У середу, 12 жовтня, Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію "Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй", яка засуджує російські псевдореферендуми на окупованих територіях України. "За" висловилися 143 країни, проти - 5, утрималися – 35, проти голосували Росія, а також Білорусь, Північна Корея, Нікарагуа, Сирія. Як вдалося досягнути такого позитивного результату, та що чекає на Україну та саму ООН після ухвалення документа, "Апострофу" розповів колишній представник президента у Криму Борис Бабін.
Порушення Росією міжнародного права та Статуту ООН є кричущим і безпрецедентним. Тому маємо такий результат голосування за резолюцію Генасамблеї. Усі бачать, коли при "реферерендумах" Росія відкидала навіть імітацію слідування нормам міжнародного права. Тому навіть якщо порівняти з 2014 роком та злочинною окупацією Криму, ми бачимо, що тоді кількість держав, які утримались при голосуванні за "Кримську резолюцію", була більшою. Тепер же йдуть активні бойові дії, і крім злочину агресії та посягання на анексію Росія масово вчиняє воєнні злочини, і у коментарях делегатів ГА ООН під час обговорення нинішньої резолюції було як засудження спроби анексії, так і жорстка критика вчинення на цих територіях масових злочинів проти людяності, а також масових обстрілів 10 жовтня. За таких умов зростання підтримки позиції України не дивує, адже багато делегатів держав прямо кажуть, що такі порушення не можуть залишатися безкарними, стояти осторонь не можна.
На підтримку резолюцію висловились навіть досить відсторонені та нейтральні раніше країни як Бразилія, Аргентина, арабські держави. Багато країн Африки також підтримали цей документ. Звісно, в цьому є заслуга нашої дипломатії, яка тісно працювала з представниками цих країн. Окрім того, нинішні злочини і порушення Росії є настільки безпрецедентними, що державам важко висловлювати нейтральну позицію, кількість жертв вимірюється тисячами.
У 2014 році Росія прикривалась нібито "безкровністю" захоплення Криму, сьогодні ж є очевидні наслідки криваві злочинів, які спонукають держави активніше висловлювати позицію. До речі, маємо скорочення не лише тих, хто утримався, а й тих, хто не голосував – дуже характерно, якщо порівнювати з тою-таки "Кримською резолюцією", коли багато країн ухилились навіть від натяку на позицію.
Читайте: Росіяни готуються до здачі Херсона?
Фундаментальною є зміна позиції Ізраїлю, який цього разу проголосував "за", хоча раніше утримувався. Дуже цікава ситуація з Азербайджаном – вона вже стала трагікомічною. Агресор вже заявляє, що їх підтримало не так-то й мало країн, Азербайджан же не голосував! Так, не голосував, але у виступі на обговоренні Резолюції офіційний представник Азербайджану заявив, що його держава не буде визнавати результатів так званих "референдумів" – тобто тут позиція ближча до підтримки.
Ми прекрасно розуміємо, чому утримались пострадянські країни, як їм важко, коли на них націлені російські гармати. Але вони теж не визнаватимуть ні "референдуми", ні саму анексію. Знову згадаємо кримський кейс, відносно безкровний. Пройшло 8 років – хто на сьогодні визнав Крим російським? Тільки фейкові режими типу асадівського у Сирії – і сьогодні нічого не зміниться, як і у кейсі з 4 областями материкової України. Та група держав, яку називають "смердючою п'ятіркою", тобто режими Лукашенка, Асада, Ортеги і Кіма - звісно, можуть робити прихильні Кремлю заяви - і це вже відбувається, хоча білоруський диктатор балансуватиме на межі.
Звісно, після ухвалення цього важливого документу будуть наслідки, бо ми прекрасно розуміємо, що на окупованих територіях залишилися наші люди, які мають бізнес, їх окупанти схиляють до співпраці, там знаходяться і самі окупанти. Міжнародна спільнота чітко каже останнім: шановні, ви тут незаконно! Всі утворені вами псевдоструктури є нелегітимними, неправомірними і тимчасовими. Все людство це розуміє, як і те, що до деокупації будь-який населений пункт материкової України буде такою самою "сірою зоною", якою вже 8 років є Крим, ніякого миру там не буде. І це дуже істотно і практично впливає на ситуацію.
Переконливий успіх резолюції вплинув і на обговорення реформи самої ООН та її Радбезу, які точаться вже доволі давно. Саме голосування проходило за новою процедурою, яку фактично запровадили (хоча прямо про це ніде не сказано) через російську агресію та зловживання нею своїм становищем в ООН. Тепер вето автоматично тягне за собою обговорення на Генасамблеї та ухвалення нею резолюцій. Тобто це процесуальна зміна, яка вже відбулась, і вона має і дуже велике політичне значення. Навіть під час обговорення згаданої резолюції ми чули не лише "сателітів США", як каже роспропаганда, тобто розвинені демократії, але й країни "третього світу", які прямо казали, що державі, яка вчиняє такі порушення, не місце в Радбезі ООН.
Окрім того, поточного року Україна зайняла в ООН обґрунтовану і водночас проривну позицію, яка полягає в тому, що Росія де-юре не має права бути в Радбезі. В Статуті досі написано, що крісло в Радбезі має бути в СРСР, а в 1991 році Росія як суверенна держава не вступала в ООН, в РБ її ніхто не включав - все робилося в ручному режимі, де-факто і без оформлення, тобто мало місце чисто політичне рішення. Сьогодні, коли ситуація докорінно змінилася, будь-яке політичне рішення, яке не ґрунтується на Статуті ООН і нормах міжнародного права може бути змінене. Росія прекрасно розуміє, що в РБ ООН вона "на пташиних правах". Не виключаю, що резолюція про Україну стане "сигнальним голосуванням", коли три чверті держав світу сказали: "коли вже Росія припинить зловживати механізмами ООН?"..
