Заступник голови адміністрації президента РФ Дмитро Козак під час зустрічі в Парижі схиляв главу Офісу президента України Андрія Єрмака до політичних поступок щодо реалізації "Мінських угод". На наступних переговорах радників "Нормандської четвірки" у Берліні, яка має відбутися 9 лютого, перед Банковою стоїть непросте завдання: продемонструвати своє бачення реалізації "Мінська", яке виключає "прямі переговори" з бойовиками. Які можливості вистрибнути з "Мінського капкана" ще залишилися у Офісу президента, читайте у матеріалі "Апострофа".
Дискусії навколо "Мінська"
Після зустрічі 26 січня у Парижі радників "Нормандської четвірки" сторони домовилися домовлятися. І зустрінеться 9 лютого у Берліні. Втім, після того, як глава Офісу президента Андрій Єрмак захворів на коронавірус, експерти заговорили про ймовірне перенесення подальших переговорів. Однак у понеділок, 7 лютого, Єрмак повідомив про своє швидке одужання, зазначивши, що розмова в Берліні таки відбудеться.
Тим часом пристрасті навколо "Мінську" наростають: на вихідних у низці українських ЗМІ, посилаючись на документ, нібито підписаний представниками ОРДЛО у Тристоронній контактній групі, стали стверджувати про те, що Єрмак на зустрічі радників глав "Нормандського формату" в Парижі зобов'язався розглянути пропозиції бойовиків із врегулювання війни на Донбасі.
В офісі президента відразу ж відреагували, заявивши, що Андрій Єрмак не брав на себе жодних зобов'язань перед бойовиками "Л/ДНР". За словами радника голови ОП Михайла Подоляка, в юридичному сенсі не існує жодних "представників ОРДЛО" на офіційних переговорах, тому українські переговорники не могли "давати обіцянки" окупаційним структурам.
Тим не менш, про те, що на Київ тиснуть не лише росіяни, а й наші західні партнери по "нормандці", не говорить лише лінивий. По темі Донбасу до Києва вже 8 лютого приїде президент Франції Еммануель Макрон, який перед цим вирішив заїхати до Кремля до Путіна. Такий порядок візитів свідчить про те, що глава Франції переконуватиме не Москву, а Київ йтиме на поступки. Інакше б черговість поїздок була б іншою. Така активність Макрона пов'язана з тим, що до президентських виборів у Франції у квітні йому потрібна перемога на міжнародній арені. І "мир" або, вірніше, "примус до миру" йому буде дуже доречним.
Доводиться констатувати, що Офіс Зеленського опинився в капкані, з якого, зважаючи на все, не знає як вибратися.
Секретар РНБО Олексій Данилов у недавньому інтерв'ю Associated Press заявив, що "Мінські угоди" слід переглянути, оскільки їх реалізація підриває Україну зсередини.
"Виконання "Мінських угод" означає руйнування країни. Коли їх лише підписали під дулом російських гармат, а німці та французи дивилися, усім розумним людям вже було ясно, що реалізувати ці документи неможливо", - заявив Олексій Данилов.
Він також застеріг Захід, закликавши не наполягати на виконанні Києвом "Мінська", оскільки це може мати найнепередбачуваніші наслідки.
"Якщо вони наполягатимуть на виконанні "Мінських угод" у нинішньому вигляді, це буде дуже небезпечно для нашої країни. Якщо суспільство не прийме таких угод, то це може призвести до дуже складної внутрішньої ситуації. Росія розраховує саме на це", - сказав Олексій Данилів.
Олексій Данилов
Незважаючи на жорстку риторику секретаря РНБО, в Офісі президента Зеленського заявили, що Києву не слід відмовлятися від "Мінська", оскільки це єдині домовленості РФ.
Виникає закономірне питання, чим викликана подібна "двоїстість" у позиції влади?
Нервова поведінка Банкової, в тому числі, зумовлена тим, що за останні місяці ставлення європейських партнерів до Києва помітно охолонуло. Численні витоки у ЗМІ свідчили, що Париж та Берлін готові реанімувати "Мінський процес" за рахунок поступок Києва.
Як вистрибнути з капкана?
Початкова помилка Банкової полягала в тому, що Офіс президента Зеленського за умовчанням погодився з лінією європейських партнерів та Кремля замість того, щоб запропонувати власний порядок денний щодо корекції домовленостей.
"Перш ніж їхати до Парижа (у грудні 2019 року - "Апостроф") на саміт "Нормандської четвірки" і щось там підписувати, Володимиру Зеленському треба було заходити з сильної військово-дипломатичної позиції. Треба було прямо сказати європейським партнерам і Кремлю: якщо ви за "Мінські угоди", то, згідно з домовленостями, Дебальцеве та інші населені пункти є нашими, давайте вирівнювати лінію розмежування. Не можна було їхати просто з метою особисто поговорити з Володимиром Путіним. Зараз Банкова пожинає плоди власних непродуманих та непрофесійних рішень", - заявив у розмові з "Апострофом" екс-народний депутат Геннадій Москаль, який раніше обіймав посаду голови Луганської військово-цивільної адміністрації.
Незважаючи на те, що дорогоцінний час було втрачено, у Банкової ще залишаються формальні підстави для перегляду або хоча б початку дискусії щодо перспектив "Мінська".
