RU  UA  EN

Понеділок, 25 листопада
  • НБУ:USD 41.05
  • НБУ:EUR 42.85
НБУ:USD  41.05
Політика

Байден у нашому поїзді пив чай із чебрецем, а Джонсон читав українські газети – топменеджер "Укрзалізниці"

Деякі закордонні VIP-пасажири подорожують у стандартних купейних вагонах

Деякі закордонні VIP-пасажири подорожують у стандартних купейних вагонах Байден на шляху до Києва Фото: radio7.de

За понад рік від початку російського вторгнення в нашій країні з візитами побували десятки лідерів іноземних держав, зокрема президент США Джозеф Байден, а також керівників міжнародних організацій, кінозірок та музикантів, відомих бізнесменів та журналістів. І оскільки через війну небо над Україною закрите, всім цим людям довелося скористатися послугами вітчизняної залізниці.

Про те, як забезпечується безпека VIP-пасажирів, як їх обслуговують на шляху пересування, якими є їхні смаки та враження від України, "Апострофу" розповів заступник директора Пасажирської компанії "Укрзалізниці" ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО.

Безпека - понад усе

- Коли "Укрзалізниці"довелося вперше перевозити керівників інших держав?

- Історія "залізної дипломатії" почалася 15 березня 2022 року, коли до України одним рейсом прибули прем’єр-міністри Польщі Матеуш Моравецький, Словенії - Янез Янша, Чехії - Петр Фіала і Ярослав Качиньський - колишній прем’єр-міністр Польщі.

Це був перший дипломатичний рейс, який виїхав в середині ночі... не скажу звідки. Я був у цьому поїзді і навіть не знав, за ким ми їдемо, поки пасажири не зайшли у вагон.

Звичайно, гості прекрасно розуміли, що їдуть не просто в воюючу країну, а прямо на місце бойових дій. Коли ми вранці прибули на київський вокзал, навіть звідти було чути віддалені звуки вибухів на околицях столиці. Тому, звичайно, заходи безпеки були максимальними. Всі пасажири поїзда, і прем’єр-міністри, і їхні охоронці, були в бронежилетах. В поїзді одночасно працювали спецслужби чотирьох держав - Польщі, Словенії, Чехії та України.

Залізничникам теж вистачало клопотів, адже такий рейс організовувався вперше, і ми ще не мали подібного досвіду. Проте все пройшло благополучно, і пасажири були доставлені до столиці згідно з графіком. З того часу подібні рейси стали майже повсякденною нашою справою. За рік їх було здійснено понад 325.

- Хто з політиків був найчастішим гостем на ваших поїздах?

- Найбільш постійним пасажиром став за рік Борис Джонсон, який скористався українською залізницею чотири рази - тричі в якості прем’єр-міністра Великої Британії і один раз уже після того, як покинув цю посаду.

Тричі приїздили до нас президент Польщі Анджей Дуда, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн і голова Європейської ради Шарль Мішель.

Урсула фон дер ЛяєнФото: прес-служба "Укрзалізниці"

- Чим відрізняються спеціальні поїзди від звичайних пасажирських?

- Кожен дипломатичний рейс має дві основні складові - безпека і обслуговування пасажирів.

На першому місці стоїть, звичайно, безпека. Поїзд - найбільш безпечний вид транспорту у воєнний час. Це визнають всі спецслужби і делегації. Літати в нинішніх умовах неможливо. Автомобільний транспорт мусить рухатися шляхами загального користування, проїздити через міста. Можливі потрапляння в затори. А залізниця дозволяє уникнути більшості факторів небезпеки і провести поїзд без зупинок і зайвих очей.

Звичайно всі дані про рейс тримаються в суворій таємниці - склад делегації, час і місце відправлення, маршрут руху тощо. Необхідною інформацією володіє дуже обмежене коло людей. В "Укрзалізниці" це не більше п’яти чоловік. До них додається ще чоловік п’ять з того відомства, яке запрошує гостей, частіше за все - Міністерства закордонних справ.

- Для дипломатичних поїздів виділено якийсь спеціальний маршрут?

- Якраз ні. Кожен з них зазвичай прямує своїм власним шляхом. Це також є елементом системи безпеки. Система залізниць України досить розвинена і дозволяє дістатися з точки А в точку В кількома різними способами приблизно за один час. Причому напрям руху можна змінити вже під час руху поїзда без зміни часу прибуття до Києва. І ми цією можливістю користуємося в разі будь якого натяку на небезпеку.

