держави". В Україні, дивлячись на це, все частіше замислювалися над пошуком інших майданчиків для переговорів щодо ОРДЛО.
Питання висіло у повітрі, але конкретних рішень не було. Частково тому, що в умовах пандемії COVID-19 на переговори до Мінська українська делегація не літала. Усі зустрічі, включаючи останню 10 листопада, відбуваються в онлайн-режимі.
"Переговори в Мінську не ведуться більше року, ми туди однозначно більше не поїдемо. Навіть питання таке не стоїть. У Росії також це чудово розуміють. Зараз переговори проходять онлайн. Швеція як країна, яка головує в ОБСЄ, шукає альтернативний офлайн-майданчик, прийнятний для всіх сторін: Україна, Росія, ОБСЄ. Наскільки пошуки будуть успішними, залежить від шведської сторони. Поки що не бачу проблем, що зустрічі проходять онлайн", - розповів у розмові з "Апострофом" представник України у Тристоронній контактній групі (ТКГ) Сергій Гармаш.
Навіть якщо ОБСЄ підбере майданчик, який влаштує всіх, включаючи Москву та сторону, що приймає, то інтерпретація суті переговорного процесу залишиться незмінною. Для Києва Мінські угоди є спробою завершити війну на Донбасі, а для Кремля – інструментом дестабілізації України та дипломатичного впливу на європейців.
"Незалежно від того, де саме проходитимуть офлайн-зустрічі, Москва в особі Дмитра Козака й надалі продавлюватиме "прямі переговори" Києва з бойовиками. Козак постійно наполягає, щоб усі рішення фіксувалися на папері з підписами. Тому дуже важливо уважно читати документи, які росіяни чи представники "республік" пропонуватимуть на розгляді в підгрупах ТКГ, які там використовуються формулювання. І, найголовніше, українська делегація не повинна нічого там підписувати, адже цього від нас чекають у Кремлі", - наполягає у розмові з "Апострофом" експерт з питань окупованих територій Марія Кучеренко.
Кремлівський демарш
Засідання ТКГ 10 листопада показало, що РФ і надалі має намір лише імітувати готовність до переговорів. Як розповів Сергій Гармаш, на засіданні мала місце "організована та скоординована атака Москви та її маріонеток з ОРДЛО на ОБСЄ".
Більша частина зустрічі пройшла за обговоренням неможливості СММ ОБСЄ виконувати свій мандат і вести моніторинг через блокування патрулів місії в ОРДЛО.
Патруль ОБСЄ
Поки йшло засідання контактної групи, російське МЗС вустами офіційного представника Марії Захарової фактично здійснило дипломатичний демарш.
Марія Захарова в маніпулятивній манері звинуватила Париж та Берлін у спробах "створити алібі київському режиму" тим, що німці та французи закликають якнайшвидше провести зустріч у "Нормандському форматі".
Представник МЗС РФ заявила, що українське керівництво готується до "силового визволення Донбасу".
Як наполягають в українській делегації у ТКГ, подібна поведінка росіян зумовлена прагненням зірвати майбутню зустріч міністрів закордонних справ держав-учасниць "Нормандського формату"
"Росії важливо, щоб європейці (зокрема, Франція) менше порушували питання Донбасу в контексті, який не подобається Кремлю. Російське керівництво не зацікавлене у повноцінній роботі "Нормандського формату", оскільки участь у ньому зобов'язує Москву робити конкретні кроки щодо врегулювання. Підсумкові документи зустрічей у "Нормандському форматі" підписуються главами держав. Росія ж хоче уникнути будь-яких зобов'язань щодо Донбасу. Росіяни зацікавлені в тому, щоб нівелювати сам формат, щоб він існував у якомусь "мляво поточному режимі", але без зустрічей і зобов'язань, під якими буде стояти підпис Володимира Путіна", - пояснив Сергій Гармаш.
Прикордонні загрози
На тлі "холодної" політичної війни, що відбувається між керівництвом України та Білорусі, "Мінський формат" переговорів перетворюється на відверту формальність.
Враховуючи, що повзучий аншлюс Білорусі з боку РФ йде повним ходом і територія країни доступна для російських військових та спецслужб, є ризик, що територія сусідньої країни може бути використана для провокацій проти Києва.
Кремль руками режим Лукашенка провокує міграційну кризу в Європі. При цьому мінський диктатор на усі претензії європейців (особливо влад Польщі та Литви) загрозливо заявляє, що за ним стоїть "ядерна держава" - Росія.
"Є загроза, що потоки мігрантів, організовані білоруським режимом, так само поводитимуться на українсько-білоруському кордоні. Чи буде проти нашої країни в перспективі використана білоруська армія, залежить від ступеня поглинання Мінська Кремлем. Поки реальніша загроза застосування саме російських збройних сил з території Білорусі", - наполягає Андрій Сенченко.
Керівництво нашої країни та партнери за "Нормандським форматом" мають бути готові до того, що Кремль може будь-якої миті "нацькувати" білоруський режим на сусідні держави. У якій формі це станеться – то вже інше питання.