З погляду Конституції та законів України, "Мінські угоди" не є міжнародними угодами і не накладають на Київ жодних зобов'язань, наполягає у коментарі "Апострофу" суддя Конституційного суду у відставці Віктор Шишкін.
Конституція передбачає, що це міжнародні угоди підлягають ратифікації парламентом. У випадку з "Мінском" жодної ратифікації не було, і "Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод" 2015 року та самі угоди 2014 року не є частиною національного законодавства.
"Влада може піти шляхом створення Тимчасової слідчої комісії парламенту та відкриття кримінальних справ проти осіб, причетних до підписання "мінської угоди" ("Мінських угод" - "Апостроф"). Насамперед, йдеться про Петра Порошенка і Леоніда Кучму. Мінськ написаний на шкоду українським інтересам. У ньому передбачено 20 зобов'язань для виконання Україною, 6 – для ОБСЄ, 2 – для "формувань" з ОРДЛО. Жодного зобов'язання не покладено на Росію. Леонід Кучма не мав права підписувати документ, який передбачає зміну державного устрою країни, надання окремим регіонам "особливого статусу" та прийняття нової Конституції", - каже Віктор Шишкін.
Чи піде Офіс президента таким шляхом? З огляду на нинішні внутрішні та зовнішньополітичні реалії дуже сумнівно.
Якщо Банкова не хоче (або боїться) ховати "Мінські угоди" таким відкритим способом, то влада має кілька варіантів, як поставити Москву в незручне становище. Один із них – запропонувати варіант запровадження на територію ОРДЛО (хоча б на лінію розмежування) міжнародного миротворчого контингенту.
Миротворча місія ООН на Кіпрі, 1996 рік
Враховуючи, що російське МЗС буквально щодня звинувачує Київ у намірі військовим шляхом знищити "ДНР" та "ЛНР", то росіяни можуть опинитися у незручному становищі. Відмовитися від миротворців означає підтвердити власні агресивні наміри.
"Ідея із запровадженням на Донбас миротворців обговорюється давно. Тут є дві тонкощі. Перше – потрібні аргументи, щоб переконати, припустимо, сили ООН зайти на лінію розмежування, де щодня стріляють. Одна справа виконувати поліцейські функції, озброївшись легкою зброєю; а інша – ризикувати, розуміючи, що в будь-який момент прилетить снаряд. Наступний аспект - поведінка Кремля. Москва, як не дивно, може підтримати ідею, запропонувавши "миротворців" ОДКБ для захисту "громадян РФ" в ОРДЛО. Вийде, що всі сторони ніби за миротворців, розуміючи термін по-своєму", - зазначив у розмові з "Апострофом" політичний аналітик Олександр Кочетков.
Навіть якщо росіяни запропонують "миротворцям" ОДКБ, то сам факт початку такої дискусії буде вигідним Києву, як демонстрація контрпродуктивної позиції Кремля, який роздав на окупованій території понад 600 тис. своїх "паспортів".
Загроза російського "визнання"
Поки що на Банковій думають, що робити з остогидлим "Мінськом", Кремль систематично "стимулює" європейців та українське керівництво якнайшвидше переходити до реалізації політичної частини домовленостей.
Спочатку російські комуністи звертаються до керівництва РФ розглянути можливість визнання окупаційних "республік" ОРДЛО. Спікер Держдуми Вячеслав Володін, реагуючи на пропозицію КПРФ, заявив, що російський парламент готовий обговорити таке питання, а керівництво "Єдиної Росії" запропонувало відкрито постачати в ОРДЛО військові товари та зброю.
Військові постачання – відкрита загроза для загострення.
Якби РФ пішла на "визнання" маріонеткових "республік", на Банковій зітхнули б з полегшенням на тому, що Кремль вийшов з "Мінського процесу". Водночас, заспокоюватися в такій ситуації було б дуже необачно, бо загроза з боку РФ нікуди не подінеться.
До того ж, сумнівно, що ЄС у разі такого демаршу введе проти РФ чергові санкції.
"Незалежно, чи бере Москва участь у "Мінському процесі", кремлівське керівництво залишає за собою поле для маневру. У такій ситуації натяки щодо "визнання" так званих "республік" ОРДЛО можуть бути, з одного боку, військово-політичним шантажем, а з іншого – ознакою наявності у росіян якогось "плану Б", - зазначив у бесіді з "Апострофом" голова Центру дослідження проблем національної безпеки Національного університету "Острозька академія" Тарас Жовтенко.
"Визнання "республік" означатиме вихід РФ з "Мінського процесу" та визнання факту, що їм не вдалося нав'язати Києву ОРДЛО на своїх умовах. Вони можуть перейти до іншої тактики: накачати Донбас зброєю, завести ядерну зброю до Білорусі та окупований Крим, взявши Україну в півкільце. І з цих позицій вони можуть тиснути на Київ та Вашингтон, погрожуючи тепер уже ядерним конфліктом", - каже експерт.
Іншими словами, поки що, бачачи проросійську позицію Німеччини та Франції щодо України, у Кремлі навряд чи поспішають із "визнанням" бойовиків, вимагаючи поступки з боку Києва. У Путіна завжди готові підняти ставки: адже як тільки Офіс президента Зеленського піде на це, Кремль одразу отримає додаткові важелі тиску на Київ і дотисне політичне керівництво України. Як довго ми зможемо протриматись під таким всебічним пресингом? Відповісти на це питання зараз не зможе ніхто.