Наприклад, таке рішення було ухвалене під час однієї з поїздок Бориса Джонсона. Поїзд відхилився від початкового маршруту, але, незважаючи на це, прибув на кінцеву станцію за графіком.

Звичайно, курсування дипломатичних поїздів створює певні складнощі для залізниці, оскільки це складний механізм. Потрібно узгоджувати графіки руху дипломатичних поїздів з пасажирськими і вантажними таким чином, щоб вони не заважали одні одним, і всі прибули вчасно в пункти призначення.

Тож диспетчерам і поїзним бригадам, які обслуговують спецрейси, випадає дуже непроста робота. Але вони успішно з нею справляються.

- Чи зупиняється поїзд під час тривоги?

- Залізниця не тролейбус. Вона їде за будь яких умов. Сьогодні поїздами рухається буквально все в Україні - від тих самих дипломатів або поранених цивільних до стратегічних вантажів і пошти. І зупинка в одному місці може спричинити збій цілої логістичної ланки. Тому нічого не зупиняється. Єдиний виняток – безпосередній ризик ураження, але наші диспетчери знаходяться на зв’язку у тому числі з військовими, і у випадку, якщо виникає небезпека влучання в якійсь місцевості, вони прискорюють чи сповільнюють рух поїздів, щоб ті не потрапили в зону враження. Але про те, щоб на кілька годин все зупинити і піти в сховище, не може бути й мови.

Читайте також: Затримано російських шпигунів, які готували ракетні удари по "Укрзалізниці": фото і відео

Найпопулярніша українська страва - сирники

- Які вагони використовуються для перевезення делегацій?

- Тут ми переходимо до другого аспекту "залізної дипломатії" - обслуговування пасажирів.

Одразу скажу - є стандартний набір послуг дипломатичного рейсу, але ми щоразу лишаємо місце для імпровізації. Так само немає стандартного, спеціально виділеного для цієї мети рухомого складу, який возив би всі делегації – це може бути і окремий поїзд, і окремий вагон, і просто якась кількість купе у пасажирському рейсі.

Вибір способу поїздки залежить від вимог самих союзників та їхніх служб безпеки. І вони у кожної з них різні. Деякі делегації, наприклад, вважають, що краще їхати звичайними пасажирськими поїздами. Викуповують купе або декілька і їдуть разом з нашими пасажирами. Так, наприклад, вчинила делегація мерів європейських міст (до якої входили голови громад Флоренції, Афін, Гельсінкі, Риги, Тирани, Осло, Ліона та Марселя). Вона приїхала до Києва в звичайному купейному вагоні. Кожен мер викупив окреме купе - і поїхали.

В інших випадках до пасажирського потягу чіпляється окремий вагон. Купейний або спальний, залежно від побажань делегації. Наприклад, коли на вшанування річниці визволення Бучі приїздили президент Молдови Мая Санду і прем’єр-міністри Хорватії Андрей Пленковіч, Словенії Роберт Голоб і Словаччини Едуард Геґер, то вони їхали в звичайних спальних вагонах, причеплених до пасажирського поїзда.

- А ці спальні і купейні вагони спеціально виділені для такої мети, чи пересічні, які використовуються в пасажирських перевезеннях?

- Так, це ті самі вагони, якими в інший час будь хто може поїхати до Трускавця чи Одеси. Якщо вони на даний момент не зайняті в "залізній дипломатії", то виконують звичайні пасажирські рейси. Тож будь який пасажир в Україні має можливість проїхати тим самим спальним чи купейним вагоном, яким їздять прем’єри і президенти.

Але якщо того вимагають заходи безпеки, то ми організовуємо спеціальний поїзд для проїзду представницьких делегацій. В складі таких поїздів містяться спеціальні вагони-салони. Таких вагонів у нас є близько десяти. Раніше їх могли орендувати заможні пасажири, які бажали мандрувати Україною з підвищеним комфортом - політики, бізнесмени, зірки естради. Але на час війни вони зарезервовані для "залізної дипломатії".

Вагони-салони схожі на готельні номери. В них є вітальня, спальня, санвузол з ванною, кухня. Зараз в них здійснено певну модернізацію і дообладнання для того, щоб вони відповідали вимогам безпеки.

