В ніч на 22 вересня Україна обмінялася полоненими з Росією: додому повернулись сотні наших бійців, у тому числі захисники "Азовсталі" та їх командири, в обмін на яких ми віддали Москві Віктора Медведчука. Про шо говорить факт обміну, чи виправданим був обмін найстатуснішого російського агента та як це корелюється з оголошенням в РФ часткової мобілізації, читайте в матеріалі "Апострофа".
Довгожданий обмін
Увечері 21 вересня в соцмережах з'явилися перші фотографії з начальником патрульної поліції Маріуполя Михайлом Вершиніним, поліцейським з Маріуполя Святославом Єрмоловим та морським піхотинцем Михайлом Діановим, які нарешті позбулися російських кайданів. Проте через короткий час українці дізнались ще більш обнадійливі новини.
Під час наймасовішого з початку російської агресії у лютому обміну Україна повернула 215 українських військових: 200 – в обмін на підозрюваного в державній зраді нардепа Віктора Медведчука, решта – на 55 росіян. Пʼятеро командирів оборонців "Азовсталі" перебуватимуть до кінця війни в Туреччині, але їхні родичі зможуть з ними бачитися. Йдеться про командира полку "Азов" Дениса Прокопенка, заступника командира полку Святослава Паламара ("Калину"), командира 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ Сергія Волинського ("Волину"), нацгвардійців Дениса Шелегу і Олега Хоменка. Решта наших бійців повернулися до України.
Водночас стало відомо про звільнення з полону низки іноземців, зокрема тих, кого окупанти хотіли стратити. Вони були обміняні за допомогою Саудівської Аравії. Росія звільнила громадян США Олександра Друке і Енді Гейна. Загалом звільнили 10 іноземних військовополонених, захоплених в Україні.
Чи вдало Україна обміняла головного держзрадника Віктора Медведчука? Судячи з усього - так. Реакція в російських соцмережах демонструє: це рішення Кремля багато хто сприйняв вкрай негативно і явно розцінив обмін нерівнозначним. Цікаво, що в істерику впав навіть Рамзан Кадиров, який публічно розкритикував дії Москви.
"Я розумію, нагорі в Міноборони та ФСБ набагато видніше, але я вважаю, що визнаних терористами злочинців не можна міняти на військовослужбовців... Ми здійснили обмін на українських умовах. Це не правильно. Наші бійці тиснули фашистів у Маріуполі, заганяли в "Азовсталь", викурювали їх із підвалів, гинули, отримували поранення та контузії. Передача навіть одного цього азовського терориста мала бути неприйнятною", - заявив голова Чечні. Враховуючи той факт, що будь-які такі рішення могли бути ухвалені тільки зі згоди Путіна, фактично Кадиров напряму наїхав на російського диктатора.
Натяк на перемовини, але на умовах Кремля
На думку співдиректора Програм міжнародної політики та безпеки Центру Разумкова Михайла Пашкова, обмін полоненими – це обережні натяки на мирні переговори з боку Росії, про які вона говорила вже декілька разів: мовляв, треба провести кулуарні, неофіційні переговори про можливу деескалацію.
"Сказати, наскільки обмін є свідченням натяку на переговори, зараз важко, адже відповідним чином поінформованих людей надто мало. З іншого боку, не варто плекати якісь ілюзії щодо російського "потягу до миру", особливо на фоні оголошеної часткової мобілізації, яку аж ніяк не можна вважати якимось кроком до завершення війни", - каже експерт.
Пашков відзначає, що Росія звикла говорити ультиматумами і диктувати умови, тому важко очікувати від неї якихось справді позитивних кроків по напрямку переговорів. Тобто, маємо і натяк на можливість перемовин, і диктування власних умов, поєднаних з військовим шантажем. Це характерно і для зовнішньої, і для внутрішньої репресивної політики Росії.
По суті, мобілізацією Росія як завжди, хаотичними методами, намагається нарощувати мілітарний ресурс. Тут мотивація зрозуміла – утримати території, не допустити провалу на фронті та відстрочити розв'язку, яка обов'язково все рівно настане. В цьому ж контексті можна згадати і "референдуми". Тобто, однією рукою мілітаризуватися, а іншою натякати на можливі перемовини. Така от кремлівська шизофренія...
Медведчуку буде зле?
На думку Пашкова, позиція України зараз є чіткою, і на тиск або якісь напівзаходи ми не підемо: недаремно у своєму виступу президент Зеленський на Генасамблеї ООН говорив про 5 умов захисту України. Що ж до Медведчука – для нас важливіше те, що Україна повернула наші символи нескореності - оборонців "Азовсталі".
"Обмін для нас, безумовно, є позитивом - важко сказати, наскільки корисний Росії Медведчук, але він сприймається як певний символ проросійських сил. Точно буде піар-кампанія, що, мовляв, звільнили його з полону, де "укронацисти знущались над Медведчуком". Це вже стандарт російської пропаганди. Для нас важливо те, що захисників "Азовсталі" вирвали з лап ворога, а вони для нас теж важливий символ", - додає Пашков.
На думку політичного експерта Віктор Небоженка, говорити про адекватність обміну Медведчука складно, але те, що звільнили частину бійців – це чудово і правильно, але важливо, щоб Офіс президента не зображував з себе "спасителів Вітчизни". Тобто, треба робити все для звільнення бійців з полону, кожен воїн має знати, що країна його не забуде і постарається витягнути, якщо він порапить в полон.
"У Медведчука тепер дві проблеми, одна з яких - віддати 400 млн доларів, які він накопичив, граючи на надії Кремля щодо того, що він справиться з Україною. Він не справився, але грошей заробив багато. Путін це прекрасно зрозумів. Мабуть, гроші в нього будуть забирати, і саме для цього забирають його самого в Москву. Окрім того, якщо він знадобиться Путіну чи Патрушеву – буде використаний в пропагандистських кампаніях проти України, виступатиме і критикуватиме нашу "погану країну, поганий народ, погану армію і уряд", - каже Небоженко "Апострофу".
Що ж до версії про те, що Медведчука можуть призначити "гауляйтером" якоїсь з окупованих областей – то на думку Небоженка, вона далека від реальності. Хоча дуже може бути, що він буде займатися організацією антиукраїнського фронту – звісно, після того як Путін розбереться, куди поділись гроші, які його кум взяв на те, щоб рашистів "зустрічали квітами".
"Є ще варіант, що Медведчук як Янукович переїде в якесь Підмосков'я і буде насолоджуватись життям. Але в неї повірити важко: ні той, ні той не можуть виїхати за кордон, а що ти за мільйонер, якщо в тебе власності десь на сотні мільйонів, а користуватись нею ти не можеш?", - каже Небоженко.
