Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна, фактично закривши йому шлях до країн, які ратифікували Римський статут. А це 123 країні світу, в тому числі практично всі держави Європи. Це рішення є наслідком широкомасштабної війни Росії проти України, розпочатої особисто Путніми. Втім, від цих злочинних дій постраждав не лише президент РФ, а й майже всі росіяни до яких в Європі почали ставитися з огидою.
Читайте також: Ордер Путіну: що чекає на диктатора після рішення Міжнародного кримінального суду
Останні два тижні я перебував у діловій поїздці в Європі – Франції та Італії. Що можу сказати про те, як там люди дивляться на Росію й наскільки вони піддаються впливу того, що доходить звідти. Присутність Росії там вже не відчувається. А ось що точно відчувається, то це огида до Росії!
Приклад Франції. Деякі французи, з якими я зустрічався (не рядовими громадянами, а відомими представниками бізнесу та інтелектуальних кіл), говорили мені про своє бажання, щоби Франція обійняла позицію аналогічну Чехії – щоби росіяни взагалі не могли до них приїжджати. Тобто, запровадити повну заборону на контакти. Так, це, звичайно, екстремально, але це показує почуття французів, що вони круто проти російської агресії в Україні.
В Італії у мене контакти були переважно не з італійцями. Але, на моє відчуття, і Італія, і Франція демонструють відразу до того, що відбувається. В Італії росіян вже набагато менше, аніж раніше. Руським там стало некомфортно.
Ті з росіян, хто там вже довго живе – має роботу, завів сім’ю, розгорнув бізнес – це один бік медалі. Росіяни, котрі періодично приїжджали до Європи після розвалу Союзу, з великими грішми, налагодженими зв’язками та "широкими" можливостями, дуже колись у Європі "цінувалися". Це були, в основному, кримінальні елементи, котрі смітили грішми, давали щедрі чайові тощо. Нині це все зникло. Зараз у Європі соромно бути руським!
Я вважаю, що сьогодні у Європі "російський бренд" знищено. Знищено його на рівні політики. А ще, попри те, що в РФ панує пропаганда і для людей небезпечно висловлювати правдиву думку, все одно у Європі засуджують російський народ за його пасивність. В РФ люди не протестують, не виступають проти цієї агресії, а, з різних причин "ховають голову у пісок". У Європі більшість людей вважають, що росіяни могли б організовувати хоч якісь демонстрації, а не просто мовчки відсиджуватися й не протистояти усьому цьому божевіллю. До речі, ані у Європі, ані в Азії росіяни ніде подібного не роблять – вони пасивні, не виявляють своєї активної позиції.
Скажу на прикладі моєї країни – США. В нас російськомовні американці – ті, котрі давно приїхали й давно тут живуть – все одно не надто активні. Так, вони голосують на виборах, думають про добробут Америки, але не беруть участі у політичних процесах. Може, це для них усіх універсально і є певним виправданням того, чому вони можуть засуджувати когось персонально у розмовах "на кухні", але колективно організуватися та виступити публічно із якоюсь чіткою позицією вони не можуть.
Думаю, це не стільки рабське мислення, скільки якесь почуття самозбереження – "нє вознікать" й не вірити у ефективність громадських процесів. Вони просто не вірять, що за допомогою демонстрацій чи якихось протестів можна досягти цілей. Вони думають, що скрізь – змова і в когось вже є готове вирішення питання. Що за усім щось чи хтось стоїть, а усе, що відбувається, не можна змінити.
Це якесь фейкове сприйняття дійсності. Мовляв, "стихію не подолати, тому навіщо ж опиратися"? Якась в них анти-заповзятливість та містечкова практичність. Мовляв, "навіщо все це потрібно, адже все одно буде так, як хтось вирішив вже"... Українці – зовсім інші! Багато хто вже в цьому сповна переконався. Українці не терпітимуть та сліпо ніколи не віритимуть на "красиве слово".
Раніше, одразу після розпаду СРСР, на всіх екс-радянських людей у США говорили – руські. І ті ж українці, представники інших колишніх республік Союзу, часто самі на це не звертали уваги і особливо не сперечалися. Так було колись. Зараз усі кажуть – із якої вони країни, якої вони національності тощо. Зараз ніхто не хоче бути руським! Ми ще до кінця не зрозуміли, наскільки все це глибоко зайшло і міцно вкорінюється. Самі росіяни цього ще до кінця не зрозуміли. Вони ще не розуміють, що вони вже – вигнанці усюди!