- Якщо приїздять одночасно декілька керівників держав, то вони їдуть в одному вагоні, чи в різних?

- Як правило, кожна делегація займає окремий вагон. Проте це не означає, що вони між собою не спілкуються. Зазвичай вони домовляються між собою і зустрічаються, щоб поспілкуватися дорогою. Наприклад, коли приїздили Емманюель Макрон (президент Франції), Олаф Шольц (канцлер Німеччини) і Маріо Драгі (голова Ради міністрів Італії), то вони їхали кожен в своєму салоні, але домовилися зустрітися в салоні Макрона.

Фото: "Укрзалізниця"

- Яке обслуговування отримують VIP-пасажири під час поїздки?

- У їхньому розпорядженні постійний зв'язок через Старлінк, спеціально підібрана дипломатична бібліотека, меню української кухні та обов’язково персоналізовані листівки, які зустрічають нашого гостя.

Ми виходимо з того, що поїзд - це перше, з чим гості зустрічаються в Україні. А перше враження, як відомо, є дуже важливим. І це навіть не питання іміджу залізниці. Під час цієї поїздки ми стаємо представниками всієї країни.

До того ж, з нами гості кінець кінцем проводять найбільше часу протягом свого візиту. Адже офіційна частина візитів, як правило, триває декілька годин. А в поїзді по дорозі туди й назад гості проводять близько 20 годин.

Тому на нас лежить складна і відповідальна місія - гідно представити свою країну.

- Провідники для цих рейсів проходять спеціальний відбір і навчання?

- Це не якісь елітні співробітники - звичайні наші провідники. Вони пройшли певне додаткове навчання, оскільки для обслуговування вагонів-салонів потрібні деякі навички, які не застосовуються в звичайних вагонах. Ці вагони за своїм функціоналом схожі на готельні номери. Відповідно провідники таких вагонів на додачу до своїх звичних залізничних обов’язків повинні робити приблизно те ж саме, що готельні покоївки.

- Крім цього пасажирів треба годувати. Адже рідко хто з президентів бере в дорогу смажену курочку.

- Насправді деякі делегації дійсно мають з собою власний запас харчування. Деякі вирішують в поїзді обійтися без їжі. Проте більшу частину гостей дійсно треба чимось годувати.

І ми повинні були вирішити це питання таким чином, щоб гідно представити державу. Проте залізниця - не ресторан. Наша робота - возити людей, і ми намагаємося робити це якнайкраще. А для організації харчування ми вирішили звернутися до тих, хто робить це професійно.

В Державному агентстві з розвитку туризму нам порадили звернутися до відомого ресторатора і популяризатора української кухні Євгена Клопотенка. Він створив декілька варіантів меню, які пропонуються дипломатичним пасажирам. В меню виключно українські традиційні страви.

Фото: прес-служба "Укрзалізниці"

- Гості задоволені?

- Звичайно. Знаєте, яка страва є найпопулярнішою серед іноземних делегацій?

- Іноземців як правило дивує борщ. Занадто екзотично для них. Вареники?

- Ні. Сирники. Майже всі делегації на сніданок замовляють саме цю страву. За всю історію дипломатичних рейсів від сирників на сніданок відмовилася тільки одна делегація. У Клопотенка вони виходять дуже смачні, до них додається велика кількість різноманітних соусів. Всі лишаються задоволені.

- Страви готуються на борту, чи ви берете в дорогу готові?

- Якщо делегація їде в звичайному пасажирському вагоні, то там з кухонних приладів є лише мікрохвилівка. Тому доводиться задовольнятися наперед приготованими стравами, які на місці тільки розігріваються.

А ось у вагонах-салонах є кухня. І тому там їжа готується на місці.

- Для цього в рейси їздить кухар?

- Звичайно, ні. Страви готують наші провідники з ресторанних інгредієнтів. Для того, щоб вони оволоділи кулінарним мистецтвом, Євген провів в депо Києва та Львова спеціальні тренінги з приготування і сервірування страв. Він же забезпечує повний набір потрібних продуктів. І провідник під час рейсу за покроковими інструкціями готує страви, належним чином їх оформлює і подає пасажирам.

При цьому кожна страва супроводжується додатковою інформацією: з якого регіону вона походить, як готується, які традиції з нею пов’язані...

