Авторитетне американське видання The Wall Street Journal, посилаючись на західних чиновників, повідомило, що КНР просуває свій мирний план, вимагаючи від Києва згоди з умовами Кремля. Спецпредставник Пекіна в ЄС Лі Хуей нібито намагався переконати європейських керівників у тому, що за Москвою слід залишити території, які вона вже встигла окупувати в Україні. Втім, у цій історії спливло чимало нюансів. Про те, які цілі має Китай, читайте в колонці для "Апострофа" голови Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика.
Як пише The Wall Street Journal, Лі Хуей їздив до ЄС для просування "мирного плану" КНР. При цьому пекінський емісар нібито надіслав чіткий сигнал, що союзники Сполучених Штатів у Європі мають відстоювати свою незалежність від Вашингтона, а також наполягати на "негайному припиненні вогню, залишивши Росії у володінні ті частини її молодшого сусіда, які вона зараз окупує, вважають західні чиновники, знайомі з перебігом переговорів у столицях по всьому континенту".
Також представник КНР, який за місяць відвідав Київ, Варшаву, Берлін, Париж і Брюссель, закликав європейських лідерів розглядати Пекін як економічну альтернативу Вашингтону. Зі слів Лі Хуея випливає, що європейським лідерам слід діяти швидко, щоб покласти край конфлікту між Москвою та Києвом, перш ніж він пошириться далі.
Здійснивши європейське турне, Лі Хуей 26 травня прибув до Москви для обговорення перспектив реалізації китайського мирного плану по Україні.
Китай заперечує розмови про "завойовані" території. Понад те, показово, що й міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба говорить про те, що інформація американських журналістів не відповідає дійсності. За його словами, після того, як ця інформація з'явилася у ЗМІ, він зв'язався зі своїми колегами з країн, де перебував з візитом Хуей, і жоден із них не зміг підтвердити ці заяви.
Читайте: Бюджет восени вважають: у Росії закінчуються гроші для глибинного народу
І це можуть бути тільки чутки або розмови в кулуарах (пробний камінчик) для фіксації реакцій на Заході. Якщо виходити з публікацій в американській пресі, то західні чиновники серйозно сумніваються у здатності Китаю бути чесним посередником з огляду на його тісні зв'язки з Кремлем.
Аналізуючи чергову порцію "мирних пропозицій" Пекіна і особливо ідею того, що Москві нібито необхідно залишити території, які окупанти вже встигли захопити нашій країні, треба з кількох важливих міркувань.
По-перше, Пекін не є союзником Москви і навіть не планує брати на себе союзницькі зобов'язання.
Сумнівно, що Лі Хуей після європейського вояжу прибув до Москви, щоб звітувати перед Путіним чи Лавровим про результати переговорів із європейцями. Ні, він, як і належить представнику китайського уряду, доноситиме кремлівському начальству позицію Пекіна, а також схилятиме до дій, які на даний момент вигідні Китаю. Причому, дій, які не лише стосуються війни проти нашої країни, але, перш за все, що стосуються економічних інтересів Піднебесної.
Важливо розуміти, що відносини по лінії Пекін-Москва – це відносини між патроном і клієнтом, у ролі якого перебуває кремлівська верхівка. Кремлю відведено роль, яку для Китаю вже грає КНДР.
По-друге, Пекіну не потрібна перемога Росії у війні, а також якесь вигідне для Москви "перемир'я", за результатами якого Москва залишить за собою вже захоплені території, а Київ буде втягнутий у виснажливий переговорний процес у дусі "Мінськ-3". У Пекіні, на відміну від московських фантазерів, розуміють, що Україна за цей рік набула суб'єктності і в деяких моментах здатна сказати західним партнерам "ні", особливо якщо йдеться про різного роду європейських "миротворців" та інших любителів "дати Путіну зберегти обличчя".
Важливо розуміти, що Пекіну потрібне продовження війни в якомусь млявому режимі, щоб з одного боку послаблювати Росію, а з іншого – політично тиснути на західні еліти, всіляко напираючи на їх нібито слабкість і неспроможність у справі завершення війни. Мовляв, і Росію перемогти не можуть, але й Україні програти не дають, витрачаючи колосальні суми грошей американських та європейських платників податків. Маніпуляція у чистому вигляді, але за певних обставин вона може вплинути на американських і особливо європейських виборців, тому Парижу та Берліну доводиться зважати на такий чинник.
Третє, основна мета таких "мирних ініціатив" Китаю – ще глибше залучити Москву до власної геополітичної та найголовніше до геоекономічної орбіти, постійно показуючи Путіну "морквину" у вигляді легалізації "завойованих" українських територій.
Тут Пекін майстерно грає на імперських комплексах та дешевих геополітичних "понтах" бункерного диктатора, який зі своєю "другою армією світу" з гуркотом сів у калюжу в Україні, з тріском програючи технологічну війну ХХІ століття. Поки в цій війні Путіна "рятує" той факт, що РФ більша за територією і населенням - до Уралу як би далеко, а "гарматного м'яса" поки вистачає для ідіотських операцій а-ля "взяття" Бахмута ціною в 100 тисяч убитих росіян.
З точки зору китайських інтересів Росія має бути максимально ослабленим сировинним придатком Піднебесної, а також ринком збуту китайських товарів. Тобто, щоб для Кремля західні ринки й надалі були недоступні, через що російські держкомпанії просто не мають іншого варіанту, як торгувати з Пекіном за цінами, які їм озвучать китайські патрони.
Китай хоче отримувати з Росії максимум, натомість даючи абсолютний мінімум. У тому числі через це не варто чекати, що Пекін постачатиме Москві озброєння, а також допомагатиме обходити західні санкції, що Китай робить для КНДР. Постачання озброєнь до РФ та обхід російських санкцій – це дві червоні лінії у відносинах із США Пекін поки що перетинати не стане.
