У четвер, 24 березня, США спільно з Євросоюзом і країнами G7 ввели санкції проти депутатів Держдуми та оборонних підприємств. Під санкціями опинилися понад 600 фізичних та юридичних осіб, серед яких голова "Сбербанку" Герман Греф, олігарх Геннадій Тимченко та його компанії, 17 членів правління "Совкомбанку" та 48 оборонних підприємств, які виробляють військову техніку, яка використовується під час бойових дій в Україні . Також обмеження торкнулися угод із золотом з боку Центробанку. Паралельно з цим, пройшло екстрене засідання НАТО, на якому Єнс Столтенберг вкотре повторив, що Альянс не відправить свої війська в Україну, щоб уникнути війни з Росією. Про те, чи досягнуть бажаного ефекту санкції США та G7 проти Росії, якої стратегії дотримується Захід, та як Україні не втратити євроатлантичний вектор, читайте у новому матеріалі "Апострофа".
Тільки санкції: Захід не має іншого інструменту
Місяць війни не дуже змінив стратегію Заходу, яка будувалася на мінімізації ризиків. Щоправда, це вийшло за рахунок України, оскільки зупинити напад Росії за допомогою економічних важелів Заходу так і не вдалося. Як зазначає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко, зараз Захід наголошує на санкціях проти РФ і постачанні озброєнь для України. Однак цього замало.
"Зараз триває фінансова допомога, її обсяги стали більшими, але й потреби у нас збільшилися. Вона не покриває наших економічних втрат. Я бачу, що перша хвиля санкцій була сильною, бо треба було виправдовувати довоєнні загрози. Але ефект від цієї хвилі санкцій ми зможе спостерігати тільки в майбутньому. По-перше, Росія готувалася до санкцій, а по-друге, ці санкції все-таки не суцільні, їх можна спробувати оминати. Наприклад, для окремих банків SWIFT виключили, а для інших залишили. Економічної катастрофи в РФ поки що не сталося, і я думаю, що станеться вона не надто скоро. Проте іншого вибору у Заходу не залишається", - пояснює експерт.
В ефективності санкцій має сумнів і політолог Євген Магда. За словами експерта, місяць війни Росії проти України показав нездатність зупинити агресора економічними обмеженнями.
"Для Росії, яка замикається в інформаційному просторі та створює мобілізаційний характер суспільства, реакція з боку Заходу мінімізована російською державною пропагандою. Тому говорити про те, що там є якийсь реальний серйозний вплив цих санкцій – я не ризикнув би. Насправді ці санкції є самозаспокоєнням країн і "Великої сімки", і НАТО, і Європейського Союзу, оскільки вони не дають відповіді на те, як припинити загибель українських дітей та як припинити агресивні дії Росії в Україні. Але без цих санкцій Україні було б однозначно важче", – пояснив "Апострофу" експерт-міжнародник Євген Магда.
Чому НАТО "не рипається"?
Проблема з реакцією НАТО на війну Росії з Україною полягає в тому, що Альянс дотримується тієї ж стратегії – звести свої ризики до мінімуму, не допустивши ситуації, за якої доведеться втягуватися у війну з Росією. Якщо зважати на загрози та натяки на готовність РФ використовувати ядерну зброю, то цьому нікому не потрібно. У зв'язку з цим, зазначає Микола Капітоненко, існує ризик, що навіть країни-члени НАТО можуть не дочекатися допомоги Альянсу.
"Навіть якщо щось трапиться на території якоїсь із держав-членів, то я не впевнений, що НАТО втрутиться так, як це передбачено Вашингтонським договором. Тобто, зараз настільки глибока криза в європейській безпеці, що кожен - сам за себе. І природно, що коли йдеться про країну, яка членом НАТО не є, і в найближчому майбутньому там ніяк не буде, то нічого іншого просто чекати немає сенсу. Я не розумію завищених очікувань у нашому суспільстві на тему допомоги з боку НАТО і тим більше, на тему можливого членства України в НАТО", - пояснив Микола Капітоненко.
Що робити Україні?
У ситуації, що склалася, становище перманентного "глибокого занепокоєння" Заходу викликає питання, що ж робити Україні? Адже раніше в суспільстві існувало приховане очікування, що реакція того ж Альянсу буде більшою. Як зазначає Євген Магда, проблема полягає в тому, що Захід ухвалює рішення консенсусом, і це на сьогоднішній день, суто операційно, є основною проблемою.
"Це плата за демократичний характер у ЄС та НАТО. Україна має знову і знову апелювати до цих організацій загалом, але робити ставку на розвиток відносин з окремими країнами, які розуміють нашу проблематику – з Польщею, країнами Балтії, Великою Британією, частково зі США, можливо з Канадою. На мою думку, це на сьогоднішній момент єдино можливий варіант. Тому що якщо ми зациклюватимемося на позиції Угорщини, Німеччини, Канади, то ми просто руйнуватимемо наш євроатлантичний та європейський вектор і при цьому не отримаємо нічого замість нього", - підсумував експерт.