Підбір напоїв також несе свій зміст. Наприклад, влітку ми подавали вино з окупованої Херсонщини, що було приводом розповісти про традиції і багатства цього краю.

- Вино сподобалося?

- Так. Багато членів делегацій навіть брали пляшки з собою, як сувеніри.

Хоча, звичайно, переважно пасажири віддають перевагу неалкогольним напоям. Ми їм пропонуємо наше нове чайно-кавове меню, яке присутнє в усіх поїздах "Укрзалізниці" від початку року - шість сортів чаю і три - кави.

- І що вони п’ють?

- Кожен обирає на свій смак. Президент США Джо Байден, наприклад, обрав собі чорний чай з чебрецем. Актор Орландо Блум - зелений із м’ятою. Джорджа Мелоні (нинішня прем’єрка Італії) і Мая Санду - звичайний зелений. Урсула Фон дер Ляєн і Емманюель Макрон, - класичний чорний. Всі німецькі делегації дружно віддають перевагу чорному чаю. Їм взагалі немає сенсу пропонувати щось інше.

До кожного гостя - індивідуальний підхід

- Перебуваючи довгий час в дорозі, пасажири не тільки їдять. Чи пропонуються їм якісь розваги?

- В вагоні є телевізор, але його ніколи не вмикають - пасажири віддають перевагу читанню. Тому ми подбали про вагонні бібліотечки. Причому це не випадковий набір книжок. Всі вони старанно відібрані вручну. Це переважно література, яка дає уявлення про Україну і її народ. Щоб її зібрати, ми зв’язалися з українськими видавництвами, а також з іноземними, які друкували книги про Україну. Тому гості мають можливість познайомитися з краєвидами, культурою і визначними місцями нашої країни.

Є також і книжки українською мовою - адже ми возимо не лише іноземців, але й українських керівників і дипломатів, які прямують з візитами за кордон. Для них ми маємо непогану підбірку літератури, як художньої, так і нон-фікшн. За нашими спостереженнями, найчастіше знімають з полиці книжку Лоренса Ріса "Гітлер і Сталін".

Також ми намагаємося внести в обслуговування пасажирів творчі нотки і індивідуальний підхід. Звичайно, оскільки мова йде про презентацію держави, часто на найвищому рівні, це робиться за погодженням з фахівцями з протоколу Офісу президента або Міністерства закордонних справ.

Наприклад, коли до нас приїздив президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр, якраз тривали складні переговори про надання Україні сучасних комплексів протиповітряної оборони. Тому під час поїздки залізничники були вдягнені в худі з зображенням комплексу IRIS-T і написом Liebe ist in der Luft (в перекладі з німецької Любов у повітрі), провідники вітали гостей відповідними "ірисовими" листівками, а на столі стояли букети ірисів.

Натомість президент Фінляндії Саулі Нііністьо на момент відвідин України вже оголосив про надання Україні танків Leopard. І на знак подяки за це провідники були в леопардових хустинках, стіл у вагоні був застелений леопардовою скатеркою.

Фото: прес-служба "Укрзалізниці"

Також ми намагаємося для кожного пасажира підготувати сувенір на згадку про подорож в Україну.

Наприклад, коли до нас приїздив на День Незалежності президент Польщі Анджей Дуда, ми як раз запускали "Потяг до перемоги" (сім вагонів, покритих розписом, присвяченим українським регіонам, які постраждали від війни та окупації - "Апостроф"). І попросили художника відтворити розпис одного з вагонів на маленькій моделі. Вийшов чудовий сувенір. І абсолютно унікальний - таких більше немає.

- А великий потяг зараз курсує?

- Так, він ходить до звільненого Херсону. Але він ще поїде до Сімферополя, Донецька і Луганська.

- Сподіваємось.

- Залізниця не може сподіватися. У нас розклад, з якого всі ці поїзди ніхто не видаляв. Вони просто тимчасово не ходять. Але ми маємо точний графік їхнього руху. І щойно ці міста будуть звільнені, туди поїдуть наші поїзди.

Борис Джонсон читає українською

- Добре, що у пасажирів є можливість переглянути українські краєвиди в альбомах. Але ці краєвиди також пропливають в дорозі за вікнами вагона. Які враження гостей від побаченого?

- На жаль, у них практично немає можливості щось побачити. По-перше, в більшості випадків рейси відбуваються вночі. А по-друге, вікна з міркувань безпеки покриті спеціальною плівкою, яка убезпечує від розлітання друзок, якщо вікно розіб’ється. Ця плівка напівпрозора, і через неї мало що видно.

Тому, якщо гості хотіли б щось побачити, то їм треба було б виходити з вагонів, а така можливість не завжди є. Проте часом ми все ж таки знаходимо вихід. Наприклад, під час одного з приїздів прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона я розповів йому про відновлення залізничного мосту через Ірпінь. Цей міст під час боїв під Києвом був зруйнований вщент, а після відступу противника відбудований за 30 днів. В мирний час тільки проєктування і тендерні процедури зайняли б не менше пів року.

Джонсон дуже зацікавився цією історією і попросив зупинити поїзд біля мосту, де ще тривали роботи.

Колишній прем’єр Великої Британії Борис Джонсон Фото: прес-служба "Укрзалізниці"

Взагалі Борис Джонсон завжди справляв враження дуже привітної і цікавої людини. Він завжди багато спілкувався з персоналом, розпитував про роботу залізниці, звідки вони беруть силу і мотивацію для роботи. Цікавився долею людей, які втратили роботу, домівку, близьких, і при цьому в перші місяці війни буквально не виходили з вагонів і локомотивів.

Під час однієї з поїздок, познайомившись з начальником поїзда, який нещодавно втратив на війні брата, він захотів записати слова підтримки і вдячності для всіх українських залізничників. Знімальної групи у нас з собою не було, тому ми записали відео просто на мій телефон. Цей запис розійшовся по багатьох медіа і дійсно був дуже важливим для людей.

До речі, він, як виявилося, знає українську мову. Принаймні читає. У нього з собою в поїздці були українські газети, український Forbes. Він гортав їх, знайомлячись з нашими новинами.

Ми передали йому листа від одного українського хлопчика. І він прямо при нас взявся читати його вголос. По складах, з деякими словами йому знадобилася допомога, але справився без перекладача.

Читайте також: Шапка Бориса Джонсона від "Укрзалізниці" стала хітом: ось її історія

- Хтось ще з пасажирів проявляв подібну зацікавленість?

- Не всі, звичайно, можуть бути настільки ж безпосередніми як Борис Джонсон. Проте практично всі наші гості цікавилися країною, куди їдуть, і були дуже дружніми до залізничників. Вони усвідомлюють, що це фактично друга армія, яка забезпечує функціонування держави. Завжди дякують за роботу, після прибуття охоче фотографуються з поїзною бригадою.

Дехто з гостей сприймає побачене в Україні дуже особисто. В приміщенні київського вокзалу була розташована фотовиставка, присвячена українським дітям, їх долі під час війни. Відвідання цієї виставки було частиною протоколу для прибуваючих гостей.

Всі візітери охоче знайомилися з виставленими фото. Проте для деяких з них це стало особливо великим переживанням. Наприклад для віцепрем’єр-міністра Ірландії Міхала Мартіна, батька п’ятьох дітей. По його очах було видно, наскільки він відчуває дитячий біль. Так само вразила виставка прем’єр-міністра Австралії Ентоні Албаніза. Замість протокольних п’яти він провів там 40 хвилин, розглядаючи фотографії, розпитуючи про історії дітей на фотографіях.

- Мабуть жодна залізниця світу не перевезла стільки сильних світу цього. Ви уже можете розміщувати в вагонах меморіальні таблички "Тут їхав..."

- Мабуть колись ми так і зробимо. Зрештою вагони-салони ми вже між собою називаємо за іменами видатних пасажирів: "Вагон Байдена", "Вагон Шольца" тощо. Хоча в більшості вагонів обмежитися однією табличкою не вдасться, адже в них вже проїхали десятки дипломатичних пасажирів. І нам би не хотілося ділити їх на більш і менш важливих, адже всі вони наші союзники і допомагають Україні чим можуть. Тому жартуємо, що доведеться розташовувати таблички вздовж всього вагона.

Проте зараз ми цього робити не поспішаємо. Війна триває, "залізна дипломатія" продовжується. Нам доведеться перевезти ще дуже багато відомих пасажирів... Але ключова місія залізничників все ж у тому, щоб повернути додому мільйон евакуйованих нашими ж вагонами українських дітей. Це буде наша головна дипломатична – і не тільки – перемога.

Читайте також

Новини партнерів